|
Глава 6
|
|
|
1
|
|
| І вийшов звідти Він, і прийшов у Свою батьківщину, і за Ним ішли ученики Його. | |
|
2
|
|
| Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Ньому це? Що за премудрість дана Йому, і що за сили в руках Його? | |
|
3
|
|
| Хіба не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, Його сестри? І спокушалися через Нього. | |
|
4
|
|
| Ісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки на батьківщині своїй, і серед родичів, і в домі своїм. | |
|
5
|
|
| І не міг створити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки. | |
|
6
|
|
| І дивувався невір’ю їхньому; і обходив села навколишні, і навчав. | |
|
7
|
|
| І покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами. | |
|
8
|
|
| І заповідав їм нічого не брати в дорогу, тільки один жезл: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі, | |
|
9
|
|
| щоб були взуті у сандалі і не зодягалися у дві одежі. | |
|
10
|
|
| І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не підете з того місця. | |
|
11
|
|
| І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, на свідчення проти них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день судний, ніж місту тому. | |
|
12
|
|
| Вони пішли і проповідували, щоб покаялися; | |
|
13
|
|
| виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли. | |
|
14
|
|
| Цар Ірод, почувши про Ісуса [бо Його ім’я стало відомим], говорив: це Іоан Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним. | |
|
15
|
|
| Одні говорили, що це Ілля, а інші говорили, що то пророк або один з пророків. | |
|
16
|
|
| Ірод же, почувши, сказав: це Іоан, якому я відсік голову; він воскрес з мертвих. | |
|
17
|
|
| Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоана і посадив його у в’язницю, через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився. | |
|
18
|
|
| Бо Іоан говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого. | |
|
19
|
|
| Іродіада ж, гніваючись на нього, бажала вбити його, та не могла. | |
|
20
|
|
| Бо Ірод боявся Іоана, знаючи, що він муж праведний і святий, і охороняв його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його. | |
|
21
|
|
| І настав нагідний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет для вельмож своїх, тисяцьких і старійшин галилейських; | |
|
22
|
|
| і увійшла дочка Іродіади, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівчині: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі. | |
|
23
|
|
| І клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства. | |
|
24
|
|
| Вона вийшла і спитала у матері своєї: що просити? Та відповіла: голову Іоана Хрестителя. | |
|
25
|
|
| Вона відразу ж пішла з поспішністю до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя. | |
|
26
|
|
| Цар засмутився, але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй. | |
|
27
|
|
| І негайно, пославши ката, цар звелів принести голову його. | |
|
28
|
|
| Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівчині, а дівчина віддала її матері своїй. | |
|
29
|
|
| Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі. | |
|
30
|
|
| І зібрались апостоли до Ісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили. | |
|
31
|
|
| Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, — бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти. | |
|
32
|
|
| І вирушили в безлюдне місце в човні одні. | |
|
33
|
|
| І побачили їх, як вони вирушали, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього. | |
|
34
|
|
| Ісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були як вівці, що не мають пастиря; і почав навчати їх багато. | |
|
35
|
|
| І вже минуло багато часу, коли ученики Його приступили до Нього, кажучи: місце тут людне, а час уже пізній, — | |
|
36
|
|
| відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба; бо їм нічого їсти. | |
|
37
|
|
| Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: чи ми маємо піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти? | |
|
38
|
|
| Але Він сказав їм: скільки у вас є хлібів? Підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п’ять хлібів і дві рибини. | |
|
39
|
|
| Тоді повелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві. | |
|
40
|
|
| І посідали рядами, по сто і по п’ятдесят. | |
|
41
|
|
| Він взяв п’ять хлібів і дві рибини, звівши очі на небо, благословив і розломив хліби і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали їм; і обидві рибини поділив на всіх. | |
|
42
|
|
| І всі їли, і наситились. | |
|
43
|
|
| І набрали шматків хліба і залишків від риб дванадцять повних кошиків. | |
|
44
|
|
| Було ж тих, що їли хліби, близько п’яти тисяч мужів. | |
|
45
|
|
| І зразу наказав ученикам Своїм увійти в човен і переправитись раніше за Нього на той бік до Вифсаїди, поки Він відпустить народ. | |
|
46
|
|
| І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись. | |
|
47
|
|
| Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі. | |
|
48
|
|
| І побачив, як вони знемагали у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько до четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів проминути їх. | |
|
49
|
|
| Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали. | |
|
50
|
|
| Бо всі побачили Його і стривожилися. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьоріться! Це Я, не бійтеся! | |
|
51
|
|
| І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно про себе жахалися і дивувалися, | |
|
52
|
|
| бо не зрозуміли і чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле. | |
|
53
|
|
| І, переправившись, були в землю Генісаретську і причалили до берега. | |
|
54
|
|
| Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його, | |
|
55
|
|
| оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де тільки чули, що Він є. | |
|
56
|
|
| І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, на перехрестях клали недужих і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і ті, які доторкалися до Нього, зцілялись. |
