|
Глава 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| І коли виходив Він з храму, один з учеників Його сказав Йому: Учителю, подивись, які камені і які будівлі! | (Зач. 58) І ісходя́щу Єму́ от це́ркве, глаго́ла Єму́ єди́н от учени́к Єго́: Учи́телю, виждь, каково́ ка́меніє і какова́ зда́нія. |
|
2
|
2
|
| Ісус сказав йому у відповідь: бачиш ці великі будівлі? Все це буде зруйноване, так що не залишиться тут і каменя на камені. | І отвіща́в Ісу́с рече́ єму́: ви́диши ли сія́ вели́кая зда́нія? Не і́мать оста́ти зді ка́мень на ка́мені, і́же не разори́ться. |
|
3
|
3
|
| І коли Він сидів на горі Елеонській проти храму, то Петро, Яків, Іоан і Андрій запитали Його на самоті: | І сідя́щу Єму́ на горі́ Єлео́нстій пря́мо це́ркве, вопроша́ху Єго́ єди́наго Петр і Іа́ков, і Іоа́нн і Андре́й: |
|
4
|
4
|
| скажи нам, коли це буде, і яке знамення, коли все це має скінчитися? | рци нам, когда́ сія́ бу́дуть? І ко́є [бу́деть] зна́меніє, єгда́ і́муть вся сія́ сконча́тися? |
|
5
|
5
|
| Відповідаючи їм, Ісус почав говорити: бережіться, щоб ніхто не спокусив вас, | Ісу́с же отвіща́в їм, нача́т глаго́лати: блюді́теся, да не кто вас прельсти́ть. |
|
6
|
6
|
| бо багато хто прийде під іменем Моїм і говоритиме, що це Я; і багатьох спокусять. | Мно́зі бо при́йдуть во і́м'я Моє́, глаго́люще, я́ко Аз єсьм; і мно́гі прельстя́ть. |
|
7
|
7
|
| Коли ж почуєте про війни і воєнні чутки, не жахайтеся: бо належить цьому бути, — але це ще не кінець. | Єгда́ же усли́шите бра́ні і сли́шанія бра́нем, не ужаса́йтеся: подоба́єть бо би́ти; но не у кончи́на. |
|
8
|
8
|
| Бо постане народ на народ і царство на царство; і будуть землетруси у різних місцях, і будуть голод і заворушення; це — початок хвороб. | Воста́неть бо язи́к на язи́к, і ца́рство на ца́рство; і бу́дуть тру́си по мі́стом, і бу́дуть гла́ди і м'яте́жі. Нача́ло болі́знем сія́. |
|
9
|
9
|
| Стережіться ж ви самі, бо вас видаватимуть на судища і битимуть у синагогах, і перед правителями і царями поставлять вас через Мене, на свідчення перед ними. | (Зач. 59) Блюді́теся же ви са́мі; предадя́ть бо ви в со́нмища, і на собо́рищих біє́ні бу́дете; і пред воєво́ди і царі́ веде́ні бу́дете Мене́ ра́ди, во свиді́тельство їм. |
|
10
|
10
|
| І всім народам раніш повинно бути проповідане Євангеліє. | І во всіх язи́ціх подоба́єть пре́жде пропові́датися Єва́нгелію. |
|
11
|
11
|
| Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте; але, що дасться вам у той час, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий. | Єгда́ же поведу́ть ви предаю́ще, не пре́жде пеці́теся, что возглаго́лете, ні поуча́йтеся; но є́же а́ще да́сться вам в той час, се глаго́літе, не ви бо бу́дете глаго́лющії, но Дух Святи́й. |
|
12
|
12
|
| Видасть же брат брата на смерть, і батько — дітей; і постануть діти на батьків, і уб’ють їх. | Преда́сть же брат бра́та на смерть, і оте́ць ча́до; і воста́нуть ча́да на роди́телі і убію́ть їх. |
|
13
|
13
|
| І ненавидітимуть вас усі за ім’я Моє; хто ж перетерпить до кінця, той спасеться. | І бу́дете ненави́дими всі́ми і́мене Моєго́ ра́ди; претерпі́вий же до конця́, той спасе́н бу́деть. |
|
14
|
14
|
| Коли ж побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоятиме, де не належить, хто читає, нехай розуміє, тоді хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори; | (Зач. 60) Єгда́ же у́зрите ме́рзость запусті́нія, рече́нную данії́лом проро́ком, стоя́щу, іді́же не подоба́єть, чтий да разумі́єть, тогда́ су́щії во Іуде́ї да біжа́ть на го́ри; |
|
15
|
15
|
| а хто на покрівлі, той нехай не сходить у дім і не заходить узяти щось з дому свого; | і і́же на кро́ві, да не сла́зить в дом, ні да вни́деть взя́ти чесо́ от до́му своєго́; |
|
16
|
16
|
| і хто на полі, нехай не вертається назад взяти одяг свій. | і і́же на селі́ сий, да не возврати́ться всп'ять взя́ти ри́зу свою́. |
|
17
|
17
|
| Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! | Го́ре же непра́здним і доя́щим в ти́я дні. |
|
18
|
18
|
| Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку. | Молі́теся же, да не бу́деть бі́гство ва́ше в зимі́. |
|
19
|
19
|
| Бо в ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння, яке вчинив Бог, навіть і донині, і не буде. | Бу́дуть бо дні́є ті́ї скорб, якова́ не бисть такова́ от нача́ла созда́нія, є́же созда́ Бог, дони́ні, і не бу́деть. |
|
20
|
20
|
| І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних, яких Він обрав, укоротить дні. | І а́ще не би Госпо́дь прекрати́л дній, не би у́бо спасла́ся вся́ка плоть; но ізбра́нних ра́ди, ї́хже ізбра́, прекрати́ть дні. |
|
21
|
21
|
| Тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або: ось там, — не йміть віри. | Тогда́ а́ще кто рече́ть вам: се, зді Христо́с, іли́: се, о́нді, — не імі́те ві́ри. |
|
22
|
22
|
| Бо встануть лжехристи і лжепророки і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і обраних. | Воста́нут бо лжехри́сти і лжепроро́ци і дадя́ть зна́менія і чудеса́, є́же прельсти́ти, а́ще возмо́жно, і ізбра́нния. |
|
23
|
23
|
| Ви ж бережіться. Ось, Я наперед сказав вам усе. | Ви же блюді́теся; се, пре́жде ріх вам вся. |
|
24
|
24
|
| Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла, | (Зач. 61) Но в ти́я дні, по ско́рбі той, со́лнце поме́ркнеть, і луна́ не дасть сві́та своєго́, |
|
25
|
25
|
| і зірки спадуть з неба, і сили небесні похитнуться. | і зві́зди бу́дуть с небесе́ спа́дающя, і си́ли, я́же на небесі́х, подви́жуться. |
|
26
|
26
|
| І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах, з силою і славою великою. | І тогда́ у́зрять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща на о́блаціх с си́лою і сла́вою мно́гою. |
|
27
|
27
|
| І тоді Він пошле ангелів Своїх і збере обраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба. | І тогда́ по́слеть а́нгели Своя́ і собере́ть ізбра́нния Своя́ от чети́рех вітр, от конця́ землі́ до конця́ не́ба. |
|
28
|
28
|
| Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо. | От смоко́вниці же научі́теся при́тчі: єгда́ уже́ ві́твіє єя́ бу́деть мла́до і ізраща́єть ли́ствіє, ві́діте, я́ко близ єсть жа́тва; |
|
29
|
29
|
| Так і ви: коли побачите, що все збувається, знайте, що близько, при дверях. | та́ко і ви, єгда́ сія́ ви́діте бива́юща, ві́діте, я́ко близ єсть, при две́рех. |
|
30
|
30
|
| Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде. | Амі́нь глаго́лю вам, я́ко не і́мать прейти́ род сей, до́ндеже вся сія́ бу́дуть. |
|
31
|
31
|
| Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. | (Зач. 62) Не́бо і земля́ пре́йдуть, словеса́ же Моя́ не пре́йдуть. |
|
32
|
32
|
| Про день же той або про годину ніхто не знає: ні ангели небесні, ні Син, а тільки Отець. | О дні же том іли́ о часі́ нікто́же вість, ні а́нгели, і́же суть на небесі́х, ні Син, то́кмо Оте́ць. |
|
33
|
33
|
| Пильнуйте, будьте на сторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане час цей. | Блюді́те, бді́те і молі́теся: не ві́сте бо, когда́ вре́м'я бу́деть. |
|
34
|
34
|
| Подібно до того, коли чоловік, відходячи в дорогу і залишаючи свій дім, дав владу слугам своїм, і кожному своє діло, і наказав воротареві пильнувати, | Я́коже челові́к отходя́ оста́вль дом свой, і дав рабо́м свої́м власть, і кому́ждо ді́ло своє́, і вратарю́ повелі́, да бдить. |
|
35
|
35
|
| так і ви: пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому, ввечері, чи опівночі, чи як півні заспівають, чи вранці. | Бді́те у́бо: не ві́сте бо, когда́ госпо́дь до́му при́йдеть, ве́чер, іли́ полу́нощі, іли́ в пітлоглаше́ніє, іли́ у́тро; |
|
36
|
36
|
| Щоб, коли він несподівано прийде, ви не спали. | да не прише́д внеза́пу, обря́щеть ви сп'я́щя. |
|
37
|
37
|
| А що кажу вам, кажу всім: пильнуйте. | А я́же вам глаго́лю, всім глаго́лю: бді́те. |
