1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 26
|
|
|
1
|
|
| У той день будуть співати пісню цю у землі Іудиній: місто міцне у нас; спасіння дав Він замість стіни і валу. | |
|
2
|
|
| Відчиніть ворота; нехай увійде народ праведний, який зберігає істину. | |
|
3
|
|
| Твердого духом Ти зберігаєш у довершеному мирі, бо на Тебе уповає він. | |
|
4
|
|
| Уповайте на Господа повіки, бо Господь Бог є твердиня вічна: | |
|
5
|
|
| Він скидає тих, що жили на висоті, місто, що високо стояло; повалив його, повалив на землю, кинув його у порох. | |
|
6
|
|
| Нога топче його, ноги бідного, стопи убогих. | |
|
7
|
|
| Путь праведника пряма; Ти вирівнюєш шлях праведника. | |
|
8
|
|
| І на путі судів Твоїх, Господи, ми уповали на Тебе; до імені Твого і до спогадів про Тебе прагнула душа наша. | |
|
9
|
|
| Душею моєю я прагнув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе у нутрощах моїх з раннього ранку, бо коли суди Твої звершуються на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди. | |
|
10
|
|
| Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди, — буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа. | |
|
11
|
|
| Господи! рука Твоя була високо піднята, але вони не бачили її; побачать і посоромляться ті, що ненавидять народ Твій; вогонь пожере ворогів Твоїх. | |
|
12
|
|
| Господи! Ти даруєш нам мир; бо і всі діла наші Ти влаштовуєш для нас. | |
|
13
|
|
| Господи Боже наш! інші владики, крім Тебе, панували над нами; але через Тебе тільки ми славимо ім’я Твоє. | |
|
14
|
|
| Мертві не оживуть; рефаїми не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх, і знищив усяку пам’ять про них. | |
|
15
|
|
| Ти примножив народ, Господи, примножив народ, — прославив Себе, поширив усі краї землі. | |
|
16
|
|
| Господи! у біді він шукав Тебе; проливав тихе моління, коли покарання Твоє осягало його. | |
|
17
|
|
| Як вагітна жінка, коли настає час пологів, мучиться, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Господи. | |
|
18
|
|
| Були вагітні, мучилися, — і народжували ніби вітер; спасіння не надали землі, й інші жителі всесвіту не упали. | |
|
19
|
|
| Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла! Оживайте і торжествуйте, повалені у порох: бо роса Твоя — роса рослин, і земля вивергне мерців. | |
|
20
|
|
| Піди, народе мій, увійди у покої твої і замкни за собою двері твої, сховайся на мить, доки не мине гнів; | |
|
21
|
|
| бо ось, Господь виходить з оселі Своєї покарати мешканців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє поглинену нею кров і вже не сховає убитих своїх. |
