1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 49
|
Глава́ м҃ѳ
|
|
1
|
1
|
| І покликав Яків синів своїх і сказав: зберіться, і я сповіщу вам, що буде з вами у грядущі дні; | Призва́ же і҆а́кѡвъ сы́ны своѧ̑ и҆ речѐ и҆̀мъ: собери́тесѧ, да возвѣщꙋ̀ ва́мъ, что̀ срѧ́щетъ ва́съ въ послѣ̑днїѧ дни̑: |
|
2
|
2
|
| зійдіться і послухайте, сини Якова, послухайте Ізраїля, батька вашого. | собери́тесѧ и҆ послꙋ́шайте менє̀, сы́нове і҆а̑кѡвли, послꙋ́шайте і҆и҃лѧ, послꙋ́шайте ѻ҆тца̀ ва́шегѡ. |
|
3
|
3
|
| Рувиме, первістку мій! ти — кріпкість моя і початок сили моєї, верх достоїнства і верх могутности; | Рꙋви́мъ, пе́рвенецъ мо́й, ты̀ крѣ́пость моѧ̀ и҆ нача́ло ча̑дъ мои́хъ: же́стокъ терпѣ́ти и҆ же́стокъ оу҆по́рникъ: |
|
4
|
4
|
| але ти бушував, як вода, — не будеш мати переваги, бо ти зійшов на ложе батька твого, ти осквернив постіль мою, [на яку] зійшов. | досади́лъ є҆сѝ ꙗ҆́кѡ вода̀, да не воскипи́ши: возше́лъ бо є҆сѝ на ло́же ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, тогда̀ ѡ҆скверни́лъ є҆сѝ посте́лю, и҆дѣ́же возше́лъ є҆сѝ. |
|
5
|
5
|
| Симеон і Левій брати, знаряддя жорстокости мечі їхні; | Сѷмеѡ́нъ и҆ леѵі́й бра́тїѧ соверши́ста ѡ҆би́дꙋ ѿ во́ли своеѧ̀: |
|
6
|
6
|
| в раду їх нехай не ввійде душа моя, і до зібрання їх нехай не прилучиться слава моя, бо вони у гніві своєму убили мужа і з примхи своєї перерізали жили тельця; | въ совѣ́тъ и҆́хъ да не прїи́детъ дꙋша̀ моѧ̀, и҆ къ собра́нїю и҆́хъ да не прилѣпѧ́тсѧ внꙋ́трєннѧѧ моѧ̑: ꙗ҆́кѡ во гнѣ́вѣ свое́мъ и҆зби́ста человѣ́ки, и҆ въ по́хоти свое́й прерѣ́заста жи̑лы ю҆нца̀: |
|
7
|
7
|
| проклятий гнів їх, бо жорстокий, і розлюченість їх, тому що люта; розділю їх в Якові і розсію їх в Ізраїлі. | проклѧта̀ ꙗ҆́рость и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ оу҆по́рна, и҆ гнѣ́въ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆жесточи́сѧ: раздѣлю̀ и҆̀хъ во і҆а́кѡвѣ и҆ разсѣ́ю и҆̀хъ во і҆и҃ли. |
|
8
|
8
|
| Іудо! тебе хвалитимуть брати твої. Рука твоя на хребті ворогів твоїх; поклоняться тобі сини батька твого. | І҆ꙋ́до, тебѐ похва́лѧтъ бра́тїѧ твоѧ̑, рꙋ́цѣ твоѝ на плещꙋ̑ вра̑гъ твои́хъ: покло́нѧтсѧ тебѣ̀ сы́нове ѻ҆тца̀ твоегѡ̀: |
|
9
|
9
|
| Молодий лев Іуда, піднімається зі здобичі, син мій. Схилився він, ліг, як лев і як левиця: хто підніме його? | скѵ́менъ льво́въ і҆ꙋ́да: ѿ лѣ́торасли, сы́не мо́й, возше́лъ є҆сѝ: возле́гъ оу҆снꙋ́лъ є҆сѝ ꙗ҆́кѡ ле́въ и҆ ꙗ҆́кѡ скѵ́менъ: кто̀ возбꙋ́дитъ є҆го̀; |
|
10
|
10
|
| Не відійде скіпетр від Іуди і законодавець від стегон його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів. | не ѡ҆скꙋдѣ́етъ кнѧ́зь ѿ і҆ꙋ́ды и҆ во́ждь ѿ чре́слъ є҆гѡ̀, до́ндеже прїи́дꙋтъ ѿложє́наѧ є҆мꙋ̀, и҆ то́й ча́ѧнїе ꙗ҆зы́кѡвъ: |
|
11
|
11
|
| Він прив’язує до виноградної лози осля своє і до лози кращого винограду сина ослиці своєї; миє у вині одяг свій і у крові грон убрання своє; | привѧзꙋ́ѧй къ лозѣ̀ жребѧ̀ своѐ и҆ къ ві́нничїю жребца̀ ѻ҆слѧ́те своегѡ̀, и҆спере́тъ вїно́мъ ѻ҆де́ждꙋ свою̀ и҆ кро́вїю гро́здїѧ ѡ҆дѣѧ́нїе своѐ: |
|
12
|
12
|
| блискучі очі [його] від вина, і білі зуби [його] від молока. | радостотвѡ́рны ѻ҆́чи є҆гѡ̀ па́че вїна̀, и҆ бѣлы̑ зꙋ́бы є҆гѡ̀ па́че млека̀. |
|
13
|
13
|
| Завулон біля берега морського буде жити і біля пристані корабельної, і межа його до Сидона. | Завꙋлѡ́нъ при мо́ри всели́тсѧ, и҆ то́й на приста́нищи корабле́й, и҆ простре́тсѧ да́же до сїдѡ́на. |
|
14
|
14
|
| Іссахар осел міцний, що лежить між протоками вод; | І҆ссаха́ръ до́брое возжела̀, почива́ѧ посредѣ̀ предѣ́лѡвъ, |
|
15
|
15
|
| і побачив він, що спокій добрий, і що земля приємна: і схилив плечі свої для носіння тягаря і став працювати на виплату данини. | и҆ ви́дѣвъ поко́й, ꙗ҆́кѡ до́бръ, и҆ зе́млю, ꙗ҆́кѡ тꙋчна̀, подложѝ ра́мы своѝ на трꙋ́дъ, и҆ бы́сть мꙋ́жъ земледѣ́лецъ. |
|
16
|
16
|
| Дан буде судити народ свій, як одне з колін Ізраїля; | Да́нъ сꙋди́ти и҆́мать лю́ди своѧ̑, ꙗ҆́кѡ и҆ є҆ди́но пле́мѧ во і҆и҃ли, |
|
17
|
17
|
| Дан буде змієм на дорозі, аспидом на путі, що вражає ногу коня, так що вершник його впаде назад. | и҆ да бꙋ́детъ да́нъ ѕмі́й на пꙋтѝ, сѣдѧ́й на распꙋ́тїи, оу҆грыза́ѧ пѧ́тꙋ ко́нскꙋ: |
|
18
|
18
|
| На допомогу твою сподіваюся, Господи! | и҆ паде́тъ ко́нникъ вспѧ́ть, спⷭ҇нїѧ жды́й гдⷭ҇нѧ. |
|
19
|
19
|
| Гад, — натовп буде тіснити його, але він відтіснить його по п’ятах. | Га́дъ, и҆скꙋше́нїе и҆скꙋ́ситъ є҆го̀: ѻ҆́нъ же и҆скꙋ́ситъ того̀ при нога́хъ. |
|
20
|
20
|
| Для Асира — занадто ситний хліб його, і він буде постачати царські страви. | А҆си́ръ, тꙋ́ченъ є҆гѡ̀ хлѣ́бъ, и҆ то́й да́стъ пи́щꙋ кнѧзє́мъ. |
|
21
|
21
|
| Неффалим — теревинф рослий, що розпускає прекрасні гілки*. | Нефѳалі́мъ сте́бль распꙋща́ющаѧсѧ, и҆здаѧ́й во ѿ́расли добро́тꙋ. |
|
22
|
22
|
| Йосиф — віття плодоносного дерева, віття плодоносного дерева над джерелом; гілки його простягаються над стіною; | Сы́нъ возраще́нъ і҆ѡ́сифъ, сы́нъ возраще́нъ мо́й ре́вностный, сы́нъ мо́й ю҆нѣ́йшїй, ко мнѣ̀ ѡ҆брати́сѧ: |
|
23
|
23
|
| засмучували його, і стріляли і ворогували проти нього стрільці, | на него́же совѣ́тꙋюще оу҆корѧ́хꙋ и҆ налѧца́хꙋ на́нь госпо́дїе стрѣлѧ́нїй, |
|
24
|
24
|
| але твердим залишився лук його, і міцні м’язи рук його, від рук могутнього Бога Якового. Звідти Пастир і твердиня Ізраїлева, | и҆ сотро́шасѧ съ крѣ́постїю лꙋ́ки и҆́хъ, и҆ разслабѣ́ша жи̑лы мы́шцей рꙋ́къ и҆́хъ, рꙋко́ю си́льнагѡ і҆а́кѡва: ѿтꙋ́дꙋ оу҆крѣпи́сѧ і҆и҃ль ѿ бг҃а ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, |
|
25
|
25
|
| від Бога батька твого, Який нехай і допоможе тобі, і від Всемогутнього, Який нехай і благословить тебе благословеннями небесними звище, благословеннями безодні, що лежить долі, благословеннями сосків і утроби, | и҆ помо́же тебѣ̀ бг҃ъ мо́й, и҆ блгⷭ҇ви́ тѧ блгⷭ҇ве́нїемъ нбⷭ҇нымъ свы́ше и҆ блгⷭ҇ве́нїемъ землѝ и҆мꙋ́щїѧ всѧ̑: блгⷭ҇ве́нїѧ ра́ди сосцє́въ и҆ ложе́снъ, |
|
26
|
26
|
| благословеннями батька твого, які перевищують благословення гір давніх і приємності пагорбів вічних; нехай будуть вони на голові Йосифа і на тімені обраного між братами своїми. | блгⷭ҇ве́нїѧ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ и҆ ма́тере твоеѧ̀: преѡдолѣ̀ па́че блгⷭ҇ве́нїѧ го́ръ пребыва́ющихъ и҆ блгⷭ҇ве́нїѧ холмѡ́въ вѣ́чныхъ: бꙋ́дꙋтъ на главѣ̀ і҆ѡ́сифовѣ и҆ на версѣ̀ (главы̀) бра́тїй, и҆́миже ѡ҆блада́ше. |
|
27
|
27
|
| Веніамін, хижий вовк, вранці буде їсти ловитву і ввечері буде ділити здобич. | Венїамі́нъ во́лкъ хи́щникъ, ра́нѡ ꙗ҆́стъ є҆щѐ и҆ на ве́черъ дае́тъ пи́щꙋ. |
|
28
|
28
|
| Ось усі дванадцять колін Ізраїлевих; і ось що сказав їм батько їх; і благословив їх, і дав їм благословення, кожному своє. | Всѝ сі́и сы́нове і҆а̑кѡвли двана́десѧть: и҆ сїѧ̑ глаго́ла и҆̀мъ ѻ҆те́цъ и҆́хъ, и҆ благословѝ и҆̀хъ: коего́ждо по благослове́нїю є҆гѡ̀ благословѝ и҆̀хъ, |
|
29
|
29
|
| І заповідав він їм і сказав їм: я прилучаюся до народу мого; поховайте мене з батьками моїми в печері, яка на полі Ефрона хеттеянина, | и҆ речѐ и҆̀мъ: а҆́зъ прилага́юсѧ къ лю́демъ мои̑мъ: погреби́те мѧ̀ со ѻ҆тцы̑ мои́ми въ пеще́рѣ, ꙗ҆́же є҆́сть въ селѣ̀ є҆фрѡ́на хетте́анина, |
|
30
|
30
|
| у печері, яка на полі Махпела, що перед Мамре, у землі Ханаанській, яку [печеру] купив Авраам з полем у Ефрона хеттеянина у власність для поховання; | въ пеще́рѣ сꙋгꙋ́бѣй, ꙗ҆́же прѧ́мѡ мамврі́и въ землѝ ханаа́ни, ю҆́же стѧжа̀ а҆враа́мъ пеще́рꙋ оу҆ є҆фрѡ́на хетте́анина въ стѧжа́нїе гро́ба. |
|
31
|
31
|
| там поховали Авраама і Сарру, дружину його; там поховали Ісаака і Ревекку, дружину його; і там поховав я Лію; | Та́мѡ погребо́ша а҆враа́ма и҆ са́ррꙋ женꙋ̀ є҆гѡ̀, та́мѡ погребо́ша і҆саа́ка и҆ реве́ккꙋ женꙋ̀ є҆гѡ̀, та́мѡ погребо́ша лі́ю, |
|
32
|
32
|
| це поле і печера, яка на ньому, куплена у синів Хеттеєвих. | въ стѧжа́нїи села̀ и҆ пеще́ры, ꙗ҆́же є҆́сть въ не́мъ оу҆ сынѡ́въ хетте́овыхъ. |
|
33
|
33
|
| І закінчив Яків заповіт синам своїм, і поклав ноги свої на постіль, і помер, і приєднався до народу свого. | И҆ преста̀ і҆а́кѡвъ завѣща́ѧ сынѡ́мъ свои̑мъ, и҆ возложи́въ і҆а́кѡвъ но́зѣ своѝ на ѻ҆́дръ оу҆́мре, и҆ приложи́сѧ къ лю́демъ свои̑мъ. |
