|
Глава 31
|
Глvа, л~а”
|
|
1
|
1
|
|
Слова Лемуїла царя. Наставляння, які дала йому мати його:
|
Моя словеса гл~ются эT б~а, цр~ево пррoчество е^гоже накаꙁа мт~и е^го”
|
|
2
|
2
|
|
що, сину мій? що, сину утроби моєї? що, сину обітниць моїх?
|
Чт^о ча'до съблюде'ши рече'нїе бж~їе, прьворо'дне тебњ гл~ю сн~е. чт^о ча'до мое^го чрњва, чт^о ча'до моиX мл~твъ.
|
|
3
|
3
|
|
Не віддавай жінкам сил твоїх, ні шляхів твоїх згубницям царів.
|
не да'ждь женњ свое^го богаTства, и^ твое^го ё^ма и^ жи'тїя, и^ послњди совњта.
|
|
4
|
4
|
|
Не царям, Лемуїле, не царям пити вино, і не князям — сикеру,
|
съ совњтомъ вс^е твори, съ совњтомъ пїи вино” си'лнїи гнњвли сђть вина` да не пїюT,
|
|
5
|
5
|
|
щоб, напившись, вони не забули закону і не викривили суду всіх пригноблених.
|
да не напи'вшеся ꙁабђдTђ мђдрости, и^ пра'во сђдити не'мощнымᲆ не възмо'гTђ”
|
|
6
|
6
|
|
Дайте сикеру тому, хто гине, і вино засмученому душею;
|
да'ите слаDкое питїе не'мощ#ныM и^ вино пи'ти сђщимъ въ печалеX,
|
|
7
|
7
|
|
нехай він вип’є і забуде бідність свою і не згадає більше про своє страждання.
|
да ꙁабђдђтъ ё^божїе, и^ стрsти не въспомянђтъ ктомђ”
|
|
8
|
8
|
|
Відкривай уста твої за безмовного і для захисту всіх сиріт.
|
Сн~е эTвръꙁи ё^ста своя` словесе'мъ бж~їиM и^ сђди всњмъ здра'во.
|
|
9
|
9
|
|
Відкривай уста твої для правосуддя і для справи бідного й убогого.
|
эTвръꙁи ё^ста` твоя и^ сђди пра'ведне, и^ расђжда'и ё^бо'га и^ не'мощна.
|
|
10
|
10
|
|
Хто знайде доброчесну дружину? ціна її вища за перли;
|
женђ` до'блю кт^о ѓ^бря'щетъ, дража'иши е^сть ка'менїя мно'гоцњнна такова'я,
|
|
11
|
11
|
|
упевнене у ній серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку;
|
дрьза'етъ на ню срDце мђж'а е^я`” таковая б^о до'брыхъ коры'стеи не лиши'тся.
|
|
12
|
12
|
|
вона відплачує йому добром, а не злом, в усі дні життя свого.
|
дњлаетъ б^о мђж'ђ свое^мђ вс^е бл~го жи'тїе,
|
|
13
|
13
|
|
Добуває вовну і льон, і з охотою працює своїми руками.
|
ѓ^брњтша во'лнђ и^ ле'нъ сътвори бл~гопотре'бно рђка'ма свои^ма”
|
|
14
|
14
|
|
Вона, як купецькі кораблі, здалеку добуває хліб свій.
|
Бы'сть ја%ко и^ кора'бль кђплю дњ'ющъ, и^здале'ча събира'етъ себњ бога'тьство.
|
|
15
|
15
|
|
Вона встає ще вночі і роздає їжу в домі своєму і визначає денну працю служницям своїм.
|
и^ въста'етᲆ и^ꙁ нощи и^ дасть бра'шна до'мђ, и^ дњ'ла рабы'нямъ”
|
|
16
|
16
|
|
Задумає вона про поле, і придбає його; від плодів рук своїх насаджує виноградник.
|
Ви'дњвше же тяжа'нїе кђпова'ше, эT пло'да рђ'кђ свое^ю насадиT тяжа'нїе.
|
|
17
|
17
|
|
Підперезує силою стегна свої і зміцнює м’язи свої.
|
препояса'вши крњпко чре'сла своя, ё^тверди'тъ мы'шци свои на дњ'ло.
|
|
18
|
18
|
|
Вона відчуває, що заняття її добре, і — світильник її не гасне і вночі.
|
и^ вкђси ја%ко добро е^сть дњлати, и^ не ё^гаса'етъ свњти'лниk е^я` всю но'щь”
|
|
19
|
19
|
|
Простягає руки свої до прядки, і персти її беруться за веретено.
|
Ла'кти своя простира'етъ на полеꙁная, рђцњ же свои ё^твержа'етъ на вретено.
|
|
20
|
20
|
|
Долоню свою вона відкриває бідному, і руку свою подає нужденному.
|
и^ рђцњ свои эTвръꙁа'етъ ё^бо'гђ, плоD же простретъ ни'щђ.
|
|
21
|
21
|
|
Не боїться холоду для родини своєї, тому що вся родина її одягнена у подвійний одяг.
|
не пече'тся ѓ^ домђ` свое^мъ мђ'жъ е^я`, е^гда` где ꙁамеDлиT. вси б^о ё^ нея ѓ^дњни сђть,
|
|
22
|
22
|
|
Вона робить собі килими; висон і пурпур — одяг її.
|
сђгђ'ба ѓ^дњя'нїя сътвори мђж'ђ свое^мђ, эT виссо'на же и^ порфи'ры себњ ѓ^дња'нїа.
|
|
23
|
23
|
|
Чоловік її відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі.
|
в#зо'ренъ быва'етъ въ вра'тњхъ мђж'ь е^я`, внегда же а^ще сядетъ вᲆ со'нмищи съ ста'рцы жители ꙁемля`”
|
|
24
|
24
|
|
Вона робить покривала і продає, і пояси доставляє купцям фінікійським.
|
ѓ^по'ны сътвори и^ эTда'сть въ кђплю финикїаномъ, ѓ^поја^са'нїя же хананњаномъ.
|
|
25
|
25
|
|
Сила і краса — одяг її, і весело дивиться вона на майбутнє.
|
ё^ста же своя эTврьꙁе смы'сленно и^ ꙁако'нно, и^ чи'нᲆ нарекова ја^ꙁы'комъ свои^мъ.
|
|
26
|
26
|
|
Вуста свої відкриває з мудрістю, і лагідне наставляння на язиці її.
|
крњ'постїю и^ лњпото'ю ѓ^блече'ся, и^ весели'ся въ дн~и послњднїя”
|
|
27
|
27
|
|
Вона спостерігає за господарством у домі своєму і не їсть хліба неробства.
|
Тњсны стезя до'мђ е^я`, ꙁане` бра'шна лњностива не снњсть. и^ ё^ста своя эTвръꙁе смы'слено и^ ꙁако'нно,
|
|
28
|
28
|
|
Встають діти й ублажають її, — чоловік, і хвалить її:
|
млsтыня же е^я въꙁDви'гнђ чада е^я` и^ ѓ^богатњша, и^ мђжъ е^я` похвали ю&”
|
|
29
|
29
|
|
«багато було дружин доброчесних, але ти перевершила всіх їх».
|
Мно'ги дще'ря стяжа'ша бога'тьство, мно'ги сътвори'ша си'лная. ты же преспњя'и превъꙁнесеся наD всњми.
|
|
30
|
30
|
|
Миловидість оманлива і краса суєтна; але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали.
|
лжа ё^гожде'нїя и^ сђетны доброты же'ньски нsњ въ тебᲇ. жена б^о раꙁђмна блажена е^сть, боја%ꙁнь же гн~ю сїя да хва'литъ.
|
|
31
|
31
|
|
Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля воріт діла її!
|
дади'те е'и эT пло'да ё^сте'нъ е^я`, и^ да хва'лится въ вра'тXњ мђжъ е^я`”
|
Категорії
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.