|
Глава 22
|
Глvа, к~в”
|
|
1
|
1
|
|
Добре ім’я краще за велике багатство, і добра слава краща за срібло і золото.
|
И$зволенњ'иши же е^сть и^мя добро, неже бога'тъство мно'го, и^ лђче сребра и^ ꙁлаᲄа блгDть бл~га.
|
|
2
|
2
|
|
Багатий і бідний зустрічаються один з одним: того й іншого створив Господь.
|
бога'тъ и^ ниu срњто'ста дрђгъ дрђга, ѓ%ба же е^сть г~ь сътворилъ.
|
|
3
|
3
|
|
Розсудливий бачить біду, і ховається; а недосвідчені йдуть уперед, і караються.
|
хђдо'гъ ви'дњвъ лђка'ваго въ мђкахᲆ крњпко самъ накаꙁђется, беꙁђмнїи же мимошеDше ѓ^т#щети'шася”
|
|
4
|
4
|
|
За смиренням іде страх Господній, багатство і слава і життя.
|
ро'дъ премђдрости бо'яꙁнь гн~я, и^ бога'т#ствїе и^ сла'ва живо'тъ.
|
|
5
|
5
|
|
Терня і сіті на шляху підступного; хто береже душу свою, віддалися від них.
|
влъчецъ и^ сњть на пђтехъ стропо'тныхъ, храня'и же свою дш~ђ и^ꙁбњжи'тъ эT нихъ.
|
|
6
|
6
|
|
Напоум юнака на початку путі його: він не ухилиться від неї, коли і постаріє.
|
бога'тїи ё^богими ѓ^блада'ю^тъ,
|
|
7
|
7
|
|
Багатий панує над бідним, і боржник робиться рабом позикодавця.
|
и^ раби` гм~ъ длъгъ эTдаю'тъ
|
|
8
|
8
|
|
Хто сіє неправду, пожне біду, і тростини гніву його не стане. [Людину, яка доброхітно дає, любить Бог, і нестачу діл її поповнить.]
|
сњ'явыи ꙁлое пожнетᲆ ꙁлое, ранђ же дњлы свои'ми съвръшитъ.
|
|
9
|
9
|
|
Милосердий буде благословлятися, тому що дає бідному від хліба свого. [Перемогу і честь здобуває той, хто дає дари, і навіть оволодіває душею тих, що одержують їх.]
|
мђ'жа ти'ха да'теля лю'биT г~ь, сђ'етныX же дњлъ е^го не въспомянеT.
|
|
10
|
10
|
|
Прожени кощунника, і віддалиться розбрат, і припиняться сварка і лайка.
|
ми'лђяй же ни'щаго са'м ся препита'етъ, свои б^о хлњбъ пода'сть ё^бо'гомђ” Побњжденїе и^ честь престрая'етъ даяи да'ры, дш~ђ же погђбля'етъ притяжа'ныхъ ради.
|
|
11
|
11
|
|
Хто любить чистоту серця, у того приємність на вустах, тому цар — друг.
|
и^ждени эT сонмища гђби'теля, и^ꙁы'идетъ с нимъ побњжденїе, е^гда б^о ся'деT в сонмищи всњмъ досажда'етъ”
|
|
12
|
12
|
|
Очі Господа охороняють знання, а слова законопорушника Він відкидає.
|
Лю'битъ г~ь прпDбныхъ срDца, прие^млеми же е^мђ вси непорочнїи въ пђтехъ своиX. ё^стна'ма пасеT цр~ь лю'ди своя,
|
|
13
|
13
|
|
Лінивець говорить: «лев на вулиці! посередині площі уб’ють мене!»
|
ѓ%чи же гн~и соблюда'ютъ чю'вствїе. досажа'етъ сло'вомъ законопрестђпныи
|
|
14
|
14
|
|
Глибока прірва — вуста блудниць: на кого прогнівається Господь, той упаде туди.
|
вины` и%щетъ и^ гл~етъ лњнивыи, ле'въ на стезя'хъ, на пђтех же раꙁбо'иницы.
|
|
15
|
15
|
|
Глупота прив’язалася до серця юнака, але виправна різка віддалить її від нього.
|
ја^ма глђбо'ка ё^ста` ꙁаконопрестђпныхъ, въꙁненавидњныи же эT г~а въпадется в ню. сђть пђтїе ꙁлїи преD мђжемъ, и^ не лю'биT въꙁврати'тися эT ни'хъ. въꙁвратити же ся подоба'етъ эT пђти` сᲄропо'тна зла`”
|
|
16
|
16
|
|
Хто кривдить бідного, щоб примножити своє багатство, і хто дає багатому, той зубожіє.
|
Невњждествомъ въꙁгори'тся срDце ю'наго, жеꙁлъ и^ накаꙁа'нїе далече эT него.
|
|
17
|
17
|
|
Прихили вухо твоє, і слухай слова мудрих, і серце твоє зверни до мого знання;
|
ѓ^бидя'и же ё^бога мно'го себњ ѕла сътвори'т#, и^ дае'тъ бога'томђ на ни'щемъ.
|
|
18
|
18
|
|
тому що утіхою буде, якщо ти будеш зберігати їх у серці твоєму, і вони будуть також на вустах твоїх.
|
ко словесемъ мђдрыхъ прилага'и свое ё'хо и^ ё^слы'ши моа словеса`, свое же срDце поста'ви к нимъ да раꙁђмњеши ја%ко добра сђть.
|
|
19
|
19
|
|
Щоб уповання твоє було на Господа, я вчу тебе і сьогодні, і ти пам’ятай.
|
и^ а'ще вложиши я& въ срDце твое, въꙁвеселятъ тебе сᲆ твои^ма ё^стнама.
|
|
20
|
20
|
|
Чи не писав я тобі тричі в порадах і наставляннях,
|
бђды ᲄы на г~а ё^пова'я, и^ наё^читъ т^я пђтемᲆ свои^мъ.
|
|
21
|
21
|
|
щоб навчити тебе точних слів істини, щоб ти міг передавати слова істини тим, хто посилає тебе?
|
ты' же напиши я& себњ на ё^строе'нїе, на совњтъ и^ чю'вство и^ ра'зђмъ, на широтђ срDца твое^го. наё^чю бо т^я и%стинномђ словеси, и^ разђма и%стиннаго послђшати, на эTвњты словесемъ и%стиннымъ, въпрашающимъ т^я.
|
|
22
|
22
|
|
Не будь грабіжником бідного, тому що він бідний, і не утискуй нещасного біля воріт,
|
не ё^каря'и ни'ща ꙁане` ё^богъ е^сть, и^ не досаждаи не'мощномђ въ вра'тњхъ.
|
|
23
|
23
|
|
тому що Господь вступиться у справу їх і візьме душу у грабіжників їхніх.
|
г~ь б^о сђдитъ е^мђ сђдомъ, и^ꙁба'ви свою невещественђю дш~ђ”
|
|
24
|
24
|
|
Не дружися з гнівливим і не спілкуйся з людиною запальною,
|
Не быва'и дрђгъ мђжђ гнњвли'вђ, и^ со дрђгомъ жестосръдныM не съчета'ися.
|
|
25
|
25
|
|
щоб не навчитися шляхів її і не накинути петлі на душу свою.
|
е^гда когда наё^чишися пђтеM е^го, прїимеши тенето свое'и дш~и.
|
|
26
|
26
|
|
Не будь з тих, які дають руки і ручаються за борги:
|
не вдаися въ порђче'нїе стыдяся лица`
|
|
27
|
27
|
|
якщо тобі нема чим заплатити, то для чого доводити себе, щоб узяли постіль твою з-під тебе?
|
е^да б^о не бђдеши и^мњти чиM и^скђпи'тися, и^ во'змTђ посте'лю ја%же поD ребры твои^ми.
|
|
28
|
28
|
|
Не пересувай межі давньої, яку провели батьки твої.
|
не прелага'и предњлъ вњчныхъ, ја^же положи'ша эTц~ы твои`.
|
|
29
|
29
|
|
Чи бачив ти людину моторну у своїй справі? Вона буде стояти перед царями, вона не буде стояти перед простими.
|
проꙁрива чл~ка и^ снажя въ дњле своеM, цр~еви подоба'етъ преDстоя'ти, и^ не стоя'ти преD мђжемъ немощнымᲆ”
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.