|
Глава 18
|
Глvа, и~і”
|
|
1
|
1
|
|
Примхи шукає норовистий, повстає проти всього розумного.
|
Вины` и%щетъ мђжъ хотя` эTлђчитися эT дрђга, на вся'ко же вре'мя поноси'мъ быва'етъ.
|
|
2
|
2
|
|
Дурень не любить знання, а тільки б виявити свій розум.
|
не требђетъ премђдрости мђжъ скђдоё'менъ, зане` па'че во'дится безђмїемъ.
|
|
3
|
3
|
|
З приходом нечестивого приходить і презирство, а з неславою — ганьба.
|
е^гда` прїидетъ не чести'выи въ глђбинђ` ѕо'лъ неради'тъ, нахо'дит# же е^мђ досажде'нїе и^ поноше'нїе.
|
|
4
|
4
|
|
Слова вуст людських — глибокі води; джерело мудрости — струменевий потік.
|
вода` глђбо'ка сло'во въ срDци мђжђ, водаy въска'чђщїя и^сто'чникъ живо'тен#.
|
|
5
|
5
|
|
Недобре бути небезстороннім до нечестивого, щоб звергнути праведного на суді.
|
чюди'тися лицђ` нечести'вомђ не добро`, ниже прпDбно ё^кланя'ти пра'веднаго на сђдњ”
|
|
6
|
6
|
|
Вуста нерозумного йдуть на сварку, і слова його викликають побиття.
|
Оу^стны` беꙁђмнаго приво'дятъ е^го на ѕло`, ё^ста' же е^го дръ'ꙁость сме'рти приꙁыва'етъ”
|
|
7
|
7
|
|
Язик нерозумного — загибель для нього, і вуста його — сітка для душі його.
|
Оу^стнњ` беꙁђмнаго съкрђша'ютъ е^го, ё^стны' же е^го сњть дш~и”
|
|
8
|
8
|
|
[Лінивого долає страх, а душі жоноподібні будуть голодувати.]
|
Лњни'ва ниꙁлага'етъ стра'хъ, дш~и же мђжїи жена'мъ подобнымъ, въꙁъа'лчетъ”
|
|
9
|
9
|
|
Слова навушника — як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби.
|
Не и^сцњля'яи себе ѓ^ свои^хъ дњлехъ, дрђгъ е^сть ѓ^глажда'ющемђ себе”
|
|
10
|
10
|
|
Недбайливий у роботі своїй — брат марнотратцю.
|
И$ꙁ вели'чества крњпости и%мя гн~е, къ немђ же притњка'юще пра'ведницы сп~саются”
|
|
11
|
11
|
|
Ім’я Господа — міцна вежа: втікає до неї праведник — і у безпеці.
|
И$мњнїе бога'тђ мђжђ градъ тве'рдъ, сла'ва же е^го весе'лїе повњда'етъ”
|
|
12
|
12
|
|
Майно багатого — міцне місто його, і як висока огорожа в його уяві.
|
Прежде сокрђше'нїя възно'сится срDце мђжђ, и^ пре'жде сла'вы смиря'ется”
|
|
13
|
13
|
|
Перед падінням підноситься серце людини, а смирення передує славі.
|
И$же эTвњща'етъ сло'во прежде слы'шнїя стђдъ е^мђ быва'етъ и^ поноше'нїе”
|
|
14
|
14
|
|
Хто дає відповідь не вислухавши, той нерозумний, і сором йому.
|
Гнњвъ мђжа ё^кротиT ра'бъ мђдръ, малодш~на же чл~ка кт^о ё^кро'тит#”
|
|
15
|
15
|
|
Дух людини переносить її немочі; а вражений дух — хто може підкріпити його?
|
СрDце мђ'драго стяжетъ чюв#ствїе, ё%ши же прмDрыхъ и%щета гада'нїи”
|
|
16
|
16
|
|
Серце розумного здобуває знання, і вухо мудрих шукає знання.
|
дњланїе чл~ка пространи'тъ и&, и^ съ си'лнымъ посажDа'ютъ е^го”
|
|
17
|
17
|
|
Подарунок у людини дає їй простір і до вельмож доведе її.
|
Пра'веDныи хђли'мъ е^сть эT ѕлы'хъ въ правословїи, ја%коже е^гда` ѓ^брящетъ сђпостаT ѓ^бличае^тся.
|
|
18
|
18
|
|
Перший у позові своєму правий, але приходить суперник його і досліджує її.
|
пречистыя гл~ы ё^ставляетъ молчали'выи, си'лныя же нарица'етъ непослђшливыя”
|
|
19
|
19
|
|
Жереб припиняє суперечки і вирішує між сильними.
|
БраT эT бра'та застђпаеM е^сть, ја%ко граD тве'рдъ и^ высо'къ, ё^крњпляет# же ся ја%ко ѓ^сно'вано црsтво”
|
|
20
|
20
|
|
Брат, який озлобився, неприступніший за міцне місто, і сварки подібні до запорів замку.
|
эT пло'да ё^сте'нъ свои^хъ мђж'ъ насыща'етᲆ чре'во свое, эT плода же ё^сᲄнђ е^го насытятся”
|
|
21
|
21
|
|
Від плоду вуст людини наповнюється утроба її; плодами вуст своїх вона насичується.
|
Смр~ть и живоT в рђ'кђ ја^ꙁы'ка, дръжа'щеи же е^го снњдятъ пло'дъ е^го”
|
|
22
|
22
|
|
Смерть і життя — у владі язика, і ті, що люблять його, споживуть від плодів його.
|
И$же ѓ^брящетᲆ женђ` до'брђ, ѓ^брњте блгDть, прїялъ же е^сть эT г~а кро'тость”
|
|
23
|
23
|
|
Хто знайшов [добру] дружину, той знайшов благо й одержав благодать від Господа. [Хто виганяє добру дружину, той виганяє щастя, а хто утримує перелюбницю — божевільний і нечестивий.]
|
И$же и^зго'нитъ женђ до'брђ, и^ꙁго'нитъ бл~гая” дръжа'и же любодњ'ицђ, безђ'менъ и^ нечи'стъ” Беꙁђ'мїе мђж'а и^стлњва'етъ пђти е^го, и^ б~а вини'тъ въ срDцы своеM”
|
|
24
|
24
|
|
З благанням говорить убогий, а багатий відповідає грубо.
|
Съ моле'нїи гл~етъ ё^бо'гїи, и^ бога'тыи ѓ^беZсла'виT смњшнњ”
|
|
25
|
25
|
|
Хто хоче мати друзів, той і сам повинен бути дружнім; і буває друг, більш прив’язаний, ніж брат.
|
Мђж'ъ любо'венъ къ дрђж#бњ, паче дрђ'гъ бђдеTтъ неже бра'тъ”
|
Категорії
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.