1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 6
|
Глава́ ѕ҃
|
|
1
|
1
|
|
Коли люди почали примножуватися на землі і народилися у них дочки,
|
И҆ бы́сть є҆гда̀ нача́ша человѣ́цы мно́зи быва́ти на землѝ, и҆ дщє́ри роди́шасѧ и҆̀мъ:
|
|
2
|
2
|
|
тоді сини Божі побачили дочок людських, що вони красиві, і брали їх собі за дружин, яку хто обрав.
|
ви́дѣвше же сы́нове бж҃їи дщє́ри человѣ̑чи, ꙗ҆́кѡ добры̑ сꙋ́ть, поѧ́ша себѣ̀ жєны̀ ѿ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же и҆збра́ша.
|
|
3
|
3
|
|
І сказав Господь [Бог]: не вічно Духу Моєму бути зневаженим людьми [цими], тому що вони плоть; нехай будуть дні їх сто двадцять років.
|
И҆ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ: не и҆́мать дх҃ъ мо́й пребыва́ти въ человѣ́цѣхъ си́хъ во вѣ́къ, занѐ сꙋ́ть пло́ть: бꙋ́дꙋтъ же дні́е и҆́хъ лѣ́тъ сто̀ два́десѧть.
|
|
4
|
4
|
|
У той час були на землі велетні, особливо ж з тих часів, коли сини Божі стали входити до дочок людських, і вони стали народжувати їм: це сильні, спрадавна славні люди.
|
И҆споли́ни же бѧ́хꙋ на землѝ во дни̑ ѡ҆́ны: и҆ пото́мъ, є҆гда̀ вхожда́хꙋ сы́нове бж҃їи къ дще́ремъ человѣ́чєскимъ, и҆ ражда́хꙋ себѣ̀: ті́и бѧ́хꙋ и҆споли́ни, и҆̀же ѿ вѣ́ка, человѣ́цы и҆мени́тїи.
|
|
5
|
5
|
|
І побачив Господь [Бог], що велике розбещення людей на землі, і що всі їх думки і помисли серця їх були злом повсякденно;
|
Ви́дѣвъ же гдⷭ҇ь бг҃ъ, ꙗ҆́кѡ оу҆мно́жишасѧ ѕлѡ́бы человѣ́кѡвъ на землѝ: и҆ всѧ́къ помышлѧ́етъ въ се́рдцы свое́мъ прилѣ́жнѡ на ѕла̑ѧ во всѧ̑ дни̑:
|
|
6
|
6
|
|
і розкаявся Господь, що створив людину на землі, і засмутився у серці Своєму.
|
и҆ помы́сли бг҃ъ, ꙗ҆́кѡ сотворѝ человѣ́ка на землѝ, и҆ размы́сли.
|
|
7
|
7
|
|
І сказав Господь: знищу з лиця землі людей, яких Я створив, від людини до худоби, і плазунів і птахів небесних знищу, бо Я розкаявся, що створив їх.
|
И҆ речѐ бг҃ъ: потреблю̀ человѣ́ка, є҆го́же сотвори́хъ, ѿ лица̀ землѝ, ѿ человѣ́ка да́же до скота̀, и҆ ѿ га̑дъ да́же до пти́цъ небе́сныхъ: занѐ размы́слихъ, ꙗ҆́кѡ сотвори́хъ ѧ҆̀.
|
|
8
|
8
|
|
Ной же придбав благодать перед очима Господа [Бога].
|
Нѡ́е же ѡ҆брѣ́те блгⷣть пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ.
|
|
9
|
9
|
|
Ось житіє Ноя: Ной був чоловіком праведним і непорочним у роді своєму; Ной ходив перед Богом.
|
Сїѧ̑ же бытїѧ̑ нѡ́єва: нѡ́е человѣ́къ првⷣнъ, соверше́нъ сы́й въ ро́дѣ свое́мъ, бг҃ꙋ оу҆годѝ нѡ́е.
|
|
10
|
10
|
|
Ной породив трьох синів: Сима, Хама і Яфета.
|
Роди́ же нѡ́е трѝ сы́ны, си́ма, ха́ма, і҆а́феѳа.
|
|
11
|
11
|
|
Але земля розбестилася перед лицем Божим, і наповнилася земля злодіяннями.
|
Растлѣ́сѧ же землѧ̀ пред̾ бг҃омъ, и҆ напо́лнисѧ землѧ̀ непра́вды.
|
|
12
|
12
|
|
І споглянув [Господь] Бог на землю, і ось, вона розбещена, тому що всяка плоть спотворила шлях свій на землі.
|
И҆ ви́дѣ гдⷭ҇ь бг҃ъ зе́млю, и҆ бѣ̀ растлѣ́нна: ꙗ҆́кѡ растлѝ всѧ́ка пло́ть пꙋ́ть сво́й на землѝ.
|
|
13
|
13
|
|
І сказав [Господь] Бог Ною: кінець усякій плоті прийшов перед лицем Моїм, тому що земля наповнилася від них злодіяннями; і ось, Я знищу їх з землі.
|
И҆ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ нѡ́ю: вре́мѧ всѧ́кагѡ человѣ́ка прїи́де пред̾ мѧ̀, ꙗ҆́кѡ и҆спо́лнисѧ землѧ̀ непра́вды ѿ ни́хъ: и҆ сѐ, а҆́зъ погꙋблю̀ и҆̀хъ и҆ зе́млю.
|
|
14
|
14
|
|
Зроби собі ковчег з дерева гофер; відділення зроби в ковчезі й обсмоли його смолою усередині і ззовні.
|
Сотворѝ оу҆̀бо себѣ̀ ковче́гъ ѿ дре́въ (негнїю́щихъ) четвероꙋго́лныхъ: гнѣ́зда сотвори́ши въ ковче́зѣ, и҆ посмоли́ши є҆го̀ внꙋтрьꙋ́дꙋ и҆ внѣꙋ́дꙋ смоло́ю.
|
|
15
|
15
|
|
І зроби його так: довжина ковчега триста ліктів; ширина його п’ятдесят ліктів, а висота його тридцять ліктів.
|
И҆ та́кѡ сотвори́ши ковче́гъ: тре́хъ сѡ́тъ лакте́й долгота̀ ковче́га, и҆ пѧти́десѧти лакте́й широта̀, и҆ три́десѧти лакте́й высота̀ є҆гѡ̀.
|
|
16
|
16
|
|
І зроби отвір у ковчезі, і в лікоть зведи його вгорі, і двері в ковчег зроби з боку його; влаштуй у ньому нижнє, друге і третє [житло].
|
Собира́ѧ сво́домъ сотвори́ши ковче́гъ, и҆ въ ла́коть сверши́ши є҆го̀ свы́ше: две́рь же ковче́га сотвори́ши ѿ страны̀: ѡ҆бита̑лища двокрѡ́вна и҆ трекрѡ́вна сотвори́ши въ не́мъ.
|
|
17
|
17
|
|
І ось, Я наведу на землю потоп водний, щоб винищити всяку плоть, у якій є дух життя, під небесами; усе, що є на землі, позбудеться життя.
|
А҆́зъ же, сѐ, наведꙋ̀ пото́пъ, во́дꙋ на зе́млю, погꙋби́ти всѧ́кꙋ пло́ть, въ не́йже є҆́сть дꙋ́хъ жи́зни под̾ небесе́мъ: и҆ є҆ли̑ка сꙋ́ть на землѝ, сконча́ютсѧ.
|
|
18
|
18
|
|
Але з тобою Я укладу завіт Мій, і ввійдеш у ковчег ти, і сини твої, і дружина твоя, і дружини синів твоїх з тобою.
|
И҆ поста́влю завѣ́тъ мо́й съ тобо́ю: вни́деши же въ ковче́гъ ты̀ и҆ сы́нове твоѝ, и҆ жена̀ твоѧ̀ и҆ жєны̀ сынѡ́въ твои́хъ съ тобо́ю.
|
|
19
|
19
|
|
Введи також у ковчег [з усякої худоби, і з усіх плазунів, і] з усіх тварин, і від усякої плоті по парі, щоб вони залишилися з тобою живими; чоловічої статі і жіночої нехай вони будуть.
|
И҆ ѿ всѣ́хъ скотѡ́въ и҆ ѿ всѣ́хъ га̑дъ, и҆ ѿ всѣ́хъ ѕвѣре́й, и҆ ѿ всѧ́кїѧ пло́ти, два̀ два̀ ѿ всѣ́хъ введе́ши въ ковче́гъ, да пита́еши съ собо́ю: мꙋ́жескїй по́лъ и҆ же́нскїй бꙋ́дꙋтъ.
|
|
20
|
20
|
|
З [усіх] птахів за родом їх, і з [усієї] худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, з усіх по парі ввійдуть до тебе, щоб залишилися живими [з тобою, чоловічої статі і жіночої].
|
Ѿ всѣ́хъ пти́цъ перна́тыхъ по ро́дꙋ, и҆ ѿ всѣ́хъ скотѡ́въ по ро́дꙋ, и҆ ѿ всѣ́хъ гадѡ́въ по́лзающихъ по землѝ по ро́дꙋ и҆́хъ, два̀ два̀ ѿ всѣ́хъ вни́дꙋтъ къ тебѣ̀, пита́тисѧ съ тобо́ю, мꙋ́жескїй по́лъ и҆ же́нскїй.
|
|
21
|
21
|
|
Ти ж візьми собі всякої їжі, яку споживають, і збери до себе; і буде вона для тебе і для них споживою.
|
Ты́ же возмѝ себѣ̀ ѿ всѣ́хъ бра́шенъ, ꙗ҆̀же и҆́мате ꙗ҆́сти, и҆ собере́ши къ себѣ̀, и҆ бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀ и҆ ѡ҆́нымъ бра́шно.
|
|
22
|
22
|
|
І зробив Ной усе: як повелів йому [Господь] Бог, так він і зробив.
|
И҆ сотворѝ нѡ́е всѧ̑ є҆ли̑ка заповѣ́да є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ, та́кѡ сотворѝ.
|
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
