1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 50
|
Глvа, н~”
|
|
1
|
1
|
|
Йосиф упав на лице батька свого, і плакав над ним, і цілував його.
|
И$ припаде` і^ѓ'сифъ на лице` эTц~а свое^го, и^ пла'кася го'рко по немъ, и^ лобыза` е^го
|
|
2
|
2
|
|
І повелів Йосиф слугам своїм — лікарям, бальзамувати батька його; і лікарі набальзамували Ізраїля.
|
и^ повелњ` і^ѓ'сифъ рабо'мъ свои^мъ и^же погрњба'хђ, погрести` эTц~а свое^го. погребо'ша же погреба'тели і^и^л~я
|
|
3
|
3
|
|
І виповнилося йому сорок днів, бо стільки днів потрібно для бальзамування, і оплакували його єгиптяни сімдесят днів.
|
и^ сконча'ся е^мђ, м~, дн~їи. та'ко бо ё^чита'ются дн~и погреба'лныя. и^ пла'кахђся по не'мъ е^гљ=птяне, ѓ~ дн~їи” дн~и
|
|
4
|
4
|
|
Коли ж минули дні плачу по ньому, Йосиф сказав придворним фараона, говорячи: якщо я знайшов благовоління в очах ваших, то скажіть фараонові так:
|
пла'чђ, рече же і^ѓ'сифъ къ велмо'жамъ фараѓ'новњмъ гл~я, а%ще е^смь ѓ^брњлъ блгDть пред ва'ми гл~ите въ ё'ши фараѓ'нђ гл~юще,
|
|
5
|
5
|
|
батько мій закляв мене, сказавши: ось, я вмираю; у гробі моєму, який я викопав собі в землі Ханаанській, там поховай мене. І тепер хотів би я піти і поховати батька мого і повернутися. [Слова Йосифа переказали фараонові.]
|
эTц~ъ мой закля` м^я гл~я прежде нежели ё'мре, въ гро'бњ и^же и^скопа` себњ`. въ земли` ханаа'ни, та'мо м^я погреби`. нн~њ ё'бо шеD да погребђ` эTц~а мое^го, и^ пакы же ся ѓ^бращђ` И$ реко'ша фараѓ'нђ по словеси` і^ѓ'сифовњ,
|
|
6
|
6
|
|
І сказав фараон: піди і поховай батька твого, як він закляв тебе.
|
и^ рече фараѓ'нъ къ і^ѓ'сифђ и^ди` и^ погреби` эTц~а свое^го ја%коже закля` т^я”
|
|
7
|
7
|
|
І пішов Йосиф ховати батька свого. І пішли з ним усі слуги фараона, старійшини дому його й усі старійшини землі Єгипетської,
|
І$ и'де і^ѓ'сифъ погребъсти` эTц~а свое^го. і^ и^до'ша с нимъ вс^я слђги фараѓ'ни и^ старњ'ишины до'мђ е^го и^ вс^и ста'рцы земля` е^гљ=петъскїя
|
|
8
|
8
|
|
і весь дім Йосифа, і брати його, і дім батька його. Тільки дітей своїх і дрібну й велику худобу свою залишили в землі Гесем.
|
и^ ве'сь до'мъ і^ѓ'сифовъ, и^ бра'тїа е^го и^ ве'сь домъ эTц~а е^го. и^ сердобо'ля е^го ско'т же весь волы` и^ ѓ'вца ѓ^ста` в земли` гесе'мли,
|
|
9
|
9
|
|
З ним вирушили також колісниці і вершники, так що зібрання було дуже великим.
|
и^до'ша же с нимъ колесни'ца и^ ко'нницы, и^ бысть по'лкъ вели'къ ѕњло”
|
|
10
|
10
|
|
І дійшли вони до Горен-гаатада при Йордані і плакали там плачем великим і дуже сильним; і зробив Йосиф плач по батькові своєму сім днів.
|
И$ прїидо'ша на гђмно` а^та'дово е^же еs ѓ^бо'нђ странђ рњки і^ѓ^рда'на, и^ пла'кашася тамо по нем# плаче'мъ вели'кимъ ѕњло, и^ плака'хђ по эTц~ы е^го, з~ дн~їи”
|
|
11
|
11
|
|
І бачили жителі землі тієї, хананеї, плач у Горен-гаатаді, і сказали: великий плач цей у єгиптян! Тому наречено ім’я [місцю] тому: плач єгиптян, що при Йордані.
|
И$ видњша насе'лницы земля` ханаа'ня, пла'чь на гђмн^њ а^та'довњ, и^ рњш'а пла'чь великъ е^сть е^гљ=птяномъ, сего` раd прозва'ша и%мя мњстђ томђ пла'чь е^гљ=пет#скъ ја%же е^сть ѓ^б о'нђ странђ` і^ѓ^рда'на”
|
|
12
|
12
|
|
І зробили сини Яковові з ним, як він заповів їм;
|
И$ сътвори'ша е^мђ сн~ове е^гота'ко ја%коже заповњда` и^мъ
|
|
13
|
13
|
|
і віднесли його сини його в землю Ханаанську і поховали його в печері на полі Махпела, яку купив Авраам з полем у власність для поховання у Ефрона хеттеянина, перед Мамре.
|
и^ взя'ша е^го до земли` ханаа'ни, и^ погребо'ша и& въ пеще'рњ сђгђ'бњи, е^же прикђпи` а^враа'мъ, на сътворе'нїе гробо'мъ, пеще'рђ ё^ ефро'на хетџе'а^нина, прямо мамврїи”
|
|
14
|
14
|
|
І повернувся Йосиф у Єгипет, сам і брати його і всі, що ходили з ним ховати батька його, після погребіння ним батька свого.
|
И$ възврати'ся і^ѓ'сифъ въ е^гљ=петъ самъ и^ бра'тїа е^го і^ и^же бњша шли` погрести` эTц~а е^го.
|
|
15
|
15
|
|
І побачили брати Йосифові, що помер батько їх, і сказали: що, коли Йосиф зненавидить нас і захоче помститися нам за все зло, яке ми йому зробили?
|
видњ'вше же бра'тїа і^ѓ'сифовы ја%ко ё%мре эTц~ъ и^хъ, и^ рњша е^да` како въспомянетъ злобђ нашђ і^ѓ'сифъ. и^ эTмще'нїе эTмсти'тъ наM вс^е зло` е^же сътвори'хомъ е^мђ”
|
|
16
|
16
|
|
І послали вони сказати Йосифові: батько твій перед смертю своєю заповів, говорячи:
|
И$ прїидо'ша къ і^ѓ'сифђ гл~юще, эTц~ъ твой закля` т^я пре'жде ё^мрътвїа е^го гл~я”
|
|
17
|
17
|
|
так скажіть Йосифові: прости братам твоїм провину і гріх їх, оскільки вони зробили тобі зло. І нині прости провини рабів Бога батька твого. Йосиф плакав, коли йому говорили це.
|
Та'ко рците і^ѓ'сифђ прости` непра'вости грњха` и^хъ, ја%ко зл^о сътвори'ша тебњ, и^ нн~њ ѓ^ста'ви кривинђ` ра'бъ б~а эTц~а твое^го” И$ пропла'кася і^ѓ'сифъ е^гда гл~ахђ с^и к немђ`,
|
|
18
|
18
|
|
Прийшли і самі брати його, і упали перед лицем його, і сказали: ось, ми раби тобі.
|
и^ реко'ша с^е е^смы твои` раби`,
|
|
19
|
19
|
|
І сказав Йосиф: не бійтеся, тому що я боюся Бога;
|
рече же к ни'мъ і^ѓ'сифъ, не бо'итеся бж~їи б^о е^смь а%зъ,
|
|
20
|
20
|
|
ось, ви замишляли проти мене зло; але Бог перетворив це на добро, щоб зробити те, що тепер є: зберегти життя великій кількості людей;
|
в^ы съвњща'сте на' мя ѕла'я. а^ б~ъ претвори` мн^њ на до'брая да бђдетъ а^ки днесь, да ся преко'рмлятъ лю'дїе мно'ѕи,
|
|
21
|
21
|
|
отже, не бійтеся: я буду годувати вас і дітей ваших. І заспокоїв їх і говорив по серцю їх.
|
рече же и^мъ не бо'итеся а^зъ прекор# млю` в^ы и^ до'мы ваша, и^ ё^тњши я&, гл~я иM при'сръдно,
|
|
22
|
22
|
|
І жив Йосиф у Єгипті сам і дім батька його; жив же Йосиф усього сто десять років.
|
и^ ё^сели'ся і^ѓ'сифъ въ е^гљ=петъ самъ и^ братїа е^го, и^ вс^е и^мњнїе эTц~а его” Живе же і^ѓ'сифъ лњтъ, р~і,
|
|
23
|
23
|
|
І бачив Йосиф дітей у Єфрема до третього роду, також і сини Махира, сина Манассіїного, народилися на коліна Йосифа.
|
и^ видњ і^ѓ'сифъ, е^фрњмля дњти, дотре'тїаго ро'да, и^ сн~ове махи'ровы, сн~а манасїи^на, роди'шася при бе'дрњ і^ѓ'сифовњ”
|
|
24
|
24
|
|
І сказав Йосиф братам своїм: я вмираю, але Бог відвідає вас і виведе вас із землі цієї у землю, про яку клявся Аврааму, Ісааку і Якову.
|
Рече y і^ѓ'сиf братїи свое'и, гл~я, а%зъ ё^мира'ю, посњще'нїемъ же присњтитъ васъ б~ъ, і^ и^зведеT в^ы эT земля` сїа въ зе'млю ю^же ѓ^бњща эTц~емъ нашиM, а^враа'мђ. і^саа'кђ, і^аковђ”
|
|
25
|
25
|
|
І закляв Йосиф синів Ізраїлевих, говорячи: Бог відвідає вас, і ви винесіть кості мої звідси.
|
И$ закля` і^ѓ'сифъ сн~ы і^л~вы гл~я. посњщенїемъ и^мже посњтитъ васъ б~ъ, да и^знесе'те кости моя эTсю'дђ съ собо'ю,
|
|
26
|
26
|
|
І помер Йосиф ста десяти років. І набальзамували його і поклали в ковчег у Єгипті.
|
и^ сконча'ся і^ѓ'сифъ бы'въ лњтъ, р~і, и^ погребо'ша и& в рацњ е^гљ=петъстњи”
|
