|
Глава 25
|
Глvа, к~е”
|
|
1
|
1
|
|
І це притчі Соломона, які зібрали люди Єзекії, царя Юдейського.
|
Си^ накаꙁа'нїя соло'моня нерасмотрен#ная. ја%же написа'ша дрђꙁи і^е^ꙁекїини цр~я і^ё^де'иска”
|
|
2
|
2
|
|
Слава Божа — покривати таємницею справу, а слава царів — досліджувати справу.
|
Сла'ва бж~їя кры'ти сло'во, сла'ва же цр~ева чти'ти повелњнїя е^го”
|
|
3
|
3
|
|
Як небо у висоті й земля в глибині, так серце царів — недослідиме.
|
Нб~о высоко ꙁемля же глђбока, срDце же цр~ево не ѓ^блично.
|
|
4
|
4
|
|
Відокреми домішки від срібла, і вийде у срібника сосуд:
|
кђи неи^скђшено сребро и^ ѓ^цњсти'тся и^ бђдеT ѓ^цњще'нїе вс^е.
|
|
5
|
5
|
|
віддали неправедного від царя, і престіл його утвердиться правдою.
|
ё^бива'и нечести'выа преD лицемъ цр~евомъ, і^ и^спра'виши въ правдђ прsтлъ е^го.
|
|
6
|
6
|
|
Не величайся перед лицем царя, і на місці великих не ставай;
|
не горди'ся преD лицемъ цр~евомᲆ, и^ на мњстњ си'лныX не стани”
|
|
7
|
7
|
|
тому що краще, коли скажуть тобі: «йди сюди вище», ніж коли понизять тебе перед знатним, якого бачили очі твої.
|
Лђче б^о т^и е^сть е^гда` речетᲆ въꙁыити кᲆ себњ, неже ли смири'тися преD лицемъ си'лнаго.
|
|
8
|
8
|
|
Не вступай поспішно в тяжбу: інакше що будеш робити після закінчення, коли суперник твій осоромить тебе?
|
ја%же ви'дњста ѓ%чи твои гл~и, не припа'даи в# тя'жђ ско'ро, да не раска'ешися послњде. внегда т^я ё^бо про'сиT дрђ'гъ твои,
|
|
9
|
9
|
|
Веди тяжбу із суперником твоїм, але таємниці іншого не відкривай,
|
въстђпа'и въспя'ть, не неради да не поноситъ ё^бо тебњ дрђгъ”
|
|
10
|
10
|
|
щоб не докорив тобі той, хто почує це, і тоді нечестя твоє не відійде від тебе. [Любов і дружба звільняють: збережи їх для себе, щоб не зробитися тобі достойним ганьби; збережи путі твої благовпорядкованими.]
|
А$ сва'ръ твои и^ вражDа твоа не эTстђпиT, но бђ'детъ т^и ра'вна съ смр~тїю” БлгDть и^ любы свобожDаеT, в них# же ё^тверди себе да не в# поноше'нїи бђдеши. н^о съхрани пђти своя` до'брњ и^змᲇне'ны.
|
|
11
|
11
|
|
Золоті яблука у срібних прозорих посудинах — слово, сказане пристойно.
|
ја%коже ја%блоко ꙁла'то въ ё^серя'ꙁи съ сардїискимъ каменемъ, си'це рещи сло'во приё^краша'ющимъ е&”
|
|
12
|
12
|
|
Золота серга і прикраса з чистого золота — мудрий викривач для уважного вуха.
|
И ја%коже въ ёсеря'ꙁи ꙁла'томъ ка'мень мно'гоцњнныи вя'жется, си'це сло'во премђ'дро въ бл~го ё%хо послђшно”
|
|
13
|
13
|
|
Що прохолода від снігу під час жнив, те вірний посланець для того, хто посилає його: він доставляє душі господаря свого відраду.
|
ЈА/коже и^схо'дище снњ'га въ жа'твђ зно'я полꙁђетъ, та'ко вњстникъ вњренᲆ послђшавшиX е^го дш~ъ б^о хотя'щихъ е^мђ пользђетъ.
|
|
14
|
14
|
|
Що хмари і вітри без дощу, те людина, яка хвалиться подарунками, яких не дає.
|
ја%коже вњтри и^ ѓ'блацы и^ дождеве ја^вля'ющїися. та'ко и^ хваля'ющеися ѓ^ да'нїю ло'жноM.
|
|
15
|
15
|
|
Лагідністю схиляється до милости вельможа, і м’який язик переломлює кістки.
|
въ долготерпе'нїи бл~го поё^ченїе цр~ево, ја^ꙁыk же мя'кокъ съкрђша'етъ ко'сти”
|
|
16
|
16
|
|
Знайшов ти мед, — їж, скільки тобі потрібно, щоб не пересититися ним і не виблювати його.
|
МеD ѓ^брTњ ја%жDь дово'лно, да не насы'щься и^зблю'еши”
|
|
17
|
17
|
|
Не вчащай входити в дім друга твого, щоб ти не надокучив йому і він не зненавидів тебе.
|
не ё^чащаи вносити но'гђ твою къ дрђ'гђ свое^мђ, е^да ка'ко насы'щся тебе въꙁненави'диT т^я”
|
|
18
|
18
|
|
Що молот і меч і гостра стріла, те людина, яка виголошує лжесвідчення проти ближнього свого.
|
дреко'ль и^ ме'чь и^ стрњла ѓ%стра не беꙁ# грњха, та'ко и^ мђж'ъ свњдњтельствђяи на дрђга свое^го свњдњтельство лъже.
|
|
19
|
19
|
|
Що зламаний зуб і розслаблена нога, те надія на ненадійну [людину] в день біди.
|
пђти ꙁла'го и^ стопы ꙁаконопрестђпнаго поги'бнTђ въ дн~ь ꙁо'лъ.
|
|
20
|
20
|
|
Що холодний день, для того, хто знімає із себе одяг, що оцет на рану, те той, хто співає пісень сумному серцю. [Як міль одягу і черва дереву, так печаль шкодить серцю людини.]
|
ја%коже ѓ%цетъ неполеꙁно вре'дови, и^ ды'мъ ѓ^чи'ма, та'ко припаDши стра'сть въ тњ'ло срDце ѓ^скръбля'етъ. ја%ко же мо'леве в ри'зњ и^ чрьвїе въ дре'вњ, та'ко мђж'ђ ско'рбь пакоствђетъ срDце”
|
|
21
|
21
|
|
Якщо голодний ворог твій, нагодуй його хлібом; і якщо він спраглий, напої його водою:
|
А$ще а^лчетъ враh твои насыщаи, а^ще ли жа'жDетъ напая'и е^го.
|
|
22
|
22
|
|
тому що, [роблячи це,] ти збираєш палаюче вугілля на голову його, і Господь воздасть тобі.
|
с^е бо творя ё%глїе ѓ%гньное събира'еши на главђ е^го, г~ь же въꙁда'сть тебњ бл~гая”
|
|
23
|
23
|
|
Північний вітер приносить дощ, а таємна мова — незадоволені обличчя.
|
Вњтръ сњверныи въꙁдви'жетъ ѓ%блаки, лице же бестђдно ја^ꙁы'къ раꙁдража'етъ”
|
|
24
|
24
|
|
Краще жити в кутку на покрівлі, ніж із сварливою дружиною у просторому домі.
|
Лђче жи'ти въ ё%глњ на ја%снњ, неже въ храминњ ѓ%бще съ жено'ю клевети'вою”
|
|
25
|
25
|
|
Що холодна вода для виснаженої спрагою душі, те добра звістка з далекої країни.
|
ЈА/коже вода` стђде'на дш~и жа'ждђщи бл~гопрїя'тна, та'коже вsњ бл~га эT ꙁемля` дале'ча.
|
|
26
|
26
|
|
Що збурене джерело й пошкоджена криниця, те праведник, що падає перед нечестивим.
|
ја%коже и^сто'чникъ ꙁасыша'емъ и^схо'дища водњ гђ'битъ, та'ко не лњпо правеDникђ па'сти преD нечести'вымъ”
|
|
27
|
27
|
|
Як недобре їсти багато меду, так домагатися слави не є слава.
|
ЈА/сти ме'дъ мно'го не добро, хранити же подобаеT словеса мно'га”
|
|
28
|
28
|
|
Що місто зруйноване, без стін, те людина, що не володіє духом своїм.
|
ЈА/коже храM стњна'ми раꙁоре'нами неѓ^гражDенъ, та'ко мђж'ъ чт^о творя беZ совњта”
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.