1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 27
|
Глава́ к҃з
|
|
1
|
1
|
| Коли Ісаак постарів і притупився зір очей його, він покликав старшого сина свого Ісава і сказав йому: сину мій! Той сказав йому: ось я. | Бы́сть же, повнегда̀ состарѣ́тисѧ і҆саа́кови, и҆ притꙋпи́шасѧ ѻ҆́чи є҆гѡ̀ є҆́же ви́дѣти: и҆ призва̀ и҆са́ѵа сы́на своего̀ старѣ́йшаго, и҆ речѐ є҆мꙋ̀: сы́не мо́й. И҆ речѐ: сѐ, а҆́зъ. |
|
2
|
2
|
| [Ісаак] сказав: ось, я постарів; не знаю дня смерти моєї; | И҆ речѐ і҆саа́къ: сѐ, состарѣ́хсѧ, и҆ не вѣ́мъ днѐ сконча́нїѧ моегѡ̀: |
|
3
|
3
|
| візьми тепер знаряддя твої, сагайдак твій і лук твій, піди в поле, і налови мені дичини, | нн҃ѣ оу҆̀бо возмѝ ѻ҆рꙋ́дїе твоѐ, тꙋ́лъ же и҆ лꙋ́къ, и҆ и҆зы́ди на по́ле, и҆ оу҆лови́ ми ло́въ: |
|
4
|
4
|
| і приготуй мені страву, яку я люблю, і принеси мені її, щоб благословила тебе душа моя, раніше ніж я помру. | и҆ сотвори́ ми снѣ̑ди, ꙗ҆́коже люблю̀ а҆́зъ: и҆ принеси́ ми, да ꙗ҆́мъ, ꙗ҆́кѡ да бл҃гослови́тъ тѧ̀ дꙋша̀ моѧ̀, пре́жде да́же не оу҆мрꙋ̀. |
|
5
|
5
|
| Ревекка чула, коли Ісаак говорив синові своєму Ісаву. І пішов Ісав у поле дістати і принести дичини; | Реве́кка же слы́ша глаго́люща і҆саа́ка ко и҆са́ѵꙋ сы́нꙋ своемꙋ̀. И҆зы́де же и҆са́ѵъ на по́ле оу҆лови́ти ло́въ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀. |
|
6
|
6
|
| а Ревекка сказала [молодшому] синові своєму Якову: ось, я чула, як батько твій говорив братові твоєму Ісаву: | Реве́кка же речѐ ко і҆а́кѡвꙋ сы́нꙋ своемꙋ̀ ме́ншемꙋ: сѐ, а҆́зъ слы́шахъ ѻ҆тца̀ твоего̀ бесѣ́дꙋюща ко и҆са́ѵꙋ бра́тꙋ твоемꙋ̀, глаго́люща: |
|
7
|
7
|
| принеси мені дичини і приготуй мені страву; я поїм і благословлю тебе перед лицем Господнім, перед смертю моєю. | принеси́ ми ло́въ, и҆ сотвори́ ми снѣ̑ди, да ꙗ҆ды́й бл҃гословлю́ тѧ пред̾ гдⷭ҇емъ, пре́жде не́же оу҆мре́ти мѝ: |
|
8
|
8
|
| Тепер, сину мій, послухайся слів моїх у тому, що я накажу тобі: | нн҃ѣ оу҆̀бо, сы́не мо́й, послꙋ́шай менѐ, ꙗ҆́коже а҆́зъ заповѣ́даю тѝ: |
|
9
|
9
|
| піди в стадо і візьми мені звідти двох козенят [молодих] гарних, і я приготую з них батьку твоєму страву, яку він любить, | и҆ ше́дъ во ѻ҆́вцы, поимѝ мнѣ̀ ѿтꙋ́дꙋ два̀ кѡ́злища мѧ̑гка и҆ дѡбра̀, и҆ сотворю̀ ѧ҆̀ снѣ̑ди ѻ҆тцꙋ̀ твоемꙋ̀, ꙗ҆́коже лю́битъ: |
|
10
|
10
|
| а ти принесеш батькові твоєму, і він поїсть, щоб благословити тебе перед смертю своєю. | и҆ внесе́ши ѻ҆тцꙋ̀ твоемꙋ̀, и҆ бꙋ́детъ ꙗ҆́сти, ꙗ҆́кѡ да бл҃гослови́тъ тѧ̀ ѻ҆те́цъ тво́й, пре́жде да́же не оу҆́мретъ. |
|
11
|
11
|
| Яків сказав Ревецці, матері своїй: Ісав, брат мій, людина кошлата, а я людина гладенька; | Рече́ же і҆а́кѡвъ къ реве́кцѣ ма́тери свое́й: и҆са́ѵъ бра́тъ мо́й є҆́сть мꙋ́жъ косма́тъ, а҆́зъ же мꙋ́жъ гла́дкїй: |
|
12
|
12
|
| може статися, обмацає мене батько мій, і я буду в очах його обманщиком і наведу на себе прокляття, а не благословення. | да не ка́кѡ ѡ҆сѧ́жетъ мѧ̀ ѻ҆те́цъ мо́й, и҆ бꙋ́дꙋ пред̾ ни́мъ ꙗ҆́кѡ презира́ѧй, и҆ наведꙋ̀ на себѐ клѧ́твꙋ, а҆ не бл҃гослове́нїе. |
|
13
|
13
|
| Мати його сказала йому: на мені нехай буде прокляття твоє, сину мій, тільки послухайся слів моїх і піди, принеси мені. | Рече́ же є҆мꙋ̀ ма́ти: на мнѣ̀ клѧ́тва твоѧ̀, ча́до: то́чїю послꙋ́шай гла́са моегѡ̀, и҆ ше́дъ принеси́ ми. |
|
14
|
14
|
| Він пішов, і взяв, і приніс матері своїй; і мати його приготувала страву, яку любив батько його. | Ше́дъ же взѧ̀ и҆ принесѐ ма́тери, и҆ сотворѝ ма́ти є҆гѡ̀ снѣ̑ди, ꙗ҆́коже люблѧ́ше ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀. |
|
15
|
15
|
| І взяла Ревекка багатий одяг старшого сина свого Ісава, що був у неї в домі, й одягла [в нього] молодшого сина свого Якова; | И҆ взе́мши реве́кка ѻ҆де́ждꙋ и҆са́ѵа сы́на своегѡ̀ старѣ́йшагѡ до́брꙋю, ꙗ҆́же бы́сть оу҆ неѧ̀ въ домꙋ̀, ѡ҆блечѐ ѻ҆́ною і҆а́кѡва сы́на своего̀ ме́ншаго, |
|
16
|
16
|
| а руки його і гладеньку шию його обклала шкурою козеняти; | и҆ ко́жицами козлѧ́чими ѡ҆бложѝ мы̑шцы є҆гѡ̀, и҆ наго́е вы́и є҆гѡ̀: |
|
17
|
17
|
| і дала страву і хліб, які вона приготувала, у руки Якову, синові своєму. | и҆ дадѐ снѣ̑ди и҆ хлѣ́бы, ꙗ҆̀же сотворѝ, въ рꙋ́цѣ і҆а́кѡвꙋ сы́нꙋ своемꙋ̀. |
|
18
|
18
|
| Він увійшов до батька свого і сказав: батьку мій! Той сказав: ось я; хто ти, сину мій? | И҆ внесѐ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀ и҆ речѐ: ѻ҆́тче. Ѻ҆́нъ же речѐ: сѐ, а҆́зъ: кто̀ є҆сѝ ты̀, ча́до; |
|
19
|
19
|
| Яків сказав батькові своєму: я Ісав, первісток твій; я зробив, як ти сказав мені; встань, сядь і поїж дичини моєї, щоб благословила мене душа твоя. | И҆ речѐ і҆а́кѡвъ ѻ҆тцꙋ̀: а҆́зъ и҆са́ѵъ пе́рвенецъ тво́й, сотвори́хъ, ꙗ҆́коже ре́клъ мѝ є҆сѝ: воста́въ сѧ́ди и҆ ꙗ҆́ждь ѿ ло́ва моегѡ̀, ꙗ҆́кѡ да бл҃гослови́тъ мѧ̀ дꙋша̀ твоѧ̀. |
|
20
|
20
|
| І сказав Ісаак синові своєму: як це ти так швидко знайшов, сину мій? Він сказав: тому що Господь Бог твій послав мені назустріч. | Рече́ же і҆саа́къ сы́нꙋ своемꙋ̀: что̀ сїѐ, є҆́же ско́рѡ ѡ҆брѣ́лъ є҆сѝ, ѽ ча́до; Ѻ҆́нъ же речѐ: є҆́же дадѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й предо мно́ю. |
|
21
|
21
|
| І сказав Ісаак Якову: підійди [до мене], я обмацаю тебе, сину мій, чи ти син мій Ісав, чи ні? | Рече́ же і҆саа́къ і҆а́кѡвꙋ: прибли́жисѧ ко мнѣ̀, и҆ ѡ҆сѧжꙋ́ тѧ, ча́до, а҆́ще ты̀ є҆сѝ сы́нъ мо́й и҆са́ѵъ, и҆лѝ нѝ. |
|
22
|
22
|
| Яків підійшов до Ісаака, батька свого, і він обмацав його і сказав: голос, голос Якова; а руки, руки Ісавові. | Прибли́жисѧ же і҆а́кѡвъ ко і҆саа́кꙋ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀, и҆ ѡ҆сѧза̀ є҆го̀ и҆ речѐ: гла́съ оу҆́бѡ гла́съ і҆а́кѡвль, рꙋ́цѣ же рꙋ́цѣ и҆са́ѵѡвѣ. |
|
23
|
23
|
| І не впізнав його, тому що руки його були, як руки Ісава, брата його, волохаті; і благословив його | И҆ не позна̀ є҆гѡ̀: бѣ́стѣ бо рꙋ́цѣ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ рꙋ́цѣ и҆са́ѵа бра́та є҆гѡ̀ косма̑тѣ. И҆ бл҃гословѝ є҆го̀ |
|
24
|
24
|
| і сказав: чи ти син мій Ісав? Він відповів: я. | и҆ речѐ: ты́ ли є҆сѝ сы́нъ мо́й и҆са́ѵъ; Ѻ҆́нъ же речѐ: а҆́зъ. |
|
25
|
25
|
| Ісаак сказав: подай мені, я поїм дичини сина мого, щоб благословила тебе душа моя. Яків подав йому, і він їв; приніс йому і вино, і він пив. | И҆ речѐ: принеси́ ми, и҆ ꙗ҆́мъ ѿ ло́ва твоегѡ̀, ча́до, да бл҃гослови́тъ тѧ̀ дꙋша̀ моѧ̀. И҆ принесѐ є҆мꙋ̀, и҆ ꙗ҆дѐ, и҆ принесѐ є҆мꙋ̀ вїно̀, и҆ пѝ. |
|
26
|
26
|
| Ісаак, батько його, сказав йому: підійди [до мене], поцілуй мене, сину мій. | И҆ речѐ є҆мꙋ̀ і҆саа́къ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀: прибли́жисѧ ко мнѣ̀ и҆ ѡ҆блобыза́й мѧ̀, ча́до. |
|
27
|
27
|
| Він підійшов і поцілував його. І відчув Ісаак запах від одягу його і благословив його і сказав: ось, запах від сина мого, як запах від поля [повного], яке благословив Господь; | И҆ прибли́живсѧ лобыза̀ є҆го̀: и҆ ѡ҆бонѧ̀ воню̀ ри́зъ є҆гѡ̀, и҆ бл҃гословѝ є҆го̀ и҆ речѐ: сѐ, вонѧ̀ сы́на моегѡ̀, ꙗ҆́кѡ вонѧ̀ ни́вы и҆спо́лнены, ю҆́же блгⷭ҇вѝ гдⷭ҇ь: |
|
28
|
28
|
| нехай дасть тобі Бог від роси небесної і від багатства землі, і безліч хліба і вина; | и҆ да да́стъ тебѣ̀ бг҃ъ ѿ росы̀ небе́сныѧ и҆ ѿ тꙋ́ка землѝ, и҆ мно́жество пшени́цы и҆ вїна̀: |
|
29
|
29
|
| нехай послужать тобі народи, і нехай поклоняться тобі племена; будь господарем над братами твоїми, і нехай поклоняться тобі сини матері твоєї; ті, що проклинають тебе, — прокляті; ті, що благословляють тебе, — благословенні! | и҆ да порабо́таютъ тебѣ̀ ꙗ҆зы́цы, и҆ да покло́нѧтсѧ тебѣ̀ кнѧ̑зи, и҆ бꙋ́ди господи́нъ бра́тꙋ твоемꙋ̀, и҆ покло́нѧтсѧ тебѣ̀ сы́нове ѻ҆тца̀ твоегѡ̀: проклина́ѧй тѧ̀ про́клѧтъ, бл҃гословлѧ́ѧй же тѧ̀ бл҃гослове́нъ. |
|
30
|
30
|
| Як тільки Ісаак благословив Якова [сина свого], і як тільки вийшов Яків від лиця Ісаака, батька свого, Ісав, брат його, прийшов з полювання свого. | И҆ бы́сть по є҆́же преста́ти і҆саа́кꙋ бл҃гословлѧ́ющꙋ і҆а́кѡва сы́на своего̀: и҆ бы́сть є҆гда̀ и҆зы́де і҆а́кѡвъ ѿ лица̀ і҆саа́ка ѻ҆тца̀ своегѡ̀, и҆ и҆са́ѵъ бра́тъ є҆гѡ̀ прїи́де съ лови́твы. |
|
31
|
31
|
| Приготував і він страву, і приніс батькові своєму, і сказав батькові своєму: встань, батьку мій, і поїж дичини сина твого, щоб благословила мене душа твоя. | Сотвори́ же и҆ то́й снѣ̑ди и҆ принесѐ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀, и҆ речѐ ѻ҆тцꙋ̀: да воста́нетъ ѻ҆те́цъ мо́й, и҆ да ꙗ҆́стъ ѿ ло́ва сы́на своегѡ̀, ꙗ҆́кѡ да бл҃гослови́тъ мѧ̀ дꙋша̀ твоѧ̀. |
|
32
|
32
|
| Ісаак же, батько його, сказав йому: хто ти? Він сказав: я син твій, первісток твій, Ісав. | И҆ речѐ є҆мꙋ̀ і҆саа́къ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀: кто̀ є҆сѝ ты̀; Ѻ҆́нъ же речѐ: а҆́зъ є҆́смь сы́нъ тво́й пе́рвенецъ и҆са́ѵъ. |
|
33
|
33
|
| І затремтів Ісаак дуже великим трепетом, і сказав: хто ж це, що дістав [мені] дичини і приніс мені, і я їв від усього, раніше ніж ти прийшов, і я благословив його? він і буде благословенний. | Оу҆жасе́сѧ же і҆саа́къ оу҆́жасомъ ве́лїимъ ѕѣлѡ̀ и҆ речѐ: кто̀ оу҆̀бо оу҆лови́вый мнѣ̀ ло́въ и҆ принесы́й мѝ; и҆ ꙗ҆до́хъ ѿ всѣ́хъ, пре́жде не́же прїитѝ тебѣ̀, и҆ бл҃гослови́хъ є҆го̀, и҆ бл҃гослове́нъ бꙋ́детъ. |
|
34
|
34
|
| Ісав, вислухавши слова батька свого [Ісаака], підняв голосне і дуже гірке волання і сказав батькові своєму: батьку мій! благослови і мене. | Бы́сть же є҆гда̀ оу҆слы́ша и҆са́ѵъ глаго́лы ѻ҆тца̀ своегѡ̀ і҆саа́ка, возопѝ гла́сомъ ве́лїимъ и҆ го́рькимъ ѕѣлѡ̀, и҆ речѐ: бл҃гословѝ оу҆́бѡ и҆ менѐ, ѻ҆́тче. |
|
35
|
35
|
| Але він сказав [йому]: брат твій прийшов з хитрістю і взяв благословення твоє. | Рече́ же є҆мꙋ̀: прише́дъ бра́тъ тво́й съ ле́стїю, взѧ̀ бл҃гослове́нїе твоѐ. |
|
36
|
36
|
| І сказав [Ісав]: чи не тому дано йому ім’я: Яків, що він запнув мене вже двічі? Він узяв первородство моє, і ось, тепер узяв благословення моє. І ще сказав [Ісав батькові своєму]: невже ти не залишив [і] мені благословення? | И҆ речѐ (и҆са́ѵъ): пра́веднѡ нарече́сѧ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ і҆а́кѡвъ: запѧ́ бо мѧ̀ сѐ оу҆жѐ втори́цею, и҆ пе́рвенство моѐ взѧ̀, и҆ нн҃ѣ взѧ̀ бл҃гослове́нїе моѐ. И҆ речѐ и҆са́ѵъ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀: не ѡ҆ста́вилъ ли є҆сѝ (и҆) мнѣ̀ бл҃гослове́нїѧ, ѻ҆́тче; |
|
37
|
37
|
| Ісаак відповів Ісаву: ось, я поставив його господарем над тобою і всіх братів його віддав йому в раби: обдарував його хлібом і вином; що ж я зроблю для тебе, сину мій? | Ѿвѣща́въ же і҆саа́къ, речѐ и҆са́ѵꙋ: а҆́ще господи́на є҆го̀ сотвори́хъ тебѣ̀, и҆ всю̀ бра́тїю є҆гѡ̀ сотвори́хъ рабы̑ є҆мꙋ̀, пшени́цею и҆ вїно́мъ оу҆тверди́хъ є҆го̀: тебѣ́ же что̀ сотворю̀, ча́до; |
|
38
|
38
|
| Але Ісав сказав батькові своєму: невже, батьку мій, одне в тебе благословення? благослови і мене, батьку мій! І [оскільки Ісаак мовчав,] підняв Ісав голос свій і заплакав. | Рече́ же и҆са́ѵъ ко ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀: є҆да̀ є҆ди́но є҆́сть бл҃гослове́нїе оу҆ тебє̀, ѻ҆́тче; бл҃гословѝ оу҆́бѡ и҆ менѐ, ѻ҆́тче. Оу҆мили́вшꙋсѧ же і҆саа́кꙋ, возопѝ гла́сомъ ве́лїимъ и҆са́ѵъ и҆ воспла́касѧ. |
|
39
|
39
|
| І відповів Ісаак, батько його, і сказав йому: ось, від багатства землі буде перебування твоє і від роси небесної звище; | Ѿвѣща́въ же і҆саа́къ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀, речѐ є҆мꙋ̀: сѐ, ѿ тꙋ́ка землѝ бꙋ́детъ вселе́нїе твоѐ, и҆ ѿ росы̀ небе́сныѧ свы́ше: |
|
40
|
40
|
| і ти будеш жити мечем твоїм і будеш служити братові твоєму; прийде ж час, коли ти вчиниш опір і скинеш ярмо його з шиї твоєї. | и҆ мече́мъ твои́мъ жи́ти бꙋ́деши, и҆ бра́тꙋ твоемꙋ̀ порабо́таеши: бꙋ́детъ же (вре́мѧ) є҆гда̀ низложи́ши и҆ ѿрѣши́ши ꙗ҆ре́мъ є҆гѡ̀ ѿ вы́и твоеѧ̀. |
|
41
|
41
|
| І зненавидів Ісав Якова через благословення, яким благословив його батько його; і сказав Ісав у серці своїм: наближаються дні плачу за батьком моїм, і я вб’ю Якова, брата мого. | И҆ враждова́ше и҆са́ѵъ на і҆а́кѡва ѡ҆ бл҃гослове́нїи, и҆́мже бл҃гословѝ є҆го̀ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀. Рече́ же и҆са́ѵъ во оу҆мѣ̀ свое́мъ: да прибли́жатсѧ дні́е пла́ча ѻ҆тца̀ моегѡ̀, да бы́хъ оу҆би́лъ і҆а́кѡва бра́та моего̀. |
|
42
|
42
|
| І переказані були Ревецці слова Ісава, старшого сина її; і вона послала, і покликала молодшого сина свого Якова, і сказала йому: ось, Ісав, брат твій, погрожує убити тебе; | Возвѣщє́на же бы́ша реве́кцѣ словеса̀ и҆са́ѵа сы́на є҆ѧ̀ старѣ́йшагѡ: и҆ посла́вши призва̀ і҆а́кѡва сы́на своего̀ ю҆нѣ́йшаго и҆ речѐ є҆мꙋ̀: сѐ, и҆са́ѵъ бра́тъ тво́й грози́тъ тебѣ̀ оу҆би́ти тѧ̀: |
|
43
|
43
|
| і тепер, сину мій, послухайся слів моїх, встань, біжи [у Месопотамію] до Лавана, брата мого, у Харран, | нн҃ѣ оу҆̀бо, ча́до, послꙋ́шай моегѡ̀ гла́са, и҆ воста́въ бѣжѝ въ месопота́мїю къ лава́нꙋ бра́тꙋ моемꙋ̀ въ харра́нъ, |
|
44
|
44
|
| і поживи в нього трохи часу, доки вгамується лють брата твого, | и҆ поживѝ съ ни́мъ дни̑ нѣ̑кїѧ, до́ндеже ѿврати́тсѧ ꙗ҆́рость и҆ гнѣ́въ бра́та твоегѡ̀ ѿ тебє̀, |
|
45
|
45
|
| доки вгамується гнів брата твого на тебе, і він забуде, що ти зробив йому: тоді я пошлю і візьму тебе звідти; для чого мені в один день позбутися обох вас? | и҆ забꙋ́детъ ꙗ҆̀же є҆мꙋ̀ сотвори́лъ є҆сѝ, и҆ посла́вши приведꙋ̀ тѧ̀ ѿтꙋ́дꙋ, да не когда̀ безча́дна бꙋ́дꙋ ѿ ѻ҆бои́хъ ва́съ въ де́нь є҆ди́нъ. |
|
46
|
46
|
| І сказала Ревекка Ісааку: я життю не рада від дочок хеттейських; якщо Яків візьме дружину з дочок хеттейських, які ці, з дочок цієї землі, то для чого мені і життя? | Рече́ же реве́кка ко і҆саа́кꙋ: стꙋжи́хъ сѝ жи́знїю мое́ю дще́рей ра́ди сынѡ́въ хетте́йскихъ: а҆́ще по́йметъ і҆а́кѡвъ женꙋ̀ ѿ дще́рей землѝ сеѧ̀, то̀ вскꙋ́ю мѝ жи́ти; |
