1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 31
|
Глава́ л҃а
|
|
1
|
1
|
| І почув [Яків] слова синів Лаванових, які говорили: Яків заволодів усім, що було у батька нашого, і з маєтку батька нашого склав усе багатство це. | Слы́ша же і҆а́кѡвъ словеса̀ сынѡ́въ лава́новыхъ, глаго́лющихъ: взѧ̀ і҆а́кѡвъ всѧ̑ ꙗ҆̀же ѻ҆тца̀ на́шегѡ, и҆ ѿ сꙋ́щихъ ѻ҆тца̀ на́шегѡ сотворѝ всю̀ сла́вꙋ сїю̀. |
|
2
|
2
|
| І побачив Яків обличчя Лавана, і ось, воно не таке до нього, як було вчора і третього дня. | И҆ ви́дѣ і҆а́кѡвъ лицѐ лава́не, и҆ сѐ не бѧ́ше къ немꙋ̀, ꙗ҆́кѡ вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ. |
|
3
|
3
|
| І сказав Господь Якову: повернися в землю батьків твоїх і на батьківщину твою; і Я буду з тобою. | Рече́ же гдⷭ҇ь ко і҆а́кѡвꙋ: возврати́сѧ въ зе́млю ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ и҆ въ ро́дъ тво́й, и҆ бꙋ́дꙋ съ тобо́ю. |
|
4
|
4
|
| І послав Яків, і покликав Рахиль і Лію в поле, до отари дрібної своєї худоби, | Посла́въ же і҆а́кѡвъ, призва̀ лі́ю и҆ рахи́ль на по́ле, и҆дѣ́же бѧ́хꙋ стада̀, |
|
5
|
5
|
| і сказав їм: я бачу обличчя батька вашого, що воно до мене не таке, яким було вчора і третього дня; але Бог батька мого був зі мною; | и҆ речѐ и҆̀мъ: ви́ждꙋ а҆́зъ лицѐ ѻ҆тца̀ ва́шегѡ, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть ко мнѣ̀, ꙗ҆́коже вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ: бг҃ъ же ѻ҆тца̀ моегѡ̀ бѣ̀ со мно́ю: |
|
6
|
6
|
| ви самі знаєте, що я всіма силами служив батьку вашому, | и҆ вы̀ са́ми вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ все́ю си́лою мое́ю рабо́тахъ ѻ҆тцꙋ̀ ва́шемꙋ: |
|
7
|
7
|
| а батько ваш обманював мене і разів десять переміняв нагороду мою; але Бог не попустив йому зробити мені зло. | ѻ҆те́цъ же ва́шъ ѡ҆би́дѣ мѧ̀ и҆ и҆змѣнѝ мздꙋ̀ мою̀ десѧтѝ а҆́гнцєвъ, но не дадѐ є҆мꙋ̀ бг҃ъ ѕла̀ сотвори́ти мнѣ̀. |
|
8
|
8
|
| Коли сказав він, що худоба з цятками буде тобі в нагороду, то худоба вся народжувалася з цятками. А коли він сказав: строкаті будуть тобі в нагороду, то вся худоба народжувала строкатих. | А҆́ще си́це рече́тъ: пє́стрыѧ, бꙋ́детъ твоѧ̀ мзда̀: и҆ родѧ́тсѧ всѧ̑ ѻ҆́вцы пє́стрыѧ. А҆́ще же рече́тъ: бѣ̑лыѧ, бꙋ́детъ твоѧ̀ мзда̀: и҆ родѧ́тсѧ всѧ̑ ѻ҆́вцы бѣ̑лыѧ. |
|
9
|
9
|
| І відібрав Бог [усю] худобу у батька вашого і дав [її] мені. | И҆ ѿѧ̀ бг҃ъ всѧ̑ скоты̀ ѻ҆тца̀ ва́шегѡ и҆ дадѐ ѧ҆̀ мнѣ̀. |
|
10
|
10
|
| Одного разу в такий час, коли худоба зачинає, я глянув і побачив уві сні, і ось козли [і барани], що піднялися на худобу [на кіз і овець], строкаті, з цятками і плямами. | И҆ бы́сть є҆гда̀ зачина́хꙋ ѻ҆́вцы во чре́вѣ прїе́млющѧ, и҆ ви́дѣхъ ѻ҆чи́ма мои́ма во снѣ̀: и҆ сѐ, козлы̀ и҆ ѻ҆вны̀ восходѧ́ще бѧ́хꙋ на ѻ҆́вцы и҆ ко́зы, бѣлова̑тыѧ и҆ пє́стрыѧ и҆ пепелови̑дныѧ пє́стрыѧ. |
|
11
|
11
|
| Ангел Божий сказав мені уві сні: Якове! Я сказав: ось я. | И҆ рече́ ми а҆́гг҃лъ бж҃їй во снѣ̀: і҆а́кѡве. А҆́зъ же рѣ́хъ: что́ є҆сть; |
|
12
|
12
|
| Він сказав: зведи очі твої і подивися: усі козли [і барани], що піднялися на худобу [на кіз і овець], строкаті, з цятками і з плямами, бо Я бачу все, що Лаван робить з тобою; | И҆ речѐ: воззрѝ ѻ҆чи́ма твои́ма и҆ ви́ждь козлы̀ и҆ ѻ҆вны̀ восходѧ́щыѧ на ѻ҆́вцы и҆ ко́зы, бѣ̑лыѧ и҆ пє́стрыѧ и҆ пепелови̑дныѧ пє́стрыѧ: ви́дѣхъ бо, є҆ли̑ка тебѣ̀ лава́нъ твори́тъ: |
|
13
|
13
|
| Я Бог [Який явився тобі] у Вефилі, де ти возлив єлей на пам’ятник і де ти дав Мені обітницю; тепер встань, вийди з землі цієї і повернися в землю батьківщини твоєї [і Я буду з тобою]. | а҆́зъ є҆́смь бг҃ъ ꙗ҆ви́выйсѧ тебѣ̀ на мѣ́стѣ бж҃їи, и҆дѣ́же пома́залъ мѝ є҆сѝ та́мѡ сто́лпъ, и҆ ѡ҆бѣтова́лъ мѝ є҆сѝ та́мѡ ѡ҆бѣ́тъ: нн҃ѣ оу҆̀бо воста́ни и҆ и҆зы́ди ѿ землѝ сеѧ̀, и҆ и҆дѝ въ зе́млю рожде́нїѧ твоегѡ̀, и҆ бꙋ́дꙋ съ тобо́ю. |
|
14
|
14
|
| Рахиль і Лія сказали йому у відповідь: чи є ще нам частка і спадщина в домі батька нашого? | И҆ ѿвѣща̑вши рахи́ль и҆ лі́а, реко́стѣ є҆мꙋ̀: є҆да̀ є҆́сть на́мъ є҆щѐ ча́сть и҆лѝ наслѣ́дїе въ домꙋ̀ ѻ҆тца̀ на́шегѡ; |
|
15
|
15
|
| чи не за чужих він нас вважає? бо він продав нас і з’їв навіть срібло наше; | не ꙗ҆́кѡ ли чꙋжы́ѧ вмѣни́хомсѧ є҆мꙋ̀; продаде́ бо на́съ и҆ снѣдѐ снѣ́дїю сребро̀ на́ше: |
|
16
|
16
|
| тому все [маєток і] багатство, що Бог відібрав у батька нашого, є наше і дітей наших; отже, роби все, що Бог сказав тобі. | всѐ бога́тство и҆ сла́ва, ю҆́же ѿѧ̀ бг҃ъ ѿ ѻ҆тца̀ на́шегѡ, на́мъ бꙋ́детъ и҆ ча́дѡмъ на́шымъ: нн҃ѣ оу҆̀бо, є҆ли̑ка тебѣ̀ речѐ бг҃ъ, творѝ. |
|
17
|
17
|
| І встав Яків, і посадив дітей своїх і дружин своїх на верблюдів, | Воста́въ же і҆а́кѡвъ, взѧ̀ жєны̀ своѧ̑ и҆ дѣ́ти своѧ̑ на велблю́ды, |
|
18
|
18
|
| і взяв із собою всю худобу свою і все багатство своє, яке надбав, худобу власну його, яку він придбав у Месопотамії, [і все своє,] щоб іти до Ісаака, батька свого, в землю Ханаанську. | и҆ забра̀ всѧ̑ и҆мѣ̑нїѧ своѧ̑ и҆ всѧ̑ стѧжа̑нїѧ, ꙗ҆̀же притѧжа̀ въ месопота́мїи, и҆ всѧ̑ своѧ̑, є҆́же ѿитѝ ко і҆саа́кꙋ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀ въ зе́млю ханаа́нскꙋю. |
|
19
|
19
|
| І коли Лаван пішов стригти худобу свою, то Рахиль викрала ідолів, що були у батька її. | Лава́нъ же ѿи́де ѡ҆стрищѝ ѻ҆́вцы своѧ̑: оу҆кра́де же рахи́ль і҆́дѡлы ѻ҆тца̀ своегѡ̀. |
|
20
|
20
|
| Яків же украв серце у Лавана арамеянина, тому що не сповістив його, що відходить. | Оу҆таи́ же і҆а́кѡвъ ѿ лава́на сѵ́рїна, не повѣ́дати є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ оу҆хо́дитъ, |
|
21
|
21
|
| І пішов з усім, що у нього було; і, вставши, перейшов ріку і попрямував до гори Галаад. | и҆ ѿбѣжѐ са́мъ, и҆ всѧ̑ ꙗ҆̀же є҆гѡ̀, и҆ пре́йде рѣкꙋ̀, и҆ взы́де на горꙋ̀ галаа́дъ. |
|
22
|
22
|
| На третій день сказали Лавану [арамеянину], що Яків пішов. | Повѣ́дасѧ же лава́нꙋ сѵ́рїнꙋ въ тре́тїй де́нь, ꙗ҆́кѡ бѣжа̀ і҆а́кѡвъ: |
|
23
|
23
|
| Тоді він взяв із собою [синів і] родичів своїх, і гнався за ним сім днів, і наздогнав його на горі Галаад. | и҆ пои́мъ сы́ны и҆ бра́тїю свою̀ съ собо́ю, гна̀ в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀ пꙋте́мъ се́дмь дні́й: и҆ дости́же є҆го̀ на горѣ̀ галаа́дъ. |
|
24
|
24
|
| І прийшов Бог до Лавана арамеянина вночі уві сні і сказав йому: бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого. | Прїи́де же бг҃ъ къ лава́нꙋ сѵ́рїнꙋ но́щїю во снѣ̀ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: блюдѝ себѐ, да не когда̀ возглаго́леши ко і҆а́кѡвꙋ ѕла̑. |
|
25
|
25
|
| І наздогнав Лаван Якова; Яків же поставив намет свій на горі, і Лаван з родичами своїми поставив на горі Галаад. | И҆ пости́же лава́нъ і҆а́кѡва: і҆а́кѡвъ же поста́ви кꙋ́щꙋ свою̀ на горѣ̀: лава́нъ же разста́ви бра́тїю свою̀ на горѣ̀ галаа́дъ. |
|
26
|
26
|
| І сказав Лаван Якову: що ти зробив? для чого ти обманув мене, і повів дочок моїх, як полонених зброєю? | Рече́ же лава́нъ і҆а́кѡвꙋ: что̀ сотвори́лъ є҆сѝ; вскꙋ́ю та́йнѡ оу҆ше́лъ є҆сѝ и҆ ѡ҆кра́лъ є҆сѝ мѧ̀, и҆ ѿве́лъ дщє́ри моѧ̑, ꙗ҆́кѡ плѣ̑нницы ѻ҆рꙋ́жїемъ; |
|
27
|
27
|
| навіщо ти втік таємно, і сховався від мене, і не сказав мені? я відпустив би тебе з веселощами і з піснями, з тимпаном і з гуслами; | и҆ а҆́ще бы мѝ повѣ́далъ є҆сѝ, ѿпꙋсти́лъ бы́хъ тѧ̀ съ весе́лїемъ и҆ съ мꙋсїкі́ею, и҆ тѷмпа̑ны и҆ гꙋ́сльми: |
|
28
|
28
|
| ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх; нерозважливо ти зробив. | и҆ не сподо́бихсѧ цѣлова́ти дѣте́й мои́хъ и҆ дще́рей мои́хъ: нн҃ѣ же несмы́сленнѡ сотвори́лъ є҆сѝ: |
|
29
|
29
|
| Є в руці моїй сила вчинити вам зло; але Бог батька вашого вчора говорив до мене і сказав: бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого. | и҆ нн҃ѣ рꙋка̀ моѧ̀ мо́жетъ ѡ҆ѕло́бити тѧ̀. Но бг҃ъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ вчера̀ речѐ ко мнѣ̀, гл҃ѧ: блюдѝ себѐ, да не когда̀ возглаго́леши ко і҆а́кѡвꙋ ѕла̑. |
|
30
|
30
|
| Але нехай би ти пішов, тому що ти нетерпляче захотів бути у домі батька твого, — навіщо ти украв богів моїх? | Нн҃ѣ оу҆̀бо ѿше́лъ є҆сѝ: жела́нїемъ бо возжела́лъ є҆сѝ ѿитѝ въ до́мъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀: вскꙋ́ю оу҆кра́лъ є҆сѝ бо́ги моѧ̑; |
|
31
|
31
|
| Яків відповів Лавану і сказав: я боявся, тому що я думав, не відняв би ти в мене дочок своїх [і все моє]. | Ѿвѣща́въ же і҆а́кѡвъ речѐ къ лава́нꙋ: поне́же оу҆боѧ́хсѧ: рѣ́хъ бо, да не ка́кѡ ѿи́меши дщє́ри твоѧ̑ ѿ менє̀, и҆ всѧ̑ моѧ̑. |
|
32
|
32
|
| [І сказав Яків:] у кого знайдеш богів твоїх, той не буде живим; при родичах наших дізнавайся, що [є твого] у мене, і візьми собі. [Але він нічого від нього не дізнався.] Яків не знав, що Рахиль [дружина його] украла їх. | И҆ речѐ і҆а́кѡвъ: оу҆ негѡ́же а҆́ще ѡ҆брѧ́щеши бо́ги твоѧ̑, да не бꙋ́детъ жи́въ пред̾ бра́тїею на́шею: оу҆знава́й, что̀ є҆́сть твоегѡ̀ оу҆ менє̀, и҆ возмѝ. И҆ не позна̀ оу҆ негѡ̀ ничто́же: не вѣ́дѧше же і҆а́кѡвъ, ꙗ҆́кѡ рахи́ль жена̀ є҆гѡ̀ оу҆крадѐ ѧ҆̀. |
|
33
|
33
|
| І ходив Лаван у намет Якова, і в намет Лії, і в намет двох рабинь, [і обшукував,] але не знайшов. І, вийшовши з намету Лії, ввійшов у намет Рахилі. | Вше́дъ же лава́нъ, ѡ҆б̾иска̀ въ кꙋ́щи лі́инѣ, и҆ не ѡ҆брѣ́те. И҆ и҆зы́де и҆з̾ кꙋ́щи лі́ины, и҆ ѡ҆б̾иска̀ кꙋ́щꙋ і҆а́кѡвлю и҆ въ кꙋ́щи двои́хъ рабы́нь, и҆ не ѡ҆брѣ́те. Вни́де же и҆ въ кꙋ́щꙋ рахи́линꙋ. |
|
34
|
34
|
| Рахиль же взяла ідолів, і поклала їх під верблюже сідло і сіла на них. І обшукав Лаван увесь намет; але не знайшов. | Рахи́ль же взѧ̀ і҆́дѡлы и҆ положѝ ѡ҆́ныѧ под̾ сѣдло̀ велблю́же и҆ сѣ́де на ни́хъ, |
|
35
|
35
|
| Вона ж сказала батькові своєму: нехай не прогнівається господар мій, що я не можу встати перед тобою, тому що в мене звичайне жіноче. І [Лаван] шукав [у всьому наметі], але не знайшов ідолів. | и҆ речѐ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀: не и҆мѣ́й себѣ̀ тѧ́жкѡ, господи́не: не могꙋ̀ воста́ти пред̾ тобо́ю, ꙗ҆́кѡ ѻ҆бы̑чнаѧ жє́нскаѧ мѝ сꙋ́ть. И҆ска́ же лава́нъ по все́й кꙋ́щи, и҆ не ѡ҆брѣ́те і҆́дѡлѡвъ. |
|
36
|
36
|
| Яків розсердився і вступив у суперечку з Лаваном. І почав Яків говорити і сказав Лавану: яка провина моя, який гріх мій, що ти переслідуєш мене? | Разгнѣ́васѧ же і҆а́кѡвъ и҆ прѧ́шесѧ съ лава́номъ. Ѿвѣща́въ же і҆а́кѡвъ речѐ лава́нꙋ: ка́ѧ непра́вда моѧ̀; и҆ кі́й грѣ́хъ мо́й, ꙗ҆́кѡ погна́лъ є҆сѝ в̾слѣ́дъ менє̀, |
|
37
|
37
|
| ти оглянув у мене усі речі [в домі моєму], що знайшов ти з усіх речей твого дому? покажи тут перед родичами моїми і перед родичами твоїми; нехай вони розсудять між нами обома. | и҆ ꙗ҆́кѡ ѡ҆б̾иска́лъ є҆сѝ всѧ̑ сосꙋ́ды до́мꙋ моегѡ̀; что̀ ѡ҆брѣ́лъ є҆сѝ ѿ всѣ́хъ сосꙋ́дѡвъ до́мꙋ твоегѡ̀; положѝ здѣ̀ пред̾ бра́тїею твое́ю и҆ бра́тїею мое́ю, и҆ да разсꙋ́дѧтъ междꙋ̀ ѻ҆бѣ́ма на́ма: |
|
38
|
38
|
| Ось, двадцять років я був у тебе; вівці твої і кози твої не викидали; баранів отари твоєї я не їв; | сѐ, два́десѧть лѣ́тъ а҆́зъ є҆́смь съ тобо́ю: ѻ҆́вцы твоѧ̑ и҆ ко́зы твоѧ̑ не бы́ша без̾ плода̀: ѻ҆внѡ́въ ѻ҆ве́цъ твои́хъ не поѧдо́хъ: |
|
39
|
39
|
| роздертого звіром я не приносив до тебе, це був мій збиток; ти з мене стягував, чи вдень що пропадало, чи вночі пропадало; | ѕвѣроѧ́дины не принесо́хъ къ тебѣ̀: а҆́зъ воздаѧ́хъ тебѣ̀ ѿ менє̀ сама́гѡ татбины̑ дєнны́ѧ и҆ татбины̑ нѡщны́ѧ: |
|
40
|
40
|
| я знемагав удень від спеки, а вночі від холоду, і сон мій тікав від очей моїх. | бы́хъ во днѝ жего́мь зно́емъ, и҆ стꙋ́денїю въ нощѝ, и҆ ѿхожда́ше со́нъ ѿ ѻ҆́чїю моє́ю: |
|
41
|
41
|
| Такі мої двадцять років у домі твоєму. Я служив тобі чотирнадцять років за двох дочок твоїх і шість років за худобу твою, а ти десять разів переміняв нагороду мою. | сѐ, мнѣ̀ два́десѧть лѣ́тъ а҆́зъ є҆́смь въ домꙋ̀ твое́мъ, рабо́тахъ тебѣ̀ четырена́десѧть лѣ́тъ двꙋ́хъ ра́ди дще́рей твои́хъ и҆ ше́сть лѣ́тъ за ѻ҆́вцы твоѧ̑, и҆ преѡби́дѣлъ є҆сѝ мздꙋ̀ мою̀ десѧтїю̀ а҆́гницами: |
|
42
|
42
|
| Якби не був зі мною Бог батька мого, Бог Авраама і страх Ісаака, ти тепер відпустив би мене ні з чим. Бог побачив недолю мою і працю рук моїх і заступився за мене вчора. | а҆́ще не бы̀ бг҃ъ ѻ҆тца̀ моегѡ̀ а҆враа́ма, и҆ стра́хъ і҆саа́ка бы́лъ мнѣ̀, нн҃ѣ тща̀ ѿпꙋсти́лъ бы мѧ̀ є҆сѝ: смире́нїе моѐ и҆ трꙋ́дъ рꙋкꙋ̀ моє́ю оу҆ви́дѣ бг҃ъ, и҆ ѡ҆бличи́ тѧ вчера̀. |
|
43
|
43
|
| І відповів Лаван і сказав Якову: дочки — мої дочки; діти — мої діти; худоба — моя худоба, і все, що ти бачиш, це моє: чи можу я що зробити тепер з дочками моїми і з дітьми їхніми, які народжені ними? | Ѿвѣща́въ же лава́нъ, речѐ ко і҆а́кѡвꙋ: дщє́ри дщє́ри моѧ̑ и҆ сы́нове сы́нове моѝ, и҆ ско́ти ско́ти моѝ, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка ты̀ ви́диши моѧ̑ сꙋ́ть и҆ дще́рей мои́хъ: что̀ сотворю̀ и҆̀мъ дне́сь, и҆лѝ ча́дѡмъ и҆́хъ, ꙗ҆̀же роди́ста; |
|
44
|
44
|
| Тепер укладімо союз я і ти, і це буде свідоцтвом між мною і тобою. [При цьому Яків сказав йому: ось, з нами немає нікого; дивися, Бог свідок між мною і тобою.] | нн҃ѣ оу҆́бѡ грѧдѝ, завѣща́имъ завѣ́тъ а҆́зъ и҆ ты̀: и҆ бꙋ́детъ во свидѣ́телство междꙋ̀ мно́ю и҆ тобо́ю. Рече́ же є҆мꙋ̀ і҆а́кѡвъ: сѐ, никто́же съ на́ми є҆́сть: ви́ждь, бг҃ъ свидѣ́тель междꙋ̀ мно́ю и҆ тобо́ю. |
|
45
|
45
|
| І взяв Яків камінь і поставив його пам’ятником. | И҆ взе́мъ і҆а́кѡвъ ка́мень, поста́ви є҆го̀ въ сто́лпъ. |
|
46
|
46
|
| І сказав Яків родичам своїм: наберіть каміння. Вони взяли каміння, і зробили пагорб, і їли [і пили] там на пагорбі. [І сказав йому Лаван: пагорб цей свідок сьогодні між мною і тобою.] | Рече́ же і҆а́кѡвъ бра́тїи свое́й: собери́те ка́менїе. И҆ собра́ша ка́менїе и҆ сотвори́ша хо́лмъ: и҆ ꙗ҆до́ша, и҆ пи́ша та́мѡ на холмѣ̀. Рече́ же є҆мꙋ̀ лава́нъ: хо́лмъ се́й свидѣ́телствꙋетъ междꙋ̀ мно́ю и҆ тобо́ю дне́сь. |
|
47
|
47
|
| І назвав його Лаван: Ієгар-Сагадуфа; а Яків назвав його Галаадом. | И҆ прозва̀ є҆го̀ лава́нъ хо́лмъ свидѣ́телства: і҆а́кѡвъ же прозва̀ хо́лмъ свидѣ́тель. |
|
48
|
48
|
| І сказав Лаван [Якову]: сьогодні цей пагорб [і пам’ятник, що я поставив,] між мною і тобою свідок. Тому і наречено йому ім’я: Галаад, | Рече́ же лава́нъ ко і҆а́кѡвꙋ: сѐ, хо́лмъ се́й и҆ сто́лпъ, є҆го́же поста́вихъ междꙋ̀ мно́ю и҆ тобо́ю, свидѣ́телствꙋетъ хо́лмъ се́й и҆ свидѣ́телствꙋетъ сто́лпъ се́й: сегѡ̀ ра́ди прозва́сѧ и҆́мѧ хо́лмъ свидѣ́телствꙋетъ, |
|
49
|
49
|
| також: Мицпа, від того, що Лаван сказав: нехай наглядає Господь за мною і за тобою, коли ми розійдемося один від одного; | и҆ видѣ́нїе, є҆́же речѐ: да ви́дитъ бг҃ъ междꙋ̀ мно́ю и҆ тобо́ю, ꙗ҆́кѡ ѿи́демъ дрꙋ́гъ ѿ дрꙋ́га: |
|
50
|
50
|
| якщо ти будеш чинити лихе з дочками моїми, або якщо візьмеш дружин, крім дочок моїх, то, хоч немає людини між нами, [яка б бачила,] але дивись, Бог свідок між мною і між тобою. | а҆́ще смири́ши дщє́ри моѧ̑, а҆́ще по́ймеши жєны̀ над̾ дщє́ри моѧ̑, ви́ждь, никто́же съ на́ми є҆́сть ви́дѧй: бг҃ъ свидѣ́тель междꙋ̀ мно́ю и҆ междꙋ̀ тобо́ю. |
|
51
|
51
|
| І сказав Лаван Якову: ось пагорб цей і ось пам’ятник, який я поставив між мною і тобою; | И҆ речѐ лава́нъ і҆а́кѡвꙋ: сѐ, хо́лмъ се́й свидѣ́тель и҆ сто́лпъ се́й: |
|
52
|
52
|
| цей пагорб свідок, і цей пам’ятник свідок, що ні я не перейду до тебе за цей пагорб, ні ти не перейдеш до мене за цей пагорб і за цей пам’ятник, для зла; | а҆́ще бо а҆́зъ не прейдꙋ̀ къ тебѣ̀, нижѐ ты̀ да пре́йдеши ко мнѣ̀ холма̀ сегѡ̀ и҆ столпа̀ сегѡ̀ со ѕло́бою: |
|
53
|
53
|
| Бог Авраамів і Бог Нахорів нехай судить між нами, Бог батька їхнього. Яків поклявся страхом батька свого Ісаака. | бг҃ъ а҆враа́мль и҆ бг҃ъ нахѡ́ровъ да сꙋ́дитъ междꙋ̀ на́ма. И҆ клѧ́сѧ і҆а́кѡвъ стра́хомъ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ і҆саа́ка, |
|
54
|
54
|
| І заколов Яків жертву на горі і покликав родичів своїх їсти хліб; і вони їли хліб [і пили] і ночували на горі. | и҆ пожрѐ і҆а́кѡвъ же́ртвꙋ на горѣ̀ и҆ воззва̀ бра́тїю свою̀: ꙗ҆до́ша же и҆ пи́ша и҆ спа́ша на горѣ̀. |
|
55
|
55
|
| І встав Лаван рано-вранці і поцілував онуків своїх і дочок своїх, і благословив їх. І пішов і повернувся Лаван у своє місце. | Воста́въ же лава́нъ заꙋ́тра, лобыза̀ сы́ны и҆ дщє́ри своѧ̑ и҆ благословѝ ѧ҆̀: и҆ возврати́всѧ лава́нъ, ѿи́де на мѣ́сто своѐ. |
