Глава 8
|
|
1
|
|
У ті дні, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус, покликавши учеників Своїх, сказав їм: | |
2
|
|
жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти. | |
3
|
|
Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо багато з них прийшли здалека. | |
4
|
|
Ученики Його відповіли Йому: звідки міг би хто нагодувати їх хлібом тут, у пустелі? | |
5
|
|
І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім. | |
6
|
|
Тоді звелів народові сісти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям. | |
7
|
|
Мали вони і трохи риби; благословивши, Він звелів роздати і її. | |
8
|
|
І їли, і наситились; і набрали залишків сім кошиків. | |
9
|
|
А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх. | |
10
|
|
І, відразу увійшовши у човен з учениками Своїми, прибув у краї Далмануфанські. | |
11
|
|
Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його. | |
12
|
|
І Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення. | |
13
|
|
І, залишивши їх, знову увійшов у човен і відбув на той бік. | |
14
|
|
При цьому ученики Його забули взяти хлібів і, крім однієї хлібини, не мали з собою в човні нічого. | |
15
|
|
А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової. | |
16
|
|
І, розмірковуючи, один одному говорили, що хлібів немає у них. | |
17
|
|
Ісус, зрозумівши, говорить їм: чого ви міркуєте про те, що немає у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце? | |
18
|
|
Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? | |
19
|
|
Чи не пам’ятаєте, коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви залишків? Говорять Йому: дванадцять. | |
20
|
|
А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви того, що залишилося? Сказали: сім. | |
21
|
|
І сказав їм: як же не розумієте? | |
22
|
|
Приходить до Вифсаїди; і приводять до Нього сліпого, і благають, щоб доторкнувся до нього. | |
23
|
|
Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села, і, плюнувши йому на очі його, поклав на нього руки і запитав його, чи бачить що. | |
24
|
|
Він, глянувши, сказав: бачу, мов дерева, людей, що проходять. | |
25
|
|
Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому прозріти. І він зцілився, і став бачити все ясно. | |
26
|
|
І послав його додому, кажучи: не заходь у село і нікому в селі не розповідай. | |
27
|
|
І пішов Ісус з учениками Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учеників Своїх: за кого вважають Мене люди? | |
28
|
|
Вони відповідали: за Іоана Хрестителя, інші ж — за Іллю, а деякі — за одного з пророків. | |
29
|
|
Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти є Христос. | |
30
|
|
І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього. | |
31
|
|
І почав навчати їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященики та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне. | |
32
|
|
І говорив про це відкрито. Але Петро, відізвавши Його, почав перечити Йому. | |
33
|
|
Він же, обернувшись і глянувши на учеників Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське. | |
34
|
|
І, покликавши народ з учениками Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. | |
35
|
|
Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її. | |
36
|
|
Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить? | |
37
|
|
Або що дасть людина взамін за душу свою? | |
38
|
|
Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими. |