|
Глава 12
|
|
|
1
|
|
| І почав говорити їм притчами: один чоловік насадив виноградник і обгородив плотом, і викопав виностік*, і збудував башту, і, передавши все виноградарям, від’їхав. | |
|
2
|
|
| І послав у свій час до виноградарів слугу — одержати від виноградарів плоди з виноградника. | |
|
3
|
|
| Вони ж, схопивши його, били і відіслали ні з чим. | |
|
4
|
|
| Знову послав до них іншого слугу; і тому камінням розбили голову і відіслали з безчестям. | |
|
5
|
|
| І знову іншого послав, і того вбили; і багатьох інших — одних били, інших вбивали. | |
|
6
|
|
| Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: посоромляться сина мого. | |
|
7
|
|
| Але виноградарі сказали один одному: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, і спадщина буде наша. | |
|
8
|
|
| І, схопивши його, вбили і викинули геть з виноградника. | |
|
9
|
|
| Що ж зробить господар виноградника? Прийде і покарає виноградарів смертю, і віддасть виноградник іншим. | |
|
10
|
|
| Невже ви не читали цього в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем. | |
|
11
|
|
| Це від Господа, і дивним є в очах наших. | |
|
12
|
|
| І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо зрозуміли, що про них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли. | |
|
13
|
|
| І посилають до Нього декого з фарисеїв та іродіан, щоб спіймати Його на слові. | |
|
14
|
|
| Вони ж, прийшовши, говорять Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти справедливий і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш на особу, а воістину навчаєш путі Божої. Чи дозволено платити податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати? | |
|
15
|
|
| Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: чого спокушаєте Мене? Принесіть Мені динарій, щоб Я побачив його. | |
|
16
|
|
| Вони принесли. Тоді говорить їм: чиє це зображення і напис? Вони ж сказали: кесаря. | |
|
17
|
|
| Ісус сказав їм у відповідь: віддайте кесареве кесарю, а Боже Богові. І дивувалися Йому. | |
|
18
|
|
| Потім прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що не існує вос-кресіння, і запитали Його, кажучи: | |
|
19
|
|
| Учителю! Мойсей написав нам: якщо в кого помре брат і залишить жінку, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство братові своєму. | |
|
20
|
|
| Було сім братів: перший узяв жінку і помер, не залишивши дітей. | |
|
21
|
|
| Узяв її другий і помер, і він теж не залишив дітей; і третій так само. | |
|
22
|
|
| Брали її за себе семеро і не залишили дітей. Після всіх померла й жінка. | |
|
23
|
|
| Отже, в час воскресіння, коли воскреснуть, котрого з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку. | |
|
24
|
|
| Ісус сказав їм у відповідь: чи не тому ви й помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ані сили Божої? | |
|
25
|
|
| Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть як ангели на небесах. | |
|
26
|
|
| А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при купині Бог сказав йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? | |
|
27
|
|
| Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь. | |
|
28
|
|
| І приступив один з книжників, що слухав, як вони сперечалися, і бачив, як добре Ісус відповів їм, і спитав Його: яка заповідь перша з усіх заповідей? | |
|
29
|
|
| Ісус відповів йому: перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний. | |
|
30
|
|
| І полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю, — ось перша заповідь! | |
|
31
|
|
| І друга подібна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе. Більшої за ці заповіді немає. | |
|
32
|
|
| Книжник сказав Йому: добре, Учителю! Ти істину сказав, що один є Бог, і немає іншого, крім Нього; | |
|
33
|
|
| і любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більше за всі всепалення і жертви. | |
|
34
|
|
| Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: ти недалеко від Царства Божого. Після того ніхто не насмілився питати Його. | |
|
35
|
|
| Продовжуючи навчати в храмі, Ісус говорив: як це кажуть книжники, що Христос є син Давидів? | |
|
36
|
|
| Бо сам Давид сказав Духом Святим: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх — підніжжям ніг Твоїх. | |
|
37
|
|
| Отже, сам Давид називає Його Господом — як же Він син йому? І багато народу слухало Його з насолодою. | |
|
38
|
|
| І говорив їм у вченні Своїм: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і приймати вітання на народних зібраннях, | |
|
39
|
|
| сидіти спереду в синагогах і возлежати на перших місцях на бенкетах, — | |
|
40
|
|
| ції, котрі поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, приймуть найтяжче осудження. | |
|
41
|
|
| І сів Ісус навпроти скарбниці і спостерігав, як народ кладе гроші в скарбницю. Чимало заможних клали багато. | |
|
42
|
|
| Прийшла одна вбога вдова і поклала дві лепти, тобто кодрант. | |
|
43
|
|
| Покликавши учеників Своїх, Ісус сказав їм: істинно кажу вам, що ця вбога вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю, | |
|
44
|
|
| бо всі клали з достатку свого, а вона із злиднів своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій. |
