Глава 8
1
Савл же схвалював убивство його. Того дня сталося велике гоніння на церкву в Єрусалимi; і всі, крім апостолів, розсіялися по різних місцях Юдеї та Самарії.
2
Стефана ж поховали люди побожні і вчинили великий плач по ньому.
3
А Савл нищив Церкву; ходив по домах, тягнув чоловіків та жінок і віддавав їх до в’язниці.
4
Ті ж, що розсіялися, ходили і благовістили слово.
5
Так, Филип прийшов у самарійське місто і проповідував їм Христа.
6
Hарод однодушно слухав те, що говорив Филип; чув і бачив чудеса, які він творив.
7
Бо нечисті духи з багатьох, хто мав їх, виходили з великим криком, а чимало розслаблених і кривих зцілялося.
8
І була велика радість у тому місті.
9
Перебував же в місті один чоловік на ім’я Симон, який раніш волхвував і дивував самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.
10
Його слухали всі, від малого до великого, кажучи: «Цей є велика сила Божа».
11
А слухали його тому, що він довгий час дивував їх волхвуванням.
12
Коли ж повірили Филипові, який благовістив про Царство Боже та про ім’я Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки і жінки.
13
Увірував і сам Симон і, охрестившись, не відходив від Филипа; і, побачивши великі чудеса й знамення, що творилися, дивувався.
14
Коли почули апостоли, які були в Єрусалимі, що Самарія прийняла слово Боже, послали до них Петра та Іоана,
15
котрі, прийшовши, помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого.
16
Бо Він не сходив ще на жодного з них, а тільки були вони охрещені в ім’я Господа Ісуса.
17
Тоді поклали руки на них, і вони прийняли Духа Святого.
18
Симон же, побачивши, що через покладання рук апостольських подається Дух Святий, приніс їм гроші,
19
кажучи: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого».
20
Але Петро сказав йому: «Hехай срібло твоє буде з тобою на погибель, бо ти помислив дістати дар Божий за гроші.
21
Hема для тебе в цьому ні частки, ні уділу; бо серце твоє неправдиве перед Богом.
22
Отже, покайся у цьому гріху твоєму і благай Бога, щоб відпустив тобі помисел серця твого;
23
бо бачу тебе повного жовчі гіркої і в путах неправди».
24
Симон же сказав у відповідь: «Помоліться за мене до Господа, щоб мене ніщо не спіткало із сказаного вами».
25
Вони ж, засвідчивши та проповідавши слово Господнє, поверталися до Єрусалима і в багатьох самарійських селах проповідували Євангеліє.
26
А Филипові ангел Господній сказав: «Устань та йди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалима в Газу; вона безладна».
27
Він устав і пішов. І ось чоловік ефіопський, євнух, вельможа Кандакії, цариці ефіопської, хранитель усіх її скарбів, який приїжджав до Єрусалима на поклоніння,
28
повертався і, сидячи на своїй колісниці, читав пророка Ісаю.
29
Дух сказав Филипові: «Підійди і пристань до цієї колісницi».
30
Филип підійшов і, почувши, що він читає пророка Ісаю, сказав: «Чи розумієш, що читаєш?»
31
Він сказав: «Як можу розуміти, коли ніхто не настановить мене?» І попросив Филипа піднятися і сісти з ним.
32
А місце з Писання, яке він читав, було таке: «Як вівцю на заклання, ведено Його, і, як ягня перед тим, хто стриже його, мовчить, так і Він не відкриває уст Своїх.
33
У приниженні Його суд Його відбувся. Але про рід Його хто розповість? Бо береться із землі життя Його».
34
І казав євнух Филипові: «Прошу тебе сказати: про кого пророк говорить це? Про себе чи про когось іншого?»
35
Филип відкрив уста свої і, почавши з цього Писання, благовістив йому про Ісуса.
36
Тим часом, продовжуючи путь, вони приїхали до води, і євнух сказав: «Ось вода. Що перешкоджає мені хреститись?»
37
Филип же сказав йому: «Якщо віруєш від усього серця, то можна». Він сказав у відповідь: «Вірую, що Ісус Христос є Син Божий».
38
І наказав зупинити колісницю; і ввійшли обидва у воду, Филип і євнух; і охрестив [він] його.
39
Коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зійшов на євнуха, а Филипа возніс ангел Господній, і євнух уже не бачив його, і поїхав дорогою своєю, радіючи.
40
Филип же опинився в Азоті і, проходячи, благовістив усім містам, аж поки прийшов до Кесарії.
