|
Глава 26
|
Глvа, к~ѕ”
|
|
1
|
1
|
|
Як сніг улітку і дощ під час жнив, так честь непристойна нерозумному.
|
ЈАкоже снњ'гъ в лњᲄњ и^ до'жDь въ жа'твђ, та'ко нњсть безђмномђ чести.
|
|
2
|
2
|
|
Як горобець спурхне, як ластівка полетить, так незаслужене прокляття не збудеться.
|
ја%ко пти'ца лњтаюT и^ вра'бїеве, та'ко кля'тва тща не на'идеT ни на е^ді'наго же”
|
|
3
|
3
|
|
Бич для коня, вузда для осла, а палка для дурних.
|
ЈА/коже би'чъ коню и^ ѓ^сенъ ѓ^слђ, та'ко жезлъ ја^ꙁы'кђ ꙁаконопрестђпнђ.
|
|
4
|
4
|
|
Не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб і тобі не зробитися подібним до нього;
|
не эTвњщаи безђмнђ по ѕло'бњ е^го, да не подо'бенъ е^мђ бђ'деши.
|
|
5
|
5
|
|
не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб він не став мудрецем в очах своїх.
|
н^о эTвњщаи беꙁђмномђ къ беꙁђмїю е^го, да не ја^вляется мђ'дръ ѓ^ себњ.
|
|
6
|
6
|
|
Підрізує собі ноги, терпить неприємність той, хто дає словесне доручення дурневі.
|
эT пђтїи свои^хъ поноше'нїе тво'ритъ, и^же посыла'етъ сло'во вњстникомъ безђмнымъ.
|
|
7
|
7
|
|
Нерівно піднімаються ноги у кульгавого, — і притча у вустах дурнів.
|
эTи^метъ ше'ствїе е^го лестно и^ зако'нопрестђпно, и^з# ё'стъ беꙁђмныX не ключи'тся при'тча”
|
|
8
|
8
|
|
Що той, хто вкладає коштовний камінь у пращу, те саме той, що віддає нерозумному шану.
|
И$же привяза'етъ ка'мень въ пра'щи, подо'бенъ е^сть дающемђ беꙁђмномђ сла'вђ”
|
|
9
|
9
|
|
Що колючий терен у руці п’яного, те притча в устах дурнів.
|
Трьнїе проꙁяба'етъ в рђ'кђ пїя'ници, рабо'та же в рђка'хъ беꙁђмныхъ.
|
|
10
|
10
|
|
Сильний робить усе довільно: і нерозумного нагороджує, і всякого перехожого нагороджує.
|
мно'го трђжDа'ется вся'ка пло'ть безђмныX, съкрђша'ет# же ся съста'въ и^хъ”
|
|
11
|
11
|
|
Як пес повертається на блювотину свою, так нерозумний повторює дурість свою.
|
ЈА/ко пе'съ и^же въꙁврати'тся паки на своя блевоти'ны и^ мрьꙁо'къ бђ'детъ, та'ко беꙁђ'мныи своею ѕло'бою въꙁвра'щся на свои^хъ грњсехъ почїет#. е^сть стђ'дъ наводяи грXњ, и^ е^сть стђдъ слава и^ блгDть”
|
|
12
|
12
|
|
Чи бачив ти чоловіка, мудрого в очах своїх? На нерозумного більше надії, ніж на нього.
|
ВидXњ мђж'а непщева'вша себе мDђра быти, ё^пова'нїе же ё^бо и%мать паче беꙁђмныхъ себе”
|
|
13
|
13
|
|
Лінивець говорить: «лев на дорозі! лев на площах!»
|
Гл~етъ лњни'выи посланъ на пђть, ле'въ въ пђтехъ разбо'иницы же на стогнаX.
|
|
14
|
14
|
|
Двері качаються на гаках своїх, а лінивець на постелі своїй.
|
ја^ко две'рь ѓ^бращается на сте'жаи, та'коже лњни'выи на ло'жи свое^мъ”
|
|
15
|
15
|
|
Лінивець опускає руку свою в чашу, і йому важко донести її до рота свого.
|
Съкрыва'етъ лњни'выи рђ'кђ в на'дра своя, не мо'жетъ е^я` внести вᲆ ё^ста своа.
|
|
16
|
16
|
|
Лінивець в очах своїх мудріший за сімох, які відповідають обдумано.
|
мђдрњи себњ лњни'выи ја^вля'ется вᲆ насыщенїи до нося'щаго вњсть”
|
|
17
|
17
|
|
Хапає пса за вуха, хто, проходячи мимо, втручається в чужу сварку.
|
ЈА/коже дръжа'и ꙁа ѓ^пашъ ўа, та'ко застђпа'я тђждь сђдъ”
|
|
18
|
18
|
|
Як той, хто прикидається несповна розуму, кидає вогонь, стріли і смерть,
|
ЈА/коже и^скђше'нїи преDлага'юще словеса въ чл~цњхъ, противя'яи же ся словеси прежде пот#кнется.
|
|
19
|
19
|
|
так — чоловік, який підступно шкодить другові своєму і потім говорить: «я тільки пожартував».
|
та'ко вс^и въмђжа'юще свои^хъ дрђгъ, е^гда же ја^вяTся гл~ютъ ја%ко и^гра'я съдњяX”
|
|
20
|
20
|
|
Де немає більше дров, вогонь погасає, і де немає навушника, розбрат вщухає.
|
въ мно'ѕњхъ дре'вехъ си'ла ѓ^гневи, а^ и^дњже нњсть скоро гнњ'вна премол#ча'етъ сва'ръ”
|
|
21
|
21
|
|
Вугілля — для жару і дрова — для вогню, а людина сварлива — для розпалення сварки.
|
ѓ^съ жа'ра горђщи и^мъ ё%глемъ и^ дрова ѓ^гневи, мQђ же клевети'въ въ мятежи сва'ръ.
|
|
22
|
22
|
|
Слова навушника — як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби.
|
словеса ё^тњша'ющихъ мя'к#ка, си же бїютъ въ сокро'вищихъ ё^тро'бы”
|
|
23
|
23
|
|
Що нечистим сріблом обкладена глиняна посудина, те полум’яні вуста і серце злісне.
|
сребро даемо ле'стїю ја%ко и^скђде'ль мниTся, ё^стны` глаDки срDце покры'ютъ скръбно.
|
|
24
|
24
|
|
Вустами своїми прикидається ворог, а у серці своєму замишляє підступи.
|
ё^стна'ма же вс^е ѓ^бещаваетъ, пла'четъ на лицы вра'гъ, въ срDцы же съдњва'етъ ле'сть”
|
|
25
|
25
|
|
Якщо він говорить і ніжним голосом, не вір йому, тому що сім мерзот у серці його.
|
А$ще т^я мо'литᲆ вра'гъ ве'лїимᲆ гла'сомъ не вњрђи е^мђ, сеDмь б^о е^сть лђкавъствїи въ дш~и е^го.
|
|
26
|
26
|
|
Якщо ненависть прикривається наодинці, то відкриється злоба його в народному зібранні.
|
дая'и вра'ждђ съставля'етъ ле'сти, эTкры'ет# же своа ле'сти бл~горазђмныи на со'нмищи.
|
|
27
|
27
|
|
Хто риє яму, той упаде в неї, і хто покотить нагору камінь, до того він повернеться.
|
иꙁрываяи ја%мђ и^скренемђ свое^мђ въпадеTся в ню`, валя же камы на' ся валитъ.
|
|
28
|
28
|
|
Неправдивий язик ненавидить уражених ним, і улесливі вуста готують падіння.
|
ја^зы'къ лжи'въ ненави'диT и%стинны, ё^ста непостоя'нна тво'рятъ нестрое'нїе”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.