|
Глава 7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима, | І собра́шася к Нему́ фарисе́є і ні́ції от кни́жник, прише́дшії от Ієрусали́ма; |
|
2
|
2
|
| І, побачивши, що деякі з учеників Його їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли їм. | і ви́дівше ні́кіїх от учени́к Єго́ нечи́стими рука́ми, си́річ неумове́ними, яду́щих хлі́би, руга́хуся. |
|
3
|
3
|
| Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, не вимивши старанно рук, додержуючись передань предків. |
Фарисе́є бо і всі іуде́є, а́ще не три́юще [до лако́т] уми́ють рук, не ядя́ть, держа́ще преда́нія ста́рець; |
|
4
|
4
|
| І після торжища, доки не обмиються, не їдять. Є і багато іншого, чого у них прийнято дотримуватись: обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок. | і от то́ржища, а́ще не поку́плються, не ядя́ть. І і́на мно́га суть, я́же прия́ша держа́ти: погруже́нія сткля́ницям, і чва́ном, і котло́м, і одро́м. |
|
5
|
5
|
| Потім питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роблять за переданням предків, а їдять хліб немитими руками? | (Зач. 28) Пото́м же вопроша́ху Єго́ фарисе́є і кни́жници: почто́ ученици́ Твої́ не хо́дять по преда́нію ста́рець, но неумове́ними рука́ми ядя́ть хліб? |
|
6
|
6
|
| Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене. | Он же отвіща́в рече́ їм, я́ко до́брі проро́чествова Іса́я о вас лицемі́ріх, я́коже єсть пи́сано: сі́ї лю́діє устна́ми М'я чтуть, се́рдце же їх дале́че отстої́ть от Мене́, |
|
7
|
7
|
| Марно ж шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських. | всу́є же чтуть М'я, уча́ще уче́нієм, за́повідем челові́чеським; |
|
8
|
8
|
| Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного. | оста́вльше бо за́повідь Бо́жию, держите́ преда́нія челові́чеськая, креще́нія [омове́нія] чва́ном, і сткля́ницам, і і́на подо́бна такова́ мно́га творите́. |
|
9
|
9
|
| І сказав їм: чи добре, що відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання? | І глаго́лаше їм: до́брі отмета́єте за́повідь Бо́жию, да преда́ніє ва́ше соблюдете́; |
|
10
|
10
|
| Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить на батька або матір, нехай смертю помре. | Моїсе́й бо рече́: чти отця́ твоєго́ і ма́тер твою́; і і́же злосло́вить отця́ іли́ ма́тер, сме́ртію да у́мреть: |
|
11
|
11
|
| А ви кажете: якщо скаже людина батькові чи матері: «корван», тобто дар Богові те, чим би ти скористався від мене, | ви же глаго́лете: а́ще рече́ть челові́к отцю́ іли́ ма́тері: корва́н, є́же єсть дар, і́же а́ще [і́мже би] по́льзовался єси́ от мене́; |
|
12
|
12
|
| то вже дозволено нічого не робити для батька свого або матері своєї. | і не ктому́ оставля́єте єго́ что сотвори́ти отцю́ своєму́ іли́ ма́тері своє́й, |
|
13
|
13
|
| Переступаєте слово Боже переданням вашим, яке ви ж і установили; і робите багато чого, до цього подібного. | преступа́юще сло́во Бо́жиє преда́нієм ва́шим, є́же преда́сте; і подо́бна такова́ мно́га творите́. |
|
14
|
14
|
| І, покликавши весь народ, говорив йому: слухайте Мене всі і розумійте: | (Зач. 29) І призва́в весь наро́д, глаго́лаше їм: послу́шайте Мене́ всі і разумі́йте: |
|
15
|
15
|
| нічого нема поза людиною, що входило б у неї і оскверняло її; але те, що виходить з неї, — те й оскверняє людину. | нічто́же єсть вніу́ду челові́ка входи́мо в онь, є́же мо́жеть оскверни́ти єго́; но ісходя́щая от него́ — та суть скверня́щая челові́ка; |
|
16
|
16
|
| Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає! | а́ще кто і́мать у́ші сли́шати, да сли́шить. |
|
17
|
17
|
| І коли Він увійшов у дім від народу, ученики Його спитали Його про притчу. | І єгда́ вни́де в дом от наро́да, вопроша́ху Єго́ ученици́ Єго́ о при́тчі. |
|
18
|
18
|
| Він сказав їм: невже ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її? | І глаго́ла їм: та́ко ли і ви неразу́мливі єсте́? Не разумі́єте ли, я́ко все, є́же ізвні́ входи́моє в челові́ка, не мо́жеть оскверни́ти єго́? |
|
19
|
19
|
| Бо входить їй не в серце, а в утробу, і виходить геть, чим очищається всяка їжа. | я́ко не вхо́дить єму́ в се́рдце, но во чре́во, і афедро́ном ісхо́дить, істребля́я вся бра́шна. |
|
20
|
20
|
| Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину. | Глаго́лаше же, я́ко ісходя́щеє от челові́ка, то скверни́ть челові́ка; |
|
21
|
21
|
| Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, | ізвну́тр бо от се́рдця челові́чеська помишле́нія зла́я ісхо́дять, прелюбодія́нія, любодія́нія, уби́йства, |
|
22
|
22
|
| злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, — | татьби́, лихої́мства, [оби́ди,] лука́вствія, лесть, студодія́нія, о́ко лука́во, хула́, горди́ня, безу́мство, — |
|
23
|
23
|
| все це зло зсередини виходить і оскверняє людину. | вся сія́ зла́я ізвну́тр ісхо́дять і скверня́ть челові́ка. |
|
24
|
24
|
| І підвівшись, пішов звідти у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось пізнав Його; але не зміг утаїтися. | (Зач. 30) І отту́ду воста́в, і́де в преді́ли Тирські і Сидо́нські; і, вшед в дом, ні кого́же хотя́ше, да́би єго́ чул; і не мо́же утаї́тися. |
|
25
|
25
|
| Бо почула про Нього жінка, в якої дочка мала нечистого духа, прийшла і припала до ніг Його; | Сли́шавши бо жена́ о Нем, єя́же дщи ім'я́ше ду́ха нечи́ста, прише́дши припаде́ к нога́ма Єго́; |
|
26
|
26
|
| а жінка та була язичниця, родом сирофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її. | жена́ же бі є́ллинська, сирофінікі́сса ро́дом; і моля́ше Єго́, да бі́са ізжене́ть із дще́ре єя́. |
|
27
|
27
|
| Ісус же сказав їй: дай перше насититися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. | Ісу́с же рече́ єй: оста́ви, да пе́рвіє наси́тяться ча́да, ність бо добро́ от’я́ти хліб ча́дом і поврещи́ псом. |
|
28
|
28
|
| Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти від дітей. | Она́ же отвіща́вши глаго́ла Єму́: єй, Го́споди; і́бо і пси под трапе́зою ядя́ть от крупи́ць діте́й. |
|
29
|
29
|
| І сказав їй: за це слово, іди; вийшов біс із дочки твоєї. | І рече́ єй: за сіє́ сло́во, іди́; ізи́де біс із дще́ре твоєя́. |
|
30
|
30
|
| І, прийшовши до свого дому, вона знайшла, що біс вийшов, і дочка лежить на постелі. | І ше́дши в дом свой, обрі́те бі́са ізше́дша і дщер лежа́щу на одрі́. |
|
31
|
31
|
| Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Ісус знову пішов до моря Галилейського через околиці Десятиграддя. | (Зач. 31) І па́ки ізше́д Ісу́с от преді́л Ти́рських і Сидо́нських, при́йде на мо́ре Галиле́йсько, между́ преді́ли Декапо́льскі. |
|
32
|
32
|
| І привели до Нього глухого й гугнявого, і благали Його, щоб поклав на нього руку. | І приведо́ша к Нему́ глу́ха і гугни́ва, і моля́ху Єго́, да возложи́ть нань ру́ку. |
|
33
|
33
|
| Ісус, одвівши його одного вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторкнувся до його язика. | І поє́м єго́ от наро́да єди́наго [осо́б], вложи́ пе́рсти Своя́ во у́ші єго́ і плю́нув косну́ся язи́ка єго́; |
|
34
|
34
|
| І, звівши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто відкрийся. | і воззрі́в на не́бо, воздохну́ і глаго́ла єму́: єффафа́, є́же єсть разве́рзися. |
|
35
|
35
|
| І відразу відкрився у нього слух, і розв’язались пута язика його, і почав говорити правильно. | І а́біє разверзо́стася слу́ха єго́, і разріши́ся у́за язи́ка єго́, і глаго́лаше пра́во. |
|
36
|
36
|
| І наказав їм, щоб нікому не розповідали. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували. | І запрети́ їм, да ні кому́же пові́дять; єли́ко же їм Той запреща́ше, па́че і́злиха пропові́даху. |
|
37
|
37
|
| І надзвичайно дивувалися, кажучи: все добре робить, — глухим дає чути, і німим — говорити. | І преі́злиха дивля́хуся, глаго́люще: до́брі все твори́ть: і глухи́я твори́ть сли́шати, і німи́я глаго́лати. |
