|
Глава 31
|
Главa lа
|
|
1
|
1
|
| Слова Лемуїла царя. Наставляння, які дала йому мати його: | Мо‰ словесA рек0шасz t бGа, царeво прор0чество, є3г0же наказA мaти є3гw2: |
|
2
|
2
|
| що, сину мій? що, сину утроби моєї? що, сину обітниць моїх? | что2, чaдо, (*соблюдeши,) что2 рэчeніе б9іе; первор0дне, тебЁ глаг0лю, сhне: что2, чaдо моегw2 чрeва; что2, чaдо мои1хъ моли1твъ; |
|
3
|
3
|
| Не віддавай жінкам сил твоїх, ні шляхів твоїх згубницям царів. | Не дaждь женaмъ твоегw2 богaтства и3 твоегw2 ўмA и3 житіS въ послёдній совётъ. |
|
4
|
4
|
| Не царям, Лемуїле, не царям пити вино, і не князям — сикеру, | Съ совётомъ всE твори2, съ совётомъ пjй віно2: си1льніи гнэвли1ви сyть, вінA да не пію1тъ, |
|
5
|
5
|
| щоб, напившись, вони не забули закону і не викривили суду всіх пригноблених. | да напи1вшесz не забyдутъ мyдрости и3 прaво суди1ти немwщнhмъ не возм0гутъ. |
|
6
|
6
|
| Дайте сикеру тому, хто гине, і вино засмученому душею; | Дади1те сікeра сyщымъ въ печaлехъ и3 віно2 пи1ти сyщымъ въ болёзнехъ, |
|
7
|
7
|
| нехай він вип’є і забуде бідність свою і не згадає більше про своє страждання. | да забyдутъ ўбожeства и3 болёзней не воспомsнутъ ктомY. |
|
8
|
8
|
| Відкривай уста твої за безмовного і для захисту всіх сиріт. | Сhне, tверзaй ўстA тво‰ сл0ву б9ію и3 суди2 вс‰ здрaвw: |
|
9
|
9
|
| Відкривай уста твої для правосуддя і для справи бідного й убогого. | tверзaй ўстA тво‰ и3 суди2 првdнw, разсуждaй же ўб0га и3 нeмощна. |
|
10
|
10
|
| Хто знайде доброчесну дружину? ціна її вища за перли; | ЖенY д0блю кто2 њбрsщетъ, дражaйши є4сть кaменіz многоцённагw таковaz: |
|
11
|
11
|
| упевнене у ній серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку; | дерзaетъ на ню2 сeрдце мyжа є3S: таковaz д0брыхъ корhстей не лиши1тсz: |
|
12
|
12
|
| вона відплачує йому добром, а не злом, в усі дні життя свого. | дёлаетъ бо мyжу своемY благ†z во всE житіE: |
|
13
|
13
|
| Добуває вовну і льон, і з охотою працює своїми руками. | њбрётши в0лну и3 лeнъ, сотвори2 благопотрeбное рукaма свои1ма. |
|
14
|
14
|
| Вона, як купецькі кораблі, здалеку добуває хліб свій. | Бhсть ћкw корaбль кyплю дёz, и3здалeча собирaетъ себЁ богaтство: |
|
15
|
15
|
| Вона встає ще вночі і роздає їжу в домі своєму і визначає денну працю служницям своїм. | и3 востаeтъ и3з8 н0щи, и3 дадE бр†шна д0му и3 дэлA рабhнzмъ. |
|
16
|
16
|
| Задумає вона про поле, і придбає його; від плодів рук своїх насаджує виноградник. | Ўзрёвши село2 купи2, t плодHвъ же рyкъ свои1хъ насади2 стzжaніе. |
|
17
|
17
|
| Підперезує силою стегна свої і зміцнює м’язи свої. | Препоsсавши крёпкw чрє1сла сво‰, ўтверди1тъ мы6шцы сво‰ на дёло, |
|
18
|
18
|
| Вона відчуває, що заняття її добре, і — світильник її не гасне і вночі. | и3 вкуси2, ћкw добро2 є4сть дёлати, и3 не ўгасaетъ свэти1лникъ є3S всю2 н0щь. |
|
19
|
19
|
| Простягає руки свої до прядки, і персти її беруться за веретено. | Л†кти сво‰ простирaетъ на полє1знаz, рyцэ же свои2 ўтверждaетъ на вретено2, |
|
20
|
20
|
| Долоню свою вона відкриває бідному, і руку свою подає нужденному. | и3 рyцэ свои2 tверзaетъ ўб0гому, длaнь же прострE ни1щу. |
|
21
|
21
|
| Не боїться холоду для родини своєї, тому що вся родина її одягнена у подвійний одяг. | Не печeтсz њ сyщихъ въ домY мyжъ є3S, є3гдA гдЁ замeдлитъ: вси1 бо ў неS њдёzни сyть. |
|
22
|
22
|
| Вона робить собі килими; висон і пурпур — одяг її. | Суг{ба њдэ‰ніz сотвори2 мyжу своемY, t вmсс0на же и3 порфЂры себЁ њдэ‰ніz. |
|
23
|
23
|
| Чоловік її відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі. | Слaвенъ бывaетъ во вратёхъ мyжъ є3S, внегдA ѓще сsдетъ въ с0нмищи со старBйшины жи1тельми земли2. |
|
24
|
24
|
| Вона робить покривала і продає, і пояси доставляє купцям фінікійським. | Плащани6цы сотвори2 и3 продадE фінікjанwмъ, њпо‰саніz же хананewмъ. |
|
25
|
25
|
| Сила і краса — одяг її, і весело дивиться вона на майбутнє. | ЎстA сво‰ tвeрзе внимaтелнw и3 зак0ннw и3 чи1нъ заповёда љзhку своемY. |
|
26
|
26
|
| Вуста свої відкриває з мудрістю, і лагідне наставляння на язиці її. | Крёпостію и3 лёпотою њблечeсz, и3 возвесели1сz во дни6 послBдніz. |
|
27
|
27
|
| Вона спостерігає за господарством у домі своєму і не їсть хліба неробства. | ТBсны стєзи2 д0му є3S, брaшна же лёностнагw не kдE. |
|
28
|
28
|
| Встають діти й ублажають її, — чоловік, і хвалить її: | ЎстA сво‰ tвeрзе мyдрw и3 зак0ннw. |
|
29
|
29
|
| «багато було дружин доброчесних, але ти перевершила всіх їх». | Ми1лостынz же є3S возстaви ч†да є3S, и3 њбогати1шасz: и3 мyжъ є3S похвали2 ю5: |
|
30
|
30
|
| Миловидість оманлива і краса суєтна; але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали. | мнHги дщeри стzжaша богaтство, мнHги сотвори1ша си1лу: тh же пред8успёла и3 превознеслaсz є3си2 над8 всёми: |
|
31
|
31
|
| Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля воріт діла її! | л0жнагw ўгождeніz и3 сyетныz добр0ты жeнскіz нёсть въ тебЁ: женa бо разyмнаz благословeна є4сть: стрaхъ же гDень сіS да хвaлитъ. |
