1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 41
|
Глава́ м҃а
|
|
1
|
1
|
| Коли минуло два роки, фараону снилося: ось, він стоїть біля ріки; | Бы́сть же по двою̀ лѣ̑тꙋ дні́й, фараѡ́нъ ви́дѣ со́нъ: мнѧ́шесѧ стоѧ́ти при рѣцѣ̀: |
|
2
|
2
|
| і ось, вийшли з ріки сім корів, гарних на вигляд і повних тілом, і паслися в очереті; | и҆ сѐ, а҆́ки и҆з̾ рѣкѝ и҆схожда́хꙋ се́дмь кра́въ дѡбры̀ ви́домъ и҆ и҆збра̑нны тѣлесы̀, и҆ пасѧ́хꙋсѧ по бре́гꙋ: |
|
3
|
3
|
| але ось, після них вийшли з ріки сім корів інших, худих на вигляд і охлялих тілом, і стали поряд з тими коровами, на березі ріки; | дрꙋгі̑ѧ же се́дмь кра́въ и҆зыдо́ша по си́хъ и҆з̾ рѣкѝ, ѕлы̑ ви́домъ и҆ тѣлесы̀ хꙋ̑ды, и҆ пасѧ́хꙋсѧ съ кра́вами по бре́гꙋ рѣ́чномꙋ: |
|
4
|
4
|
| і з’їли корови худі на вигляд і охлялі тілом сім корів гарних на вигляд і повних. І прокинувся фараон, | и҆ поѧдо́ша се́дмь кра̑вы ѕлы̑ѧ и҆ хꙋды̑ѧ тѣлесы̀ се́дмь кра́въ до́брыхъ ви́домъ и҆ и҆збра́нныхъ тѣлесы̀: (и҆ сїѧ̑ неви̑димы бы́ша, ꙗ҆́кѡ внидо́ша въ чре́сла и҆́хъ). Воста́ же фараѡ́нъ. |
|
5
|
5
|
| і заснув знову, і снилося йому іншого разу: ось, на одному стеблі піднялося сім колосків гладеньких і гарних; | И҆ ви́дѣ со́нъ вторы́й: и҆ сѐ, се́дмь кла́си и҆схожда́хꙋ и҆з̾ сте́блїѧ є҆ди́нагѡ и҆збра̑нны и҆ добры̑: |
|
6
|
6
|
| але ось, після них виросло сім колосків виснажених і висушених східним вітром; | дрꙋзі́и же се́дмь кла́си то́нцыи, и҆стонче́ни вѣ́тромъ, и҆зраста́хꙋ по ни́хъ: |
|
7
|
7
|
| і пожерли худі колоски сім колосків гладеньких і повних. І прокинувся фараон і зрозумів, що це сон. | и҆ пожро́ша се́дмь кла́си то́нцыи и҆ и҆стонче́ни вѣ́тромъ се́дмь кла́сѡвъ и҆збра́нныхъ и҆ по́лныхъ. Воста́ же фараѡ́нъ, и҆ бѧ́ше со́нъ. |
|
8
|
8
|
| Уранці засмутився дух його, і послав він, і покликав усіх волхвів Єгипту і всіх мудреців його, і розповів їм фараон сон свій; але не було нікого, хто витлумачив би його фараону. | Бы́сть же заꙋ́тра, и҆ возмꙋти́сѧ дꙋша̀ є҆гѡ̀: и҆ посла́въ, созва̀ всѧ̑ сказа́тєли є҆гѵ́пєтскїѧ и҆ всѧ̑ мꙋ̑дрыѧ є҆гѡ̀: и҆ повѣ́да и҆̀мъ фараѡ́нъ со́нъ сво́й: и҆ не бѧ́ше сказꙋ́ѧй тогѡ̀ фараѡ́нꙋ. |
|
9
|
9
|
| І став говорити головний виночерпій фараонові і сказав: гріхи мої згадую я нині; | И҆ речѐ старѣ́йшина вїна́рскъ къ фараѡ́нꙋ, глаго́лѧ: грѣ́хъ мо́й воспомина́ю дне́сь: |
|
10
|
10
|
| фараон прогнівався на рабів своїх і віддав мене і головного хлібодара під варту в дім начальника охоронців; | фараѡ́нъ разгнѣ́васѧ на рабы̑ своѧ̑ и҆ вве́рже на́съ въ темни́цꙋ въ домꙋ̀ а҆рхїмагі́ра, менѐ и҆ старѣ́йшинꙋ жита́рска: |
|
11
|
11
|
| і снився нам сон в одну ніч, мені і йому, кожному снився сон особливого значення; | и҆ ви́дѣхомъ со́нъ ѻ҆́ба є҆ди́ныѧ но́щи а҆́зъ и҆ ѻ҆́нъ, кі́йждо сво́й со́нъ ви́дѣхомъ: |
|
12
|
12
|
| там саме був з нами молодий єврей, раб начальника охоронців; ми розповіли йому сни наші, і він витлумачив нам кожному відповідно до його сновидіння; | бѧ́ше же та́мѡ съ на́ми ю҆́ноша, ѻ҆́трокъ є҆вре́инъ а҆рхїмагі́ровъ, и҆ повѣ́дахомъ є҆мꙋ̀, и҆ разсꙋдѝ на́мъ: |
|
13
|
13
|
| і як він витлумачив нам, так і збулося: я повернений на місце моє, а той повішений. | бы́сть же, ꙗ҆́коже сказа̀ на́мъ, та́кѡ и҆ слꙋчи́сѧ, мнѣ̀ па́ки бы́ти во свое́мъ старѣ́йшинствѣ, а҆ ѻ҆́номꙋ повѣ́шенꙋ. |
|
14
|
14
|
| І послав фараон і покликав Йосифа. І поспішно вивели його з в’язниці. Він постригся і перемінив одяг свій і прийшов до фараона. | Посла́въ же фараѡ́нъ, призва̀ і҆ѡ́сифа: и҆ и҆зведо́ша є҆го̀ и҆з̾ тверды́ни, и҆ ѡ҆стриго́ша є҆го̀, и҆ и҆змѣни́ша ри̑зы є҆мꙋ̀, и҆ прїи́де къ фараѡ́нꙋ. |
|
15
|
15
|
| Фараон сказав Йосифові: мені снився сон, і нема нікого, хто витлумачив би його, а про тебе я чув, що ти вмієш тлумачити сни. | Рече́ же фараѡ́нъ і҆ѡ́сифꙋ: со́нъ ви́дѣхъ, и҆ сказꙋ́ѧй є҆го̀ нѣ́сть: а҆́зъ же слы́шахъ ѡ҆ тебѣ̀ глаго́лющихъ, ꙗ҆́кѡ слы́шавъ сны̀ разсꙋжда́еши ты̑ѧ. |
|
16
|
16
|
| І відповів Йосиф фараону, говорячи: це не моє; Бог дасть відповідь на благо фараонові. | Ѿвѣща́въ же і҆ѡ́сифъ фараѡ́нꙋ, речѐ: без̾ бг҃а не ѿвѣща́етсѧ спⷭ҇нїе фараѡ́нꙋ. |
|
17
|
17
|
| І сказав фараон Йосифові: мені снилося: ось, стою я на березі ріки; | Рече́ же фараѡ́нъ і҆ѡ́сифꙋ, глаго́лѧ: во снѣ̀ мое́мъ мнѧ́хсѧ стоѧ́ти на бре́зѣ рѣ́чнѣмъ: |
|
18
|
18
|
| і ось, вийшли з ріки сім корів повних тілом і гарних на вигляд і паслися в очереті; | и҆ а҆́ки и҆з̾ рѣкѝ и҆схожда́хꙋ се́дмь кра̑вы дѡбры̀ ви́домъ и҆ и҆збра̑нны тѣлесы̀, и҆ пасѧ́хꙋсѧ по бре́гꙋ: |
|
19
|
19
|
| але ось, після них ішли сім корів інших, худих, дуже поганих на вигляд і охлялих тілом: я не бачив по всій землі Єгипетській таких худих, як вони; | и҆ сѐ, дрꙋгі̑ѧ се́дмь кра́въ и҆схожда́хꙋ в̾слѣ́дъ и҆́хъ и҆з̾ рѣкѝ, ѕлы̑ и҆ недѡбры̀ ви́домъ и҆ хꙋ̑ды тѣлесы̀, ꙗ҆ковы́хъ не ви́дѣ таковы́хъ во все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй хꙋ́ждшихъ: |
|
20
|
20
|
| бо з’їли охлялі й худі корови попередніх сім корів повних; | и҆ и҆з̾ѧдо́ша се́дмь кра̑вы ѕлы̑ѧ и҆ хꙋды̑ѧ се́дмь кра́въ пе́рвыхъ до́брыхъ и҆ и҆збра́нныхъ: |
|
21
|
21
|
| і ввійшли повні в утробу їх, але не помітно було, що вони ввійшли в утробу їх: вони були так само худими на вигляд, як і спочатку. І я прокинувся. | и҆ внидо́ша во оу҆трѡ́бы и҆́хъ, и҆ не ꙗ҆ви́шасѧ, ꙗ҆́кѡ внидо́ша во оу҆трѡ́бы и҆́хъ: и҆ ѡ҆бли̑чїѧ и҆́хъ ѕла̑ бы́ша, ꙗ҆́кѡ и҆ и҆спе́рва. Воста́въ же, (па́ки) оу҆снꙋ́хъ, |
|
22
|
22
|
| Потім снилося мені: ось, на одному стеблі піднялися сім колосків повних і гарних; | и҆ ви́дѣхъ па́ки во снѣ̀ мое́мъ, и҆ а҆́ки се́дмь кла́си и҆схожда́хꙋ и҆з̾ є҆ди́нагѡ сте́блїѧ пѡ́лны и҆ добры̑: |
|
23
|
23
|
| але ось, після них виросло сім колосків тонких, виснажених і висушених східним вітром; | дрꙋзі́и же се́дмь кла́си то́нцыи и҆ вѣ́тромъ и҆стонче́ни и҆зница́хꙋ в̾слѣ́дъ и҆́хъ: |
|
24
|
24
|
| і пожерли худі колоски сім колосків гарних. Я розповів це волхвам, але ніхто не пояснив мені. | и҆ пожро́ша се́дмь кла́си то́нцыи и҆ вѣ́тромъ и҆стонче́ни се́дмь кла́сѡвъ до́брыхъ и҆ по́лныхъ. Рѣ́хъ оу҆́бѡ сказа́телємъ, и҆ не бы́сть повѣ́даѧй мнѣ̀ тогѡ̀. |
|
25
|
25
|
| І сказав Йосиф фараонові: сон фараонів один: що́ Бог зробить, те́ Він звістив фараонові. | И҆ речѐ і҆ѡ́сифъ фараѡ́нꙋ: со́нъ фараѡ́новъ є҆ди́нъ є҆́сть: є҆ли̑ка бг҃ъ твори́тъ, показа̀ фараѡ́нꙋ: |
|
26
|
26
|
| Сім корів гарних, це сім років; і сім колосків добрих, це сім років: сон один; | се́дмь кра̑вы дѡ́брыѧ се́дмь лѣ́тъ сꙋ́ть: и҆ се́дмь кла́си до́брїи се́дмь лѣ́тъ сꙋ́ть: со́нъ фараѡ́новъ є҆ди́нъ є҆́сть: |
|
27
|
27
|
| і сім корів охлялих і худих, що вийшли після тих, це сім років, також і сім колосків виснажених і висушених східним вітром, це сім років голоду. | и҆ се́дмь кра̑вы хꙋды̑ѧ, ꙗ҆̀же и҆зыдо́ша по си́хъ, се́дмь лѣ́тъ сꙋ́ть, и҆ се́дмь кла́си то́нцыи и҆ и҆стонче́ни вѣ́тромъ се́дмь лѣ́тъ сꙋ́ть: бꙋ́дꙋтъ се́дмь лѣ́тъ гла́да: |
|
28
|
28
|
| Ось чому сказав я фараонові: що́ Бог зробить, те́ Він показав фараонові. | сло́во же є҆́же рѣ́хъ фараѡ́нꙋ, є҆ли̑ка бг҃ъ твори́тъ, показа̀ фараѡ́нꙋ: |
|
29
|
29
|
| Ось, настає сім років великого достатку в усій землі Єгипетській; | сѐ, се́дмь лѣ́тъ прихо́дитъ, ѻ҆би́лность мно́га во все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй: |
|
30
|
30
|
| після них настануть сім років голоду, і забудеться весь той достаток у землі Єгипетській, і виснажить голод землю, | прїи́дꙋтъ же се́дмь лѣ́тъ гла́да по си́хъ, и҆ забꙋ́дꙋтъ сы́тости бꙋ́дꙋщїѧ во все́мъ є҆гѵ́птѣ, и҆ погꙋби́тъ гла́дъ зе́млю, |
|
31
|
31
|
| і непримітним буде колишній достаток на землі, через голод, що прийде, тому що він буде дуже тяжким. | и҆ не позна́етсѧ ѻ҆би́лїе на землѝ ѿ гла́да бꙋ́дꙋщагѡ по си́хъ: си́ленъ бо бꙋ́детъ ѕѣлѡ̀: |
|
32
|
32
|
| А що сон повторився фараону двічі, це значить, що це істинне слово Боже, і що незабаром Бог виконає це. | повтори́сѧ же со́нъ фараѡ́нꙋ два́жды, ꙗ҆́кѡ и҆́стинно бꙋ́детъ сло́во є҆́же ѿ бг҃а, и҆ оу҆скори́тъ бг҃ъ сотвори́ти ѻ҆́но: |
|
33
|
33
|
| І нині нехай знайде фараон чоловіка розумного і мудрого і нехай поставить його над землею Єгипетською. | нн҃ѣ оу҆̀бо оу҆смотрѝ человѣ́ка мꙋ́дра и҆ смы́слена и҆ поста́ви є҆го̀ над̾ земле́ю є҆гѵ́петскою: |
|
34
|
34
|
| Нехай накаже фараон поставити над землею наглядачів збирати за сім років достатку п’яту частину [усього врожаю] землі Єгипетської; | и҆ да сотвори́тъ фараѡ́нъ и҆ поста́витъ мѣстонача́лники по землѝ, и҆ да собира́ютъ пѧ́тꙋю ча́сть ѿ всѣ́хъ плодѡ́въ землѝ є҆гѵ́петскїѧ седмѝ лѣ́тъ ѻ҆би́лныхъ, |
|
35
|
35
|
| нехай вони беруть усякий хліб цих гарних років, що настають, і зберуть у містах хліб під відання фараона для їжі, і нехай бережуть; | и҆ да соберꙋ́тъ всѧ́кꙋю пи́щꙋ седмѝ лѣ́тъ грѧдꙋ́щихъ до́брыхъ си́хъ: и҆ да собере́тсѧ пшени́ца под̾ рꙋ́кꙋ фараѡ́ню, пи́ща во градѣ́хъ да храни́тсѧ: |
|
36
|
36
|
| і буде ця їжа в запас для землі на сім років голоду, які будуть у землі Єгипетській, щоб земля не загинула від голоду. | и҆ бꙋ́детъ пи́ща соблюде́на землѝ на се́дмь лѣ́тъ гла́дныхъ, ꙗ҆̀же и҆́мꙋтъ бы́ти въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, да не потреби́тсѧ землѧ̀ въ гла́дѣ. |
|
37
|
37
|
| Це сподобалося фараонові й усім слугам його. | Оу҆го́дно же бы́сть сло́во пред̾ фараѡ́номъ и҆ пред̾ всѣ́ми рабы̑ є҆гѡ̀. |
|
38
|
38
|
| І сказав фараон слугам своїм: чи знайдемо ми таку, як він, людину, у якій був би Дух Божий? | И҆ речѐ фараѡ́нъ всѣ̑мъ рабѡ́мъ свои̑мъ: є҆да̀ ѡ҆брѧ́щемъ человѣ́ка сицева́го, и҆́же и҆́мать дх҃а бж҃їѧ въ себѣ̀; |
|
39
|
39
|
| І сказав фараон Йосифу: оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає настільки розумного і мудрого, як ти; | Рече́ же фараѡ́нъ і҆ѡ́сифꙋ: поне́же показа̀ бг҃ъ тебѣ̀ всѧ̑ сїѧ̑, нѣ́сть человѣ́ка мꙋдрѣ́йша и҆ смы́сленнѣйша па́че тебє̀: |
|
40
|
40
|
| ти будеш над домом моїм, і твого слова буде дотримуватися весь народ мій; тільки престолом я буду більшим за тебе. | ты̀ бꙋ́деши въ домꙋ̀ мое́мъ, и҆ оу҆́стъ твои́хъ да послꙋ́шаютъ всѝ лю́дїе моѝ, ра́звѣ престо́ломъ а҆́зъ бо́лѣе тебє̀ бꙋ́дꙋ. |
|
41
|
41
|
| І сказав фараон Йосифові: ось, я поставляю тебе над усією землею Єгипетською. | Рече́ же фараѡ́нъ і҆ѡ́сифꙋ: сѐ, поставлѧ́ю тѧ̀ дне́сь над̾ все́ю земле́ю є҆гѵ́петскою. |
|
42
|
42
|
| І зняв фараон перстень свій з руки своєї і надів його на руку Йосифа; вдяг його у висонний одяг, поклав золотий ланцюг на шию його; | И҆ сне́мъ фараѡ́нъ пе́рстень съ рꙋкѝ своеѧ̀, возложѝ є҆го̀ на рꙋ́кꙋ і҆ѡ́сифовꙋ, и҆ ѡ҆блечѐ є҆го̀ въ ри́зꙋ червле́нꙋ, и҆ возложѝ гри́внꙋ зла́тꙋ на вы́ю є҆гѡ̀, |
|
43
|
43
|
| повелів везти його на другій із своїх колісниць і проголошувати перед ним: схиляйтеся! І поставив його над усією землею Єгипетською. | и҆ всадѝ є҆го̀ на колесни́цꙋ свою̀ вторꙋ́ю, и҆ проповѣ́да пред̾ ни́мъ проповѣ́дникъ: и҆ поста́ви є҆го̀ над̾ все́ю земле́ю є҆гѵ́петскою. |
|
44
|
44
|
| І сказав фараон Йосифу: я фараон; без тебе ніхто не ворухне ні рукою своєю, ні ногою своєю по всій землі Єгипетській. | Рече́ же фараѡ́нъ і҆ѡ́сифꙋ: а҆́зъ фараѡ́нъ: без̾ тебє̀ не воздви́гнетъ рꙋкѝ своеѧ̀ никто́же во все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй. |
|
45
|
45
|
| І нарік фараон Йосифові ім’я: Цафнаф-панеах, і дав йому за дружину Асенефу, дочку Потифера, жерця Іліопольського. І пішов Йосиф по землі Єгипетській. | И҆ наречѐ фараѡ́нъ и҆́мѧ і҆ѡ́сифꙋ ѱонѳомфани́хъ: и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ а҆сене́ѳꙋ, дще́рь петефрі́а жреца̀ и҆лїопо́льскагѡ, є҆мꙋ̀ въ женꙋ̀. |
|
46
|
46
|
| Йосифові було тридцять років від народження, коли він став перед лице фараона, царя Єгипетського. І вийшов Йосиф від лиця фараонового і пройшов по всій землі Єгипетській. | І҆ѡ́сифъ же бѧ́ше лѣ́тъ три́десѧти, є҆гда̀ предста̀ фараѡ́нꙋ царю̀ є҆гѵ́петскомꙋ. И҆зы́де же і҆ѡ́сифъ ѿ лица̀ фараѡ́нѧ и҆ про́йде всю̀ зе́млю є҆гѵ́петскꙋю. |
|
47
|
47
|
| Земля ж у сім років достатку принесла з одного зерна по жмені. | И҆ сотворѝ землѧ̀ въ седмѝ лѣ́тѣхъ ѻ҆би́лнꙋ жа́твꙋ. |
|
48
|
48
|
| І зібрав він усякий хліб семи років, які були [родючі] в землі Єгипетській, і поклав хліб у містах; у кожному місті поклав хліб полів, що оточують його. | И҆ собра̀ всѧ́кꙋю пи́щꙋ седмѝ лѣ́тъ, въ ни́хже бѧ́ше ѻ҆би́лность въ землѝ є҆гѵ́петстѣй: и҆ положѝ пи́щꙋ во градѣ́хъ: пи́щы пѡ́ль гра́да, сꙋ́щихъ ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀, положѝ въ не́мъ. |
|
49
|
49
|
| І зібрав Йосиф хліба дуже багато, як піску морського, так що перестав і рахувати, тому що не стало рахунку. | И҆ собра̀ і҆ѡ́сифъ пшени́цꙋ ꙗ҆́кѡ песо́къ морскі́й мно́гꙋ ѕѣлѡ̀, до́ндеже не можа́хꙋ и҆счестѝ: без̾ числа́ бо бѧ́ше. |
|
50
|
50
|
| До настання років голоду, у Йосифа народилися два сини, яких народила йому Асенефа, дочка Потифера, жерця Іліопольського. | І҆ѡ́сифꙋ же бѣ́ста два̀ сы̑на, пре́жде прише́ствїѧ седмѝ лѣ́тъ гла́дныхъ, и҆̀хже родѝ є҆мꙋ̀ а҆сене́ѳа, дще́рь петефрі́а жреца̀ и҆лїопо́льска: |
|
51
|
51
|
| І нарік Йосиф ім’я первісткові: Манассія, тому що [говорив він] Бог дав мені забути усі нещастя мої і весь дім батька мого. | нарече́ же і҆ѡ́сифъ и҆́мѧ пе́рвенцꙋ манассі́а, (глаго́лѧ:) ꙗ҆́кѡ забы́ти мнѣ̀ сотворѝ бг҃ъ всѧ̑ болѣ̑зни моѧ̑, и҆ всѧ̑, ꙗ҆̀же ѻ҆тца̀ моегѡ̀. |
|
52
|
52
|
| А другому нарік ім’я: Єфрем, тому що [говорив він] Бог зробив мене плідним у землі страждання мого. | И҆́мѧ же второ́мꙋ наречѐ є҆фраі́мъ, (глаго́лѧ:) ꙗ҆́кѡ возрасти́ мѧ бг҃ъ въ землѝ смире́нїѧ моегѡ̀. |
|
53
|
53
|
| І минули сім років достатку, що був у землі Єгипетській, | Минꙋ́ша же се́дмь лѣ́тъ ѻ҆би́лныхъ, ꙗ҆̀же бы́ша въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, |
|
54
|
54
|
| і настали сім років голоду, як сказав Йосиф. І був голод по всіх землях, а в усій землі Єгипетській був хліб. | и҆ нача́ша се́дмь лѣ́тъ гла́дныхъ приходи́ти, ꙗ҆́коже речѐ і҆ѡ́сифъ. И҆ бы́сть гла́дъ по все́й землѝ: во все́й же землѝ є҆гѵ́петстѣй бы́ша [пред̾ глаго́ломъ си́мъ бы́ша въ є҆ди́нѣй а҆леѯандрі́йстѣй не, но и҆ то̀ во вмѣсти́телныхъ] хлѣ́бы. |
|
55
|
55
|
| Але коли і вся земля Єгипетська почала терпіти голод, то народ почав волати до фараона про хліб. І сказав фараон усім єгиптянам: підіть до Йосифа і робіть, що він вам скаже. | И҆ взалка̀ всѧ̀ землѧ̀ є҆гѵ́петскаѧ: возопи́ же наро́дъ къ фараѡ́нꙋ ѡ҆ хлѣ́бѣхъ. Рече́ же фараѡ́нъ всѣ̑мъ є҆гѵ́птѧнѡмъ: и҆ди́те ко і҆ѡ́сифꙋ, и҆ є҆́же рече́тъ ва́мъ, сотвори́те. |
|
56
|
56
|
| І був голод по всій землі; і відчинив Йосиф усі житниці, і став продавати хліб єгиптянам. Голод же посилювався в землі Єгипетській. | И҆ гла́дъ бѧ́ше на лицы̀ всеѧ̀ землѝ. Ѿве́рзе же і҆ѡ́сифъ всѧ̑ жи̑тницы, и҆ продаѧ́ше всѣ̑мъ є҆гѵ́птѧнѡмъ: |
|
57
|
57
|
| І з усіх країн приходили в Єгипет купувати хліб у Йосифа, тому що голод посилився по всій землі. | и҆ всѧ̑ страны̑ прихожда́хꙋ во є҆гѵ́петъ, кꙋпова́ти ко і҆ѡ́сифꙋ: ѡ҆бдержа́ше бо гла́дъ всю̀ зе́млю. |
