|
Глава 14
|
|
|
1
|
|
| Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященики і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити. | |
|
2
|
|
| Але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі. | |
|
3
|
|
| І коли Він був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, — прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову. | |
|
4
|
|
| Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира? | |
|
5
|
|
| Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй. | |
|
6
|
|
| Ісус же сказав: облиште її, навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене. | |
|
7
|
|
| Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро робити; Мене ж не завжди маєте. | |
|
8
|
|
| Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло на погребіння. | |
|
9
|
|
| Істинно кажу вам: по всьому світу, де тільки буде проповідане це Євангеліє, буде сказано на спомин про неї і про те, що вона зробила. | |
|
10
|
|
| І пішов Іуда Іскаріотський, один з дванадцяти, до первосвящеників, щоб видати Його їм. | |
|
11
|
|
| Вони ж, почувши, зраділи і пообіцяли дати йому срібників. І він шукав, як би в слушний час видати Його. | |
|
12
|
|
| У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, ученики сказали Йому: де хочеш їсти паску? Ми підемо і приготуємо. | |
|
13
|
|
| І посилає двох з учеників Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним, | |
|
14
|
|
| і куди він увійде, скажіть господареві дому того, що Учитель каже — де світлиця, в якій Я споживатиму паску з Моїми учениками? | |
|
15
|
|
| І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам. | |
|
16
|
|
| І пішли ученики Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували паску. | |
|
17
|
|
| Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма. | |
|
18
|
|
| І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене. | |
|
19
|
|
| Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? І інший: чи не я? | |
|
20
|
|
| Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцяти, який умочає зі Мною в блюдо. | |
|
21
|
|
| Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій. | |
|
22
|
|
| І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. | |
|
23
|
|
| І, взявши чашу та хвалу воздавши, подав їм; і пили з неї всі. | |
|
24
|
|
| І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається. | |
|
25
|
|
| Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плоду виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому. | |
|
26
|
|
| І, проспівавши, пішли на гору Елеонську. | |
|
27
|
|
| І сказав їм Ісус: цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці. | |
|
28
|
|
| По воскресінні ж Моїм буду раніше за вас у Галилеї. | |
|
29
|
|
| Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я. | |
|
30
|
|
| І говорить йому Ісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. | |
|
31
|
|
| Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили. | |
|
32
|
|
| Прийшли до місця, що зветься Гефсиманія; і Він сказав ученикам Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся. | |
|
33
|
|
| І взяв з Собою Петра, Якова та Іоана; і почав тужити й сумувати. | |
|
34
|
|
| І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте. | |
|
35
|
|
| І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минула Його година ця. | |
|
36
|
|
| І говорив: Авва, Отче! Все можливе для Тебе, пронеси мимо Мене чашу цю; та не чого Я хочу, а чого Ти. | |
|
37
|
|
| Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне, чи ти спиш? Не міг ти пильнувати й однієї години? | |
|
38
|
|
| Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна. | |
|
39
|
|
| І знову відійшов і молився, промовивши те саме слово. | |
|
40
|
|
| І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі їхні обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати. | |
|
41
|
|
| І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників. | |
|
42
|
|
| Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто видає Мене. | |
|
43
|
|
| І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцяти, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і книжників і старійшин. | |
|
44
|
|
| Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно. | |
|
45
|
|
| І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його. | |
|
46
|
|
| А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його. | |
|
47
|
|
| Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча та вдарив раба первосвященика і відсік йому вухо. | |
|
48
|
|
| Тоді Ісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти. | |
|
49
|
|
| Повсякдень Я бував з вами в храмі і навчав, і ви не брали Мене. Але нехай збудуться Писання. | |
|
50
|
|
| Тоді, залишивши Його, всі повтікали. | |
|
51
|
|
| Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов слідом за Ним; і воїни схопили його. | |
|
52
|
|
| Але він, покинувши покривало, голим утік від них. | |
|
53
|
|
| І привели Ісуса до первосвященика; і зібрались до нього всі первосвященики, і книжники, і старійшини. | |
|
54
|
|
| Петро віддалік ішов слідом за Ним аж до середини двору первосвященика; і сидів зі слугами і грівся біля вогню. | |
|
55
|
|
| Первосвященики ж і весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили. | |
|
56
|
|
| Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не сходились. | |
|
57
|
|
| І деякі, вставши, лжесвідчили проти Нього і говорили: | |
|
58
|
|
| ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний. | |
|
59
|
|
| Але й таке свідчення їхнє не сходилось. | |
|
60
|
|
| Тоді первосвященик став посередині і спитав Ісуса: чого ж Ти нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать? | |
|
61
|
|
| Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященик спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного? | |
|
62
|
|
| Ісус сказав: Я! І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч сили Божої і йде з хмарами небесними. | |
|
63
|
|
| Тоді первосвященик, розірвавши одяг свій, сказав: для чого ще нам свідки? | |
|
64
|
|
| Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі засудили Його до смерти. | |
|
65
|
|
| І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках. | |
|
66
|
|
| Коли Петро був на подвір’ї внизу, прийшла одна із служниць первосвященика | |
|
67
|
|
| і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Ісусом Назарянином. | |
|
68
|
|
| Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень. | |
|
69
|
|
| Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них. | |
|
70
|
|
| Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галилеянин, і мова твоя схожа. | |
|
71
|
|
| Він же почав божитися і клястися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите. | |
|
72
|
|
| Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж двічі проспіває півень, ти тричі відречешся від Мене, і почав плакати. |
