|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
|
У ті дні, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус, покликавши учеників Своїх, сказав їм:
|
(Зач. 32) В ти́я дні, зіло́ мно́гу наро́ду су́щу, і не іму́щим чесо́ я́сти, призва́в Ісу́с ученики́ Своя́, глаго́ла їм:
|
|
2
|
2
|
|
жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти.
|
милосе́рдую о наро́ді, я́ко уже́ три дні присідя́ть Мні і не і́муть чесо́ я́сти;
|
|
3
|
3
|
|
Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо багато з них прийшли здалека.
|
і а́ще отпущу́ їх не я́дших в до́ми своя́, ослабі́ють на путі́, мно́зі бо от них іздале́ча пришли́ суть.
|
|
4
|
4
|
|
Ученики Його відповіли Йому: звідки міг би хто нагодувати їх хлібом тут, у пустелі?
|
І отвіща́ша Єму́ ученици́ Єго́: отку́ду сих возмо́жеть кто зді наси́тити хлі́би в пусти́ні?
|
|
5
|
5
|
|
І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім.
|
І вопроси́ їх: коли́ко і́мате хлі́бов? Они́ же рі́ша: седьм.
|
|
6
|
6
|
|
Тоді звелів народові сісти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям.
|
І повелі́ наро́ду возлещи́ на землі́; і приє́м седьм хлі́бов, хвалу́ возда́в, преломи́ і дая́ше ученико́м Свої́м, да предлага́ють; і предложи́ша пред наро́дом.
|
|
7
|
7
|
|
Мали вони і трохи риби; благословивши, Він звелів роздати і її.
|
І ім'я́ху ри́биць ма́ло; і [сія́] благослови́в, рече́ предложи́ти і ти́я.
|
|
8
|
8
|
|
І їли, і наситились; і набрали залишків сім кошиків.
|
Ядо́ша же і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, седьм ко́шниць.
|
|
9
|
9
|
|
А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.
|
Бя́ху же я́дших я́ко чети́ре ти́сящі. І отпусти́ їх.
|
|
10
|
10
|
|
І, відразу увійшовши у човен з учениками Своїми, прибув у краї Далмануфанські.
|
І а́біє вліз в кора́бль со ученики́ Свої́ми, при́йде во страни́ Далмануфа́нські.
|
|
11
|
11
|
|
Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його.
|
(Зач. 33) І ізидо́ша фарисе́є і нача́ша стяза́тися с Ним, і́щуще от Него́ зна́менія с небесе́, іскуша́юще Єго́.
|
|
12
|
12
|
|
І Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення.
|
І воздохну́в ду́хом Свої́м, глаго́ла: что род сей зна́менія і́щеть? Амі́нь глаго́лю вам, а́ще да́сться ро́ду сему́ зна́меніє.
|
|
13
|
13
|
|
І, залишивши їх, знову увійшов у човен і відбув на той бік.
|
І оста́вль їх, вліз па́ки в кора́бль, [і] і́де на он пол.
|
|
14
|
14
|
|
При цьому ученики Його забули взяти хлібів і, крім однієї хлібини, не мали з собою в човні нічого.
|
І заби́ша ученици́ Єго́ взя́ти хлі́би і ра́зві єди́наго хлі́ба не ім'я́ху с собо́ю в кораблі́.
|
|
15
|
15
|
|
А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.
|
І преща́ше їм, глаго́ля: зрі́те, блюді́теся от ква́са фарисе́йська і от ква́са І́родова.
|
|
16
|
16
|
|
І, розмірковуючи, один одному говорили, що хлібів немає у них.
|
І помишля́ху, друг ко дру́гу глаго́люще, я́ко хлі́би не і́мами.
|
|
17
|
17
|
|
Ісус, зрозумівши, говорить їм: чого ви міркуєте про те, що немає у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце?
|
І разумі́в Ісу́с, глаго́ла їм: что помишля́єте, я́ко хлі́би не і́мате? Не у ли чу́вствуєте, ніже́ разумі́єте? Єще́ ли окамене́но се́рдце ва́ше і́мате?
|
|
18
|
18
|
|
Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте?
|
О́чі іму́ще не ви́діте? І у́ші іму́ще не сли́шите? І не по́мните ли,
|
|
19
|
19
|
|
Чи не пам’ятаєте, коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви залишків? Говорять Йому: дванадцять.
|
єгда́ п'ять хлі́би преломи́х в п'ять ти́сящ, коли́ко кош іспо́лнь укру́х прия́сте? Глаго́лаша Єму́: двана́десять.
|
|
20
|
20
|
|
А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви того, що залишилося? Сказали: сім.
|
Єгда́ же седьм в чети́ре ти́сящі, коли́ко ко́шниць ісполне́нія укру́х взя́сте? Они́ же рі́ша: седьм.
|
|
21
|
21
|
|
І сказав їм: як же не розумієте?
|
І глаго́ла їм: ка́ко не разумі́єте?
|
|
22
|
22
|
|
Приходить до Вифсаїди; і приводять до Нього сліпого, і благають, щоб доторкнувся до нього.
|
(Зач. 34) І при́йде в Вифсаї́ду; і приведо́ша к Нему́ слі́па, і моля́ху Єго́, да єго́ ко́снеться.
|
|
23
|
23
|
|
Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села, і, плюнувши йому на очі його, поклав на нього руки і запитав його, чи бачить що.
|
І єм за ру́ку сліпа́го, ізведе́ єго́ вон із ве́сі; і плю́нув на о́чі єго́, [і] возло́жь ру́ці нань, вопроша́ше єго́, а́ще что ви́дить?
|
|
24
|
24
|
|
Він, глянувши, сказав: бачу, мов дерева, людей, що проходять.
|
І воззрі́в глаго́лаше: ви́жу челові́ки я́ко дре́віє ходя́щя.
|
|
25
|
25
|
|
Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому прозріти. І він зцілився, і став бачити все ясно.
|
Пото́м [же] па́ки возложи́ ру́ці на о́чі єго́ і сотвори́ єго́ прозрі́ти; і утвори́ся, [і ісцілі́] і узрі́ сві́тло все.
|
|
26
|
26
|
|
І послав його додому, кажучи: не заходь у село і нікому в селі не розповідай.
|
І посла́ єго́ в дом єго́, глаго́ля: ні в весь вни́ди, ні пові́ждь кому́ в ве́сі.
|
|
27
|
27
|
|
І пішов Ісус з учениками Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учеників Своїх: за кого вважають Мене люди?
|
(Зач. 35) І ізи́де Ісу́с і ученици́ Єго́ в ве́сі Кесарі́ї Фили́ппові; і на путі́ вопроша́ше ученики́ Своя́ Глаго́ля їм: кого́ М'я глаго́лють челові́ци би́ти?
|
|
28
|
28
|
|
Вони відповідали: за Іоана Хрестителя, інші ж — за Іллю, а деякі — за одного з пророків.
|
Они́ же отвіща́ша: Іоа́нна Крести́теля; і іні́ї Ілію́; друзі́ї же єди́наго от проро́к.
|
|
29
|
29
|
|
Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти є Христос.
|
І Той глаго́ла їм: ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти? Отвіща́в же Петр глаго́ла Єму́: Ти єси́ Христо́с.
|
|
30
|
30
|
|
І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.
|
(Зач. 36) І запрети́ їм, да ні кому́же глаго́лють о Нем.
|
|
31
|
31
|
|
І почав навчати їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященики та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне.
|
І нача́т учи́ти їх, я́ко подоба́єть Си́ну Челові́чеському мно́го пострада́ти, і іскуше́ну би́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воскре́снути.
|
|
32
|
32
|
|
І говорив про це відкрито. Але Петро, відізвавши Його, почав перечити Йому.
|
І не обину́яся сло́во глаго́лаше. І приє́м Єго́ Петр, нача́т прети́ти Єму́.
|
|
33
|
33
|
|
Він же, обернувшись і глянувши на учеників Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське.
|
Он же обра́щся і воззрі́в на ученики́ Своя́, запрети́ Петро́ві, глаго́ля: іди́ за Мно́ю, сатано́; я́ко не ми́слиши, я́же [суть] Бо́жія, но я́же челові́чеська.
|
|
34
|
34
|
|
І, покликавши народ з учениками Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде.
|
І призва́в наро́ди со ученики́ Свої́ми, рече́ їм: (Зач. 37) і́же хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́, і во́зьметь крест свой, і по Мні гряде́ть;
|
|
35
|
35
|
|
Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її.
|
і́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю, а і́же погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди і Єва́нгелія, той спасе́ть ю;
|
|
36
|
36
|
|
Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить?
|
ка́я бо по́льза челові́ку, а́ще приобря́щеть мир весь і отщети́ть ду́шу свою́?
|
|
37
|
37
|
|
Або що дасть людина взамін за душу свою?
|
іли́ что дасть челові́к ізмі́ну на душі́ своє́й?
|
|
38
|
38
|
|
Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими.
|
І́же бо а́ще постиди́ться Мене́ і Мої́х слове́с в ро́ді сем прелюбоді́йнім і грі́шнім, і Син Челові́чеський постиди́ться єго́, єгда́ при́йдеть во сла́ві Отця́ Своєго́ со А́нгели святи́ми.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.