1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 48
|
Глава́ м҃и
|
|
1
|
1
|
| Після того Йосифові сказали: ось, батько твій хворий. І він узяв з собою двох синів своїх, Манассію і Єфрема [і пішов до Якова]. | Бы́сть же по глаго́лѣхъ си́хъ, и҆ повѣ́дано бы́сть і҆ѡ́сифꙋ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆те́цъ тво́й и҆знемога́етъ: и҆ пои́мъ два̀ сы̑на своѧ̑, манассі́ю и҆ є҆фре́ма, прїи́де ко і҆а́кѡвꙋ. |
|
2
|
2
|
| Якова сповістили і сказали: ось, син твій Йосиф іде до тебе. Ізраїль зібрав сили свої і сів на постелі. | Повѣ́даша же і҆а́кѡвꙋ, глаго́люще: сѐ, сы́нъ тво́й і҆ѡ́сифъ грѧде́тъ къ тебѣ̀. И҆ оу҆крѣпи́всѧ і҆и҃ль сѣ́де на ѻ҆дрѣ̀, |
|
3
|
3
|
| І сказав Яків Йосифові: Бог Всемогутній явився мені в Лузі, в землі Ханаанській, і благословив мене, | и҆ речѐ і҆а́кѡвъ ко і҆ѡ́сифꙋ: бг҃ъ мо́й ꙗ҆ви́сѧ мнѣ̀ въ лꙋ́зѣ, въ землѝ ханаа́ни, и҆ блгⷭ҇ви́ мѧ |
|
4
|
4
|
| і сказав мені: ось, Я розплоджу тебе, і розмножу тебе, і породжу від тебе безліч народів, і дам землю цю нащадкам твоїм після тебе, у вічне володіння. | и҆ рече́ ми: сѐ, а҆́зъ возращꙋ́ тѧ и҆ оу҆мно́жꙋ тѧ̀, и҆ сотворю́ тѧ въ собра̑нїѧ ꙗ҆зы́кѡвъ: и҆ да́мъ тѝ зе́млю сїю̀ и҆ сѣ́мени твоемꙋ̀ по тебѣ̀ во ѡ҆держа́нїе вѣ́чное. |
|
5
|
5
|
| І нині два сини твої, які народилися тобі в землі Єгипетській, до мого прибуття до тебе в Єгипет, мої вони; Єфрем і Манассія, як Рувим і Симеон, будуть мої; | Нн҃ѣ оу҆̀бо два̀ сы̑на твоѧ̑, и҆̀же бы́ша тебѣ̀ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй пре́жде прише́ствїѧ моегѡ̀ къ тебѣ̀ во є҆гѵ́петъ, моѝ сꙋ́ть: є҆фре́мъ и҆ манассі́а, а҆́ки рꙋви́мъ и҆ сѷмеѡ́нъ бꙋ́дꙋтъ мнѣ̀: |
|
6
|
6
|
| діти ж твої, які народяться від тебе після них, будуть твої; вони під ім’ям братів своїх будуть іменуватися в їхньому наслідді. | сы́ны же, ꙗ҆̀же а҆́ще роди́ши по си́хъ, бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀: во и҆́мѧ бра́тїи своеѧ̀ призовꙋ́тсѧ ко жре́бїѧмъ ѻ҆́ныхъ: |
|
7
|
7
|
| Коли я йшов з Месопотамії, померла в мене Рахиль [мати твоя] у землі Ханаанській, по дорозі, не дійшовши трохи до Ефрафи, і я поховав її там по дорозі до Ефрафи, що нині Вифлеєм. | а҆́зъ же є҆гда̀ и҆дѧ́хъ ѿ месопота́мїи сѵ́рскїѧ, оу҆́мре рахи́ль ма́ти твоѧ̀ въ землѝ ханаа́ни, приближа́ющꙋсѧ мѝ ко і҆пподро́мꙋ хавра́ѳы землѝ, є҆́же прїитѝ во є҆фра́ѳꙋ: и҆ погребо́хъ ю҆̀ на пꙋтѝ і҆пподро́ма: се́й є҆́сть виѳлее́мъ. |
|
8
|
8
|
| І побачив Ізраїль синів Йосифа і сказав: хто це? | Ви́дѣвъ же і҆и҃ль сы́ны і҆ѡ́сифѡвы, речѐ: что̀ тебѣ̀ сі́и; |
|
9
|
9
|
| І сказав Йосиф батькові своєму: це сини мої, яких Бог дав мені тут. [Яків] сказав: підведи їх до мене, і я благословлю їх. | Рече́ же і҆ѡ́сифъ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀: сы́нове моѝ сꙋ́ть, ꙗ҆̀же даде́ ми бг҃ъ здѣ̀. И҆ речѐ і҆а́кѡвъ: приведи́ ми ѧ҆̀, да благословлю̀ и҆̀хъ. |
|
10
|
10
|
| Очі ж Ізраїлеві притупилися від старости; не міг він бачити ясно. Йосиф підвів їх до нього, і він поцілував їх і обійняв їх. | Ѻ҆́чи же і҆и҃лю тѧ́жкѡ ви́дѣста ѿ ста́рости, и҆ не можа́ше ви́дѣти: и҆ прибли́жи и҆̀хъ къ немꙋ̀, и҆ лобза̀ и҆̀хъ, и҆ ѡ҆б̾ѧ́тъ ѧ҆̀. |
|
11
|
11
|
| І сказав Ізраїль Йосифу: не сподівався я бачити твоє лице; але ось, Бог показав мені і дітей твоїх. | И҆ речѐ і҆и҃ль ко і҆ѡ́сифꙋ: сѐ, лица̀ твоегѡ̀ не лиши́хсѧ, и҆ сѐ, показа́ ми бг҃ъ и҆ сѣ́мѧ твоѐ. |
|
12
|
12
|
| І відвів їх Йосиф від колін його і поклонився йому лицем своїм до землі. | И҆ ѿведѐ и҆̀хъ і҆ѡ́сифъ ѿ колѣ́нъ є҆гѡ̀, и҆ поклони́шасѧ є҆мꙋ̀ лице́мъ до землѝ. |
|
13
|
13
|
| І взяв Йосиф обох [синів своїх], Єфрема у праву свою руку навпроти лівої Ізраїля, а Манассію в ліву навпроти правої Ізраїля, і підвів до нього. | Пои́мъ же і҆ѡ́сифъ два̀ сы̑на своѧ̑, є҆фре́ма въ десни́цꙋ, прѧ́мѡ лѣви́цы і҆и҃лѧ, манассі́ю же въ лѣ́вꙋю, прѧ́мѡ десни́цы і҆и҃левы, прибли́жи и҆̀хъ къ немꙋ̀. |
|
14
|
14
|
| Але Ізраїль простяг праву руку свою і поклав на голову Єфрема, хоча цей був менший, а ліву на голову Манассії. З наміром поклав він так руки свої, хоча Манассія був первістком. | Просте́ръ же і҆и҃ль рꙋ́кꙋ деснꙋ́ю, возложѝ на главꙋ̀ є҆фре́млю, се́й же бѧ́ше ме́ншїй, а҆ лѣ́вꙋю на главꙋ̀ манассі́инꙋ, премѣни́въ рꙋ́цѣ, |
|
15
|
15
|
| І благословив Йосифа і сказав: Бог, перед Яким ходили батьки мої Авраам та Ісаак, Бог, Який пасе мене з тих пір, як я існую, до цього дня, | и҆ благословѝ ѧ҆̀ и҆ речѐ: бг҃ъ, є҆мꙋ́же бл҃гоꙋгоди́ша ѻ҆тцы̀ моѝ пред̾ ни́мъ, а҆враа́мъ и҆ і҆саа́къ, бг҃ъ, и҆́же пита́етъ мѧ̀ и҆змла́да да́же до днѐ сегѡ̀, |
|
16
|
16
|
| ангел, що визволяє мене від усякого зла, нехай благословить отроків цих; нехай буде на них наречене ім’я моє й ім’я батьків моїх Авраама та Ісаака, і нехай виростуть вони в безліч посеред землі. | а҆́гг҃лъ, и҆́же мѧ̀ и҆збавлѧ́етъ ѿ всѣ́хъ ѕѡ́лъ, да блгⷭ҇ви́тъ дѣ̑тища сїѧ̑, и҆ прозове́тсѧ въ ни́хъ и҆́мѧ моѐ, и҆ и҆́мѧ ѻ҆тє́цъ мои́хъ, а҆враа́ма и҆ і҆саа́ка, и҆ да оу҆мно́жатсѧ во мно́жество мно́гое на землѝ. |
|
17
|
17
|
| І побачив Йосиф, що батько його поклав праву руку свою на голову Єфрема; і прикро було йому через це. І взяв він руку батька свого, щоб перекласти її з голови Єфрема на голову Манассії, | Ви́дѣвъ же і҆ѡ́сифъ, ꙗ҆́кѡ возложѝ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ рꙋ́кꙋ деснꙋ́ю свою̀ на главꙋ̀ є҆фре́млю, тѧ́жко є҆мꙋ̀ ꙗ҆ви́сѧ: и҆ прїѧ̀ і҆ѡ́сифъ рꙋ́кꙋ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ ѿѧ́ти ю҆̀ ѿ главы̀ є҆фре́мли на главꙋ̀ манассі́инꙋ, |
|
18
|
18
|
| і сказав Йосиф батькові своєму: не так, батьку мій, бо це — первісток; поклади на його голову праву руку твою. | и҆ речѐ і҆ѡ́сифъ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀: не та́кѡ, ѻ҆́тче: се́й бо (є҆́сть) пе́рвенецъ, возложѝ рꙋ́кꙋ деснꙋ́ю твою̀ на главꙋ̀ є҆гѡ̀. |
|
19
|
19
|
| Але батько його не погодився і сказав: знаю, сину мій, знаю; і від нього народиться народ, і він буде великим; але менший його брат буде більшим за нього, і від сімені його народиться численний народ. | И҆ не хотѧ́ше, но речѐ: вѣ́мъ, ча́до, вѣ́мъ: и҆ се́й бꙋ́детъ въ лю́ди, и҆ се́й вознесе́тсѧ: но бра́тъ є҆гѡ̀ ме́ншїй бо́лїй є҆гѡ̀ бꙋ́детъ, и҆ сѣ́мѧ є҆гѡ̀ бꙋ́детъ во мно́жество ꙗ҆зы́кѡвъ. |
|
20
|
20
|
| І благословив їх у той день, говорячи: тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: Бог нехай вчинить тобі, як Єфрему і Манассії. І поставив Єфрема вище за Манассію. | И҆ благословѝ ѧ҆̀ въ то́мъ днѝ, глаго́лѧ: въ ва́съ благослови́тсѧ і҆и҃ль, глаго́люще: да сотвори́тъ тѧ̀ бг҃ъ ꙗ҆́коже є҆фре́ма и҆ ꙗ҆́кѡ манассі́ю. И҆ поста́ви є҆фре́ма вы́шше манассі́и. |
|
21
|
21
|
| І сказав Ізраїль Йосифові: ось, я вмираю; і Бог буде з вами і поверне вас у землю батьків ваших; | Рече́ же і҆и҃ль і҆ѡ́сифꙋ: сѐ, а҆́зъ оу҆мира́ю, и҆ бꙋ́детъ бг҃ъ съ ва́ми, и҆ возврати́тъ ва́съ ѿ землѝ сеѧ̀ на зе́млю ѻ҆тє́цъ ва́шихъ: |
|
22
|
22
|
| я даю тобі, переважно перед братами твоїми, одну ділянку, яку я взяв з рук аморреїв мечем моїм і луком моїм. | а҆́зъ же даю́ ти сїкі́мꙋ и҆збра́ннꙋю свы́ше бра́тїи твоеѧ̀, ю҆́же взѧ́хъ и҆з̾ рꙋкѝ а҆морре́йски мече́мъ мои́мъ и҆ лꙋ́комъ. |
