|
Глава 6
|
Глvа, ѕ~”
|
|
1
|
1
|
|
Сину мій! якщо ти поручився за ближнього твого і дав руку твою за іншого, —
|
Сн~е а^ще порђча'еши ꙁа свое^го дрђ'га, предаси свою` рђ'кђ вра'гђ”
|
|
2
|
2
|
|
ти обплутав себе словами вуст твоїх, упійманий словами вуст твоїх.
|
Сњть б^о крњ'пка мђжђ свои ё^стнњ, и^ ё^вяꙁаеT ё^стна'ми своихъ ё%стъ”
|
|
3
|
3
|
|
Зроби ж, сину мій, ось що, і визволи себе, тому що ти потрапив до рук ближнього твого: піди, упади до ніг і благай ближнього твого;
|
Твори` сн~е ја%же а^ꙁъ ꙁаповњ'даю т^и и^ сп~сешися, и^деши б^о въ рђ'цњ ꙁлы'хъ ꙁа свои дрђ'гъ, бђди не ѓ^слабњя” Прогнњ'ваи же дрђ'га свое^го е^гоже спорђчи,
|
|
4
|
4
|
|
не давай сну очам твоїм і дрімання віям твоїм;
|
не да'ждь сна` свои^ма ѓ^чи'ма, ни въꙁдрњмли вњкома свои^ма”
|
|
5
|
5
|
|
рятуйся, як сарна з руки і як птах з руки птахолова.
|
да сп~сешися а^ки серна` эT тенета`, и^ а^ки пти'ца эT склепцы`”
|
|
6
|
6
|
|
Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим.
|
И$ди` къ мравїи ЭO лњ'ностиве и^ въꙁревнђ'и ви'дњвъ пђти е^я`, и^ бђ'ди тоя` мђдрњ'и,
|
|
7
|
7
|
|
Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні володаря;
|
ѓ^на б^о тяжа'нїю не сђщђ, ни нђдя'щаго и^мђщи ни поD вла'стїю сђщи,
|
|
8
|
8
|
|
але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. [Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу вона виконує; її труди вживають для здоров’я і царі і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована.]
|
гото'витᲆ с^и в# жаTвђ пи'щђ, и^ мно'го же въ лњто тво'рит# ё^гото'ванїе” И$ли и^ди къ б#челњ, и^ ё^вњжDъ ја%ко тяжа'телница е^сть, тяжа'нїе же ја%ко пречи'сто тво'риT, е^я'же ё^си'лїе цр~и и^ про'стїи къ ꙁрDа'вїю прилага'ютъ, и^ люби'ма же е^сть всњми и^ сла'вима. поне` сђщи си'лою не'мощна, н^о прмDростїю почте'на преDвидњся”
|
|
9
|
9
|
|
Доки ти, лінивцю, будеш спати? коли ти встанеш від сну твого?
|
доко'лњ ЭO лњ'ностиве въꙁлежи'ши, ко'гда же эT сна` въста'неши”
|
|
10
|
10
|
|
Трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш:
|
Ма'ло ё^бо спи'ши, мало же сњди'ши, ма'ло дрњ'млеши, ма'ло же ѓ^бїе'млеши рђка'ма свои^ма пр'ьси”
|
|
11
|
11
|
|
і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій, як розбійник. [Якщо ж будеш не лінивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогість же далеко втече від тебе.]
|
Пото'м же на'идетъ тебе` а^ки ꙁо'лъ спђтникъ ё^бо'жесᲄво, и^ нищета а^ки бл~гъ ходе'цъ теча`” А$ще ли нелњни'въ бђдеши, прїидетъ ја%ко и^сто'чникъ жа'тва твоя`, и^ нищеᲄа` ја%ко ꙁо'лъ ходецъ эT тебе` эTи%детъ”
|
|
12
|
12
|
|
Людина лукава, людина нечестива ходить з облудними вустами,
|
Мђжъ беꙁђ'менъ, и^ ꙁако'нопрестђпенъ по'идетъ въ пђти не бл~ги”
|
|
13
|
13
|
|
моргає очима своїми, говорить ногами своїми, дає знаки пальцями своїми;
|
То'и е^сть намиза'яи ѓ%комъ, и^ кле'плетъ ного'ю, и^ ё^чи'т# же помаа'нїа пе'рстомъ”
|
|
14
|
14
|
|
підступність у серці її: вона замишляє зло повсякчас, сіє розбрат.
|
Раꙁвраще'но же срDце кђетъ ѕл^о на вся'ко время, тако'въ и^ мяте'жь съставляеT гра'дђ”
|
|
15
|
15
|
|
Зате несподівано прийде погибель її, раптом буде розбита — без зцілення.
|
Сего ра'ди прихо'дитъ внезаа'пђ поги'бель е^мђ, раз#сњче'нїе и^ сᲆкрђше'нїе неи^сцᲇ'лно”
|
|
16
|
16
|
|
Ось шість, що ненавидить Господь, навіть сім, що мерзота для душі Його:
|
ЈА/ко ра'дђется ѓ^ всXњ и%х#же ненави'дитъ б~ъ, съкрђшаеT же ся ꙁа не ѓ^цњще'нїе дш~и”
|
|
17
|
17
|
|
очі горді, мова неправдива і руки, що проливають кров невинну,
|
ѓ^ко досади'телевњ ја^ꙁы'къ непра'веденъ, рђцњ же пролива'ющи кро'вь пра'веDнаго.
|
|
18
|
18
|
|
серце, яке кує злі задуми, ноги, які швидко біжать до лиходійства,
|
срDце кђ'ющее мы'сли ѕл^ы, и^ но'ѕњ подвиꙁа'ющися ѕл^о твори'ти и^скореня'тся”
|
|
19
|
19
|
|
лжесвідок, який наговорює неправду і сіє розбрат між братами.
|
Раждиꙁа'етъ л#жа свњдњтель непра'веденъ, и^ насыла'етъ сђды посредњ бра'тїя”
|
|
20
|
20
|
|
Сину мій! зберігай заповідь батька твого і не відкидай наставляння матері твоєї;
|
Сн~е храни` ꙁако'ны эTц~а твое^го, и^ не эTвръꙁи накаꙁа'нїя мт~ре свое^я.
|
|
21
|
21
|
|
нав’яжи їх назавжди на серце твоє, обв’яжи ними шию твою.
|
навяжи же я& на свою дш~ђ прsно, и^ ѓ^бяжи я& ѓ^ свое'и вы'и”
|
|
22
|
22
|
|
Коли ти підеш, вони будуть керувати тобою; коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть розмовляти з тобою:
|
Внегда` хо'диши води ю& и^ с тобо'ю да бђдетъ, е^гда же спи'ши да храни'тъ т^я, и^ въста'ющђ т^и гл~етъ с тобо'ю”
|
|
23
|
23
|
|
бо заповідь є світильник, і наставляння — світло, і розсудливі повчання — шлях до життя,
|
Зане` свњти'л#никъ ꙁа'повњдь ꙁако'нна и^ свњтъ, и^ пђть живо'тныи ѓ^бличе'нїе и^ накаꙁа'нїе.
|
|
24
|
24
|
|
щоб оберігати тебе від негідної жінки, від улесливої мови чужої.
|
е^же съхрани'ти т^я эT жены` мђжа'ты, и^ эT наважде'нїя ја^ꙁы'ка тђж'даго”
|
|
25
|
25
|
|
Не пожадай краси її в серці твоєму, [нехай не уловленим будеш очима твоїми,] і нехай не захопить вона тебе віями своїми;
|
Сн~е да не ѓ^долњ'ет# т^и по'хоть тђж'дея доброты, ни ё^ловленъ бђ'ди твои^ма ѓ^чи'ма” Ниже да въсхити'шися эT вњ'и е^я`,
|
|
26
|
26
|
|
тому що через жінку блудну убожіють до шматка хліба, а заміжня жінка уловлює дорогу душу.
|
цᲇна б^о любодњ'ицњ ја%ко е^ді'наго хлњ'ба, зане` жена мђжемъ чsтнымъ дш~а ё^лавля'етъ”
|
|
27
|
27
|
|
Чи може хто взяти собі вогонь у пазуху, щоб не прогорів одяг його?
|
Ввя'жетъ ли кт^о ѓ%гнь в на'дра ри'зъ своиX не вож#жеT л^и,
|
|
28
|
28
|
|
Чи може хто ходити по вугіллю, яке горить, щоб не обпекти ніг своїх?
|
и^ли настђ'пиT кт^о на ё%глїя ѓ%гнена но'гђ же свое^ю не ѓ^жже'тъ л^и.
|
|
29
|
29
|
|
Те саме буває і з тим, хто входить до дружини ближнього свого: хто доторкнеться до неї, не залишиться без провини.
|
та'ко и^же вшедъ къ женњ` мђжа'тњ, не беꙁ мђ'ки бђ'деT ниже прикаса'яся е'и”
|
|
30
|
30
|
|
Не дарують злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний;
|
Не ди'вно а^ще кт^о впаде'тъ крады'и, кра'детᲆ б^о да насы'титъ дш~ђ свою а%лчющђ”
|
|
31
|
31
|
|
але, будучи упійманим, він заплатить всемеро, віддасть усе майно дому свого.
|
А/ще же впаде'тъ и^скђпится сеDми'цею, и^ вс^е и^мњ'нїе да'вᲆ и^ꙁба'витъ себе`”
|
|
32
|
32
|
|
Хто ж перелюбствує з жінкою, у того немає розуму; той губить душу свою, хто чинить це:
|
А$ прелюбодњ'и ꙁа скђ'дость ё^ма` поги'бель дш~и свое'и съдњва'етъ”
|
|
33
|
33
|
|
побиття і ганьбу знайде він, і нечестя його не згладиться,
|
Болњꙁни же и^ досажде'нїе тръпи'тъ, тогда` поноше'нїе е^го въ вњ'къ не потреби'тся”
|
|
34
|
34
|
|
тому що ревнощі — лють чоловіка, і не пощадить він у день помсти,
|
И$спо'лнь б^о рве'нїя ја%ростнаго мђжђ е^я`, не пощади'тъ въ дн~ь сђ'да.
|
|
35
|
35
|
|
не прийме ніякого викупу і не задовольниться, скільки б ти не примножував дари.
|
не и^ꙁмњни'тъ же ни е^ді'ною м#здо'ю вра'жды, ниже раꙁрᲇши'тся мно'гими дарми”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.