|
Глава 20
|
Глvа, к~”
|
|
1
|
1
|
|
Вино — глузливе, сикера — буйна; і всякий, хто захоплюється ними, нерозумний.
|
Неви'нно вино`, и^ прокля'то еs пїянъство” И$ вся'къ ходя'и бђ'е, не бђдетъ премђдръ.
|
|
2
|
2
|
|
Гроза царя — ніби ревіння лева: хто дратує його, той грішить проти самого себе.
|
недале'че е^сть преще'нїе цр~ево ја%рости льво'вы, раꙁдража'яи же е^го и^ примњша'яися е^мь съгрњша'етъ въ свою дш~ђ.
|
|
3
|
3
|
|
Шана для людини — відстати від сварки; а всякий дурень задерикуватий.
|
сла'ва мђжђ эTвраща'тися эT клеветы`, и^ вся'къ беꙁђменъ с таковым# сплета'ется.
|
|
4
|
4
|
|
Лінивець узимку не оре: шукає влітку — і немає нічого.
|
поноси'мъ быва'етъ лњни'выи не ё^срамляеTся, такоже и^ ꙁае^мля'и пшени'цђ в жа'твђ”
|
|
5
|
5
|
|
Помисли в серці людини — глибокі води, але людина розумна вичерпує їх.
|
Вода` глђбо'ка совњтъ вᲆ срDци мђжђ, мђж# же премђдръ и^зче'рплетъ ю&.
|
|
6
|
6
|
|
Багато хто хвалить людину за милосердя, але правдиву людину хто знаходить?
|
вели'къ е^сть чл~къ и^ дра'гъ мђжъ ᲄворя'и млsть, мђжа же вњрна дњло ѓ^брњсти`.
|
|
7
|
7
|
|
Праведник ходить у своїй непорочності: блаженні діти його після нього!
|
и^же бес поро'ка живе'тъ въ пра'вдђ, бл~жены и^ дњти ѓ^ста'витъ своя”
|
|
8
|
8
|
|
Цар, який сидить на престолі суду, розганяє очима своїми все зле.
|
Є$гда` цр~ь пра'веденъ на прsтлњ ся'детъ, не ста'нетъ проти'вђ ѓ%чїю е^го ничто'же лђка'во”
|
|
9
|
9
|
|
Хто може сказати: «я очистив моє серце, я чистий від гріха мого?»
|
Кто же ся похва'литъ чи'сᲄо и^мњти срDце, и^л^и кт^о дръꙁнетъ чи'стъ быти эT грњхъ.
|
|
10
|
10
|
|
Неоднакові терези, неоднакова міра, те й інше — мерзота перед Господом.
|
ѕлословя'щихъ эTц~а и^л^и мт~рь, ё^гаша'етъ свњти'лникъ свои. ѕњни'цама же ѓ%чїю свое'ю ё'зритъ т#мђ`
|
|
11
|
11
|
|
Можна узнати навіть отрока за заняттями його, чи чистою і чи правильною буде поведінка його.
|
ча'сть поспњш#ша въ прьвыхъ, и^ на послњдокъ не блsвится.
|
|
12
|
12
|
|
Вухо, що чує, й око, що бачить, — і те й інше створив Господь.
|
не рцы м#сти'ти вра'га свое^го, н^о пожди г~а да ти помо'жеT.
|
|
13
|
13
|
|
Не люби спати, щоб тобі не зубожіти; тримай відкритими очі твої, і будеш досита їсти хліб.
|
мњри'ло ма'ло и^ вели'ко, и^ мњра бњдно ра'вна, нечи'сᲄа е^сть преD гм~ъ ѓ^боя, и^ творя'и иX та'ко в животњ` свое^мъ прет#кне'тся”
|
|
14
|
14
|
|
«Погано, погано», говорить покупець, а коли відійде, хвалиться.
|
|
|
15
|
15
|
|
Є золото і багато перлів, але дорогоцінне начиння — вуста розумні.
|
|
|
16
|
16
|
|
Візьми одяг його, оскільки він заручився за чужого; і за стороннього візьми від нього заставу.
|
|
|
17
|
17
|
|
Солодкий для людини хліб, придбаний неправдою; але після рот її наповниться жорствою.
|
|
|
18
|
18
|
|
Починання одержують твердість через нараду, і після наради веди війну.
|
|
|
19
|
19
|
|
Хто ходить переносником, той відкриває таємницю; і хто широко розкриває рот, з тим не спілкуйся.
|
|
|
20
|
20
|
|
Хто лихословить батька свого і свою матір, того світильник згасне серед глибокої темряви.
|
ю%нота съ прпDбнымъ и^спра'витъ пђти` своя,
|
|
21
|
21
|
|
Спадщина, поспішно захоплена спочатку, не благословиться згодом.
|
ё'хо слы'шитъ и^ ѓ'ко ви'дитъ г~ь дњла'яи ѓ^боя”
|
|
22
|
22
|
|
Не говори: «я відплачу за зло»; залиш Господу, і Він збереже тебе.
|
Не люби` клевета'нїя да не эTпаде'ши, эTврьꙁи ѓ%чи свои` и^ насыща'ися хлᲇба.
|
|
23
|
23
|
|
Мерзота перед Господом — неоднакові гирі, і неправильні терези — не добро.
|
мръ'ꙁость гв~и сђгђба мњра, и^ мњри'ло льсти'вно нњсть эT него прїятно.
|
|
24
|
24
|
|
Від Господа спрямовуються кроки людини; людині ж як дізнатися про шлях свій?
|
эT г~а же и^справля'ются стопы` мђжеви, съгрњша'яи же како ё^бо раꙁђмњ'етъ пђти` е^го.
|
|
25
|
25
|
|
Сітка для людини — поспішно давати обітницю, і після обітниці обмірковувати.
|
сњть мђжеви ско'ра своа ѓ^свяща'ти, по моли'твњ б^о покаја%нїе быва'етъ.
|
|
26
|
26
|
|
Мудрий цар розвіє нечестивих і поверне на них колесо.
|
вњятель нечести'вымъ е^сть цр~ь мђдръ, и^ нало'жиT на' ня ко'ло”
|
|
27
|
27
|
|
Світильник Господній — дух людини, який випробовує всі глибини серця.
|
СвTњ гн~ь ѓ^заряеT дш~а чл~коM і^ помышленїа, і^же и%щеT насыщенїа чре'вђ свое^мђ.
|
|
28
|
28
|
|
Милість і істина охороняють царя, і милістю він підтримує престіл свій.
|
млsтыни и%стїн#на съхране'нїе цр~ю, и^ ѓ^бы'идеᲄъ прsтлᲆ е^го въ пра'вдђ.
|
|
29
|
29
|
|
Слава юнаків — сила їх, а прикраса старих — сивина.
|
лњпо е^сть ю%нота'м# премђдрости чю'в#ство, сла'ва же ста'рцемъ сњди'ны.
|
|
30
|
30
|
|
Рани від побиття — лікування проти зла, й удари, що проникають у нутрощі утроби.
|
съкрђше'нїя и^ досажде'нїя ё^тыка'ются ѕлы'х#, ја%ꙁвы же въ сокро'вищехъ чре'ва”
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.