|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| І вийшов звідти Він, і прийшов у Свою батьківщину, і за Ним ішли ученики Його. | (Зач. 22) І ізи́де отту́ду і при́йде во оте́чествіє своє́; і по Нем ідо́ша ученици́ Єго́. |
|
2
|
2
|
| Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Ньому це? Що за премудрість дана Йому, і що за сили в руках Його? | І би́вшей субо́ті, нача́т на со́нмищи учи́ти. І мно́зі сли́шащії дивля́хуся, глаго́люще: отку́ду Сему́ сія́? І что прему́рость да́нная Єму́, і си́ли такови́ рука́ма Єго́ бива́ють? |
|
3
|
3
|
| Хіба не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, Його сестри? І спокушалися через Нього. | Не Сей ли єсть текто́н, Син Марі́їн, брат же Іа́кову і Іосі́ї і Іу́ді і Си́мону? І не сестри́ ли Єго́ зді (суть) в нас? І блажня́хуся о Нем. |
|
4
|
4
|
| Ісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки на батьківщині своїй, і серед родичів, і в домі своїм. | Глаго́лаше же їм Ісу́с, я́ко ність проро́к без че́сти, то́кмо во оте́чествії своє́м, і в сро́дстві і в дому́ своє́м. |
|
5
|
5
|
| І не міг створити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки. | І не можа́ше ту ні єди́ния си́ли сотвори́ти, то́кмо ма́ло неду́жних, возло́ж ру́ці, ісціли́. |
|
6
|
6
|
| І дивувався невір’ю їхньому; і обходив села навколишні, і навчав. | І дивля́шеся за неві́рствіє їх; і обхожда́ше ве́сі о́крест учя́. |
|
7
|
7
|
| І покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами. | (Зач. 23) І призва́ обана́десяте, і нача́т їх посила́ти два два, і дая́ше їм власть над ду́хи нечи́стими. |
|
8
|
8
|
| І заповідав їм нічого не брати в дорогу, тільки один жезл: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі, |
І запові́да їм, да нічесо́же во́зьмуть на путь, то́кмо жезл єди́н: ні пи́ри, ні хлі́ба, ні при по́ясі міді, |
|
9
|
9
|
| щоб були взуті у сандалі і не зодягалися у дві одежі. | но обуве́ні в санда́лія; і не облачи́тися в дві ри́зі. |
|
10
|
10
|
| І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не підете з того місця. | І глаго́лаше їм: іді́же а́ще вни́дете в дом, ту пребива́йте, до́ндеже ізи́дете отту́ду. |
|
11
|
11
|
| І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, на свідчення проти них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день судний, ніж місту тому. | і єли́ці а́ще не при́ймуть ви, ніже́ послу́шають вас, ісходя́ще отту́ду, оттрясі́те прах, і́же под нога́ми свої́ми, во свиді́тельство їм; амі́нь глаго́лю вам, отра́дніє бу́деть Содо́мом і Гомо́рром в день су́дний, не́же гра́ду тому́. |
|
12
|
12
|
| Вони пішли і проповідували, щоб покаялися; | І ізше́дше пропові́даху, да пока́ються; |
|
13
|
13
|
| виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли. | і бі́си мно́гі ізгоня́ху; і ма́заху ма́слом мно́гі неду́жния, і ісціліва́ху. |
|
14
|
14
|
| Цар Ірод, почувши про Ісуса [бо Його ім’я стало відомим], говорив: це Іоан Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним. | (Зач. 24) І усли́ша цар І́род; я́ві бо бисть і́м'я Єго́; і глаго́лаше, я́ко Іоа́нн Крести́тель от ме́ртвих воста́, і сего́ ра́ди си́ли ді́ються о нем. |
|
15
|
15
|
| Одні говорили, що це Ілля, а інші говорили, що то пророк або один з пророків. | Іні́ї глаго́лаху, я́ко Ілія́ єсть; іні́ї же глаго́лаху, я́ко проро́к єсть, іли́ я́ко єди́н от проро́к. |
|
16
|
16
|
| Ірод же, почувши, сказав: це Іоан, якому я відсік голову; він воскрес з мертвих. | Сли́шав же І́род рече́, я́ко, єго́же аз усі́кнух Іоа́нна, той єсть; той воста́ от ме́ртвих. |
|
17
|
17
|
| Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоана і посадив його у в’язницю, через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився. | Той бо І́род посла́в, ят Іоа́нна і связа́ єго́ в темни́ці, Іродіа́ди ра́ди жени́ Фили́ппа, бра́та своєго́, я́ко ожени́ся є́ю. |
|
18
|
18
|
| Бо Іоан говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого. | Глаго́лаше бо Іоа́нн І́родові: не достої́ть тебі́ імі́ти жену́ [Фили́ппа] бра́та твоєго́. |
|
19
|
19
|
| Іродіада ж, гніваючись на нього, бажала вбити його, та не могла. | Іроді́а же гні́вашеся на него́ і хотя́ше єго́ уби́ти; і не можа́ше. |
|
20
|
20
|
| Бо Ірод боявся Іоана, знаючи, що він муж праведний і святий, і охороняв його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його. | І́род бо боя́шеся Іоа́нна, ві́дий єго́ му́жа пра́ведна і свя́та, і соблюда́ше єго́; і послу́шав єго́, мно́га творя́ше, і в сла́дость єго́ послу́шаше. |
|
21
|
21
|
| І настав нагідний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет для вельмож своїх, тисяцьких і старійшин галилейських; | І приклю́чшуся дню потре́бну [удо́бну], єгда́ І́род рождеству́ своєму́ ве́черю творя́ше князе́м свої́м, і ти́сящником, і старі́йшинам галиле́йським; |
|
22
|
22
|
| і увійшла дочка Іродіади, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівчині: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі. | і вше́дши дщер тоя́ Іродіа́ди, і пляса́вши, і уго́ждши І́родові і возлежа́щим с ним, рече́ цар діви́ці: проси́ у мене́ єго́же а́ще хо́щеши, і дам ті. |
|
23
|
23
|
| І клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства. | І кля́тся єй: я́ко єго́же а́ще попроси́ши у мене́, дам ті, і до пол ца́рствія моєго́. |
|
24
|
24
|
| Вона вийшла і спитала у матері своєї: що просити? Та відповіла: голову Іоана Хрестителя. | Она́ же ізше́дши рече́ ма́тері своє́й: чесо́ прошу́? Она́ же рече́: глави́ Іоа́нна Крести́теля. |
|
25
|
25
|
| Вона відразу ж пішла з поспішністю до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя. | І вше́дши а́біє со тща́нієм к царю́, прося́ше, глаго́лющи: хощу́, да мі да́си от него́ [а́біє] на блю́ді главу́ Іоа́нна Крести́теля. |
|
26
|
26
|
| Цар засмутився, але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй. | І приско́рбен бив цар, кля́тви [же] ра́ди і за возлежа́щих с ним не восхоті́ отріщи́ єй. |
|
27
|
27
|
| І негайно, пославши ката, цар звелів принести голову його. | І а́біє посла́в цар спекула́тора, повелі́ принести́ главу́ єго́. |
|
28
|
28
|
| Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівчині, а дівчина віддала її матері своїй. | Он же шед усі́кну єго́ в темни́ці, і принесе́ главу́ єго́ на блю́ді, і даде́ ю діви́ці, і діви́ця даде́ ю ма́тері своє́й. |
|
29
|
29
|
| Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі. | І сли́шавше ученици́ єго́, прийдо́ша і взя́ша труп єго́, і положи́ша єго́ во гро́бі. |
|
30
|
30
|
| І зібрались апостоли до Ісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили. | (Зач. 25) І собраша́ся апо́столи ко Ісу́су і возвісти́ша Єму́ вся, і єли́ка сотвори́ша, і єли́ка научи́ша. |
|
31
|
31
|
| Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, — бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти. | І рече́ їм: прийді́те ви са́мі в пу́сто мі́сто єди́ні [осо́б] і почі́йте ма́ло. Бя́ху бо приходя́щії і отходя́щії мно́зі, і ні я́сти їм бі когда́. |
|
32
|
32
|
| І вирушили в безлюдне місце в човні одні. | І ідо́ша в пу́сто мі́сто корабле́м єди́ні. |
|
33
|
33
|
| І побачили їх, як вони вирушали, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього. | І ви́діша їх іду́щих наро́ди, і позна́ша їх мно́зі; і пі́ші от всіх градо́в стица́хуся та́мо, і предвари́ша їх, і снидо́шася к Нему́. |
|
34
|
34
|
| Ісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були як вівці, що не мають пастиря; і почав навчати їх багато. | І ізше́д ви́ді Ісу́с наро́д мног і милосе́рдова о них, зане́ бя́ху я́ко о́вці не іму́щия па́стиря; і нача́т їх учи́ти мно́го. |
|
35
|
35
|
| І вже минуло багато часу, коли ученики Його приступили до Нього, кажучи: місце тут людне, а час уже пізній, — | І уже́ часу́ мно́гу би́вшу, присту́пльше к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́лаша, я́ко пу́сто єсть мі́сто, і уже́ час мног, — |
|
36
|
36
|
| відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба; бо їм нічого їсти. | отпусти́ їх, да ше́дше во окре́стних се́ліх і ве́сех ку́п'ять себі́ хлі́би; не і́муть бо чесо́ я́сти. |
|
37
|
37
|
| Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: чи ми маємо піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти? | Он же отвіща́в рече́ їм: даді́те їм ви я́сти. І глаго́лаша Єму́: да ше́дше ку́пим двіма́ сто́ма пі́нязь хлі́би і да́ми їм я́сти? |
|
38
|
38
|
| Але Він сказав їм: скільки у вас є хлібів? Підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п’ять хлібів і дві рибини. | Он же рече́ ім: коли́ко хлі́би і́мате? Іді́те і ви́діте. І уві́дівше глаго́лаша: п'ять [хліб], і дві ри́бі. |
|
39
|
39
|
| Тоді повелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві. | І повелі́ їм посади́ти вся на спо́ди на спо́ди [во окру́г] на траві́ зелені́. |
|
40
|
40
|
| І посідали рядами, по сто і по п’ятдесят. | І возлего́ша на лі́хи на лі́хи [на ку́чи] по сту і по п'яти́десят. |
|
41
|
41
|
| Він взяв п’ять хлібів і дві рибини, звівши очі на небо, благословив і розломив хліби і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали їм; і обидві рибини поділив на всіх. | І приє́м п'ять хліб і дві ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ і преломи́ хлі́би, і дая́ше ученико́м Свої́м, да предлага́ють пред ни́ми; і о́бі ри́бі разділи́ всім. |
|
42
|
42
|
| І всі їли, і наситились. | І ядо́ша всі і наси́тишася; |
|
43
|
43
|
| І набрали шматків хліба і залишків від риб дванадцять повних кошиків. | і взя́ша укру́хи, двана́десяте ко́ша іспо́лнь, і от ри́бу. |
|
44
|
44
|
| Було ж тих, що їли хліби, близько п’яти тисяч мужів. | Бя́ше же я́дших хлі́би я́ко п'ять ти́сящ муже́й. |
|
45
|
45
|
| І зразу наказав ученикам Своїм увійти в човен і переправитись раніше за Нього на той бік до Вифсаїди, поки Він відпустить народ. | (Зач. 26) І а́біє пону́ди ученики́ Своя́ вни́ти в кора́бль і вари́ти [предвари́ти] Єго́ на он пол к Вифсаї́ді, до́ндеже Сам отпу́стить наро́ди. |
|
46
|
46
|
| І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись. | І отре́кся їм [і отпусти́в я], і́де в го́ру помоли́тися. |
|
47
|
47
|
| Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі. | І ве́черу би́вшу, бі кора́бль посреді́ мо́ря, і Сам єди́н на землі́. |
|
48
|
48
|
| І побачив, як вони знемагали у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько до четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів проминути їх. | І ви́ді їх стра́ждущих в пла́ванії; бі бо вітр проти́вен їм; і о четве́ртій стра́жі нощні́й при́йде к ним, по мо́рю ходя́й, і хотя́ше мину́ти їх. |
|
49
|
49
|
| Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали. | Они́ же ви́дівше Єго́ ходя́ща по мо́рю, мня́ху призра́к би́ти і возопи́ша. |
|
50
|
50
|
| Бо всі побачили Його і стривожилися. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьоріться! Це Я, не бійтеся! | Всі бо Єго́ ви́діша і смути́шася. І а́біє глаго́ла с ни́ми і рече́ їм: дерза́йте! Аз єсьм, не бо́йтеся! |
|
51
|
51
|
| І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно про себе жахалися і дивувалися, | І вни́де к ним в кора́бль; і уле́же вітр. І зіло́ і́злиха в себі́ ужаса́хуся і дивля́хуся. |
|
52
|
52
|
| бо не зрозуміли і чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле. | Не разумі́ша бо о хлі́біх; бі бо се́рдце їх окамене́но. |
|
53
|
53
|
| І, переправившись, були в землю Генісаретську і причалили до берега. | І преше́дше прийдо́ша в зе́млю Геннисаре́тську і приста́ша. |
|
54
|
54
|
| Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його, | (Зач. 27) І ізше́дшим їм із корабля́, а́біє позна́ша Єго́, |
|
55
|
55
|
| оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де тільки чули, що Він є. | обте́кше всю страну́ ту, нача́ша на одрі́х приноси́ти боля́щия, іді́же сли́шаху, я́ко ту єсть. |
|
56
|
56
|
| І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, на перехрестях клали недужих і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і ті, які доторкалися до Нього, зцілялись. | І а́може а́ще вхожда́ше в ве́сі, іли́ во гра́ди, іли́ се́ла, на распу́тіїх полага́ху неду́жния і моля́ху Єго́, да поне́ воскри́лію ри́зи Єго́ прико́снуться; і єли́ці а́ще прикаса́хуся Єму́, спаса́хуся. |
