1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
Псалом 141
Повчання Давида. Молитва його, коли він був у печері.
1
Голосом моїм до Господа взиваю: голосом моїм до Господа молюся.
2
Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу.
3
Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене.
4
Дивився я навкруги — і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою.
5
Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих.
6
Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене.
7
Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє. На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.
