1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 47
|
|
|
1
|
|
| Зійди і сядь на порох, дівчино, дочко Вавилона; сиди на землі: престолу немає, дочко халдеїв, і надалі не будуть називати тебе ніжною і розкішною. | |
|
2
|
|
| Візьми жорна і мели борошно; зніми покривало твоє, підбери поділ, відкрий гомілки, переходь через ріки: | |
|
3
|
|
| відкриється нагота твоя, і навіть видний буде сором твій. Звершу помсту і не пощаджу нікого. | |
|
4
|
|
| Відкупитель ваш — Господь Саваоф ім’я Йому, Святий Ізраїлів. | |
|
5
|
|
| Сиди мовчки і піди у темряву, дочко халдеїв: бо надалі не будуть називати тебе господинею царств. | |
|
6
|
|
| Я прогнівався на народ Мій, принизив спадщину Мою і віддав їх у руки твої; а ти не виявила їм милосердя, на старця накладала украй тяжке ярмо твоє. | |
|
7
|
|
| І ти говорила: «вічно буду господинею», а не уявляла того у розумі твоєму, не думала, що буде опісля. | |
|
8
|
|
| Але нині вислухай це, зніжена, що живеш безтурботно, говориш у серці своєму: «я, — й іншої подібної до мене немає; не буду сидіти вдовою і не буду знати втрати дітей». | |
|
9
|
|
| Але раптово, в один день, прийде до тебе те й інше, втрата дітей і вдівство; повною мірою прийдуть вони на тебе, незважаючи на безліч чародійств твоїх і на велику силу чаклувань твоїх. | |
|
10
|
|
| Бо ти сподівалася на лиходійство твоє, говорила: «ніхто не бачить мене». Мудрість твоя і знання твоє — вони збили тебе з путі; і ти говорила у серці твоєму: «я, і ніхто, крім мене». | |
|
11
|
|
| І прийде на тебе біда: ти не дізнаєшся, звідки вона підніметься; і нападе на тебе біда, якої ти не в силах будеш відвернути, і раптово прийде на тебе згуба, про яку ти і не думаєш. | |
|
12
|
|
| Залишайся ж зі своїми чаклуваннями і з безліччю чародійств твоїх, якими ти займалася від юности твоєї: можливо, допоможеш собі, можливо, встоїш. | |
|
13
|
|
| Ти стомлена безліччю порад твоїх; нехай же виступлять спостерігачі небес і звіздарі й віщуни по новомісяччях, і спасуть тебе від того, що повинно статися з тобою. | |
|
14
|
|
| Ось вони, як солома: вогонь спалив їх, — не визволили душі своєї від полум’я; не залишилося ні вугілля, щоб погрітися, ні вогню, щоб посидіти біля нього. | |
|
15
|
|
| Такими стали для тебе ті, з якими ти трудилася, з якими вела торгівлю від юности твоєї. Кожен побрів у свій бік; ніхто не рятує тебе. |
