Глава 23
1
Господи, Отче і Владико життя мого! Не залиш мене на волю їх і не допусти мене впасти через них.
2
Хто приставить бич до помислів моїх і до серця мого наставника у мудрості, щоб вони не щадили провин моїх і не потурали оманам їх;
3
щоб не примножувалися провини мої і не збільшувалися хиби мої; щоб не впасти мені перед супротивниками, і щоб не порадів наді мною ворог мій?
4
Господи, Отче і Боже життя мого! Не дай мені возношення очей, і хтивість відверни від мене.
5
Побажання утроби і похіть нехай не оволодіють мною, і не віддай мене безсоромній душі.
6
Вислухайте, діти, наставлення для вуст: той, хто дотримується його, не буде уловлений своїми вустами.
7
Уловлений буде ними грішник, і зломовний і гордовитий спіткнуться через них.
8
Не привчай вуст твоїх до клятви
9
і не перетворюй на звичку вживати в клятві ім’я Святого.
10
Бо, як раб, який постійно піддається покаранню, не урятовується від ран, так і той, хто клянеться безперестанно ім’ям Святого, не очиститься від гріха.
11
Людина, яка часто клянеться, сповниться беззаконням, і не відступить від дому її бич.
12
Якщо вона згрішить, гріх її на ній; і якщо вона недбайлива, то подвійно згрішить;
13
і якщо вона клялася марно, то не виправдається, і дім її наповниться нещастями.
14
Є слова, наділені смертю: нехай не знайдуться вони у спадщині Якова!
15
Бо від благочестивих усе це буде віддалене, і вони не заплутаються у гріхах.
16
Не привчай твоїх уст до грубої нечемности, бо при ній бувають гріховні слова.
17
Пам’ятай про батька і про матір твою, коли сидиш серед вельмож,
18
щоб тобі не забутися перед ними і за звичкою не зробити дурниці, і не побажати, що краще б ти не народився, і не проклясти дня народження твого.
19
Людина, яка звикає до лихослів’я, в усі дні свої не навчиться.
20
Дві якості примножують гріхи, а третя накликає гнів:
21
душа гаряча, як палаючий вогонь, не згасне, поки не виснажиться;
22
людина, що розпусничає у тілі плоті своєї, не припинить, поки не прогорить вогонь.
23
Блудникові солодкий усякий хліб: він не перестане, доки не помре.
24
Чоловік, який грішить проти свого ложа, говорить у душі своїй: «хто бачить мене?
25
Навколо мене пітьма, і стіни закривають мене, і ніхто не бачить мене: чого мені боятися? Всевишній не пом’яне гріхів моїх».
26
Страх його — тільки очі людські,
27
і не знає він того, що очі Господа у десять тисяч крат світліші за сонце
28
і дивляться на всі путі людські, і проходять у місця таємні.
29
Йому відомо було все до того, ніж коли створене було, так само як і після звершення.
30
Така людина буде покарана на вулицях міста і буде застигнута там, де не думала.
31
Так і дружина, яка залишила чоловіка і народила спадкоємця від чужого:
32
бо, по-перше, вона не скорилася закону Всевишнього, по-друге, згрішила проти свого чоловіка і, по-третє, у блуді перелюбствувала і народила дітей від чужого чоловіка.
33
Вона буде виведена перед зібранням, і щодо дітей її буде дослідження.
34
Діти її не вкоріняться, і гілки її не дадуть плоду.
35
Вона залишить пам’ять про себе на прокляття, і ганьба її не згладиться.
36
Ті, хто залишився, пізнають, що немає нічого кращого за страх Господній, і немає нічого солодшого, як виконувати заповіді Господні.
37
Велика слава — йти за Господом, а бути тобі прийнятим Ним — довголіття.