1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 10
|
|
|
1
|
|
| Горе тим, які постановляють несправедливі закони і пишуть жорстокі рішення, | |
|
2
|
|
| щоб усунути бідних від правосуддя і викрасти права у слабосилих з народу Мого, щоб удів зробити здобиччю своєю й пограбувати сиріт. | |
|
3
|
|
| І що ви будете робити у день відвідання, коли прийде загибель здалеку? До кого звернетеся по допомогу? І де залишите багатство ваше? | |
|
4
|
|
| Без Мене зігнуться між в’язнями і впадуть між убитими. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. | |
|
5
|
|
| О, Ассур, жезл гніву Мого! і бич у руці його — Моє обурення! | |
|
6
|
|
| Я пошлю його проти народу нечестивого і проти народу гніву Мого, дам йому повеління пограбувати грабежем і здобути здобич і потоптати його, як бруд на вулицях. | |
|
7
|
|
| Але він не так подумає і не так помислить серце його; у нього буде на серці — зруйнувати і знищити чимало народів. | |
|
8
|
|
| Бо він скаже: «чи не всі царі князі мої? | |
|
9
|
|
| Халне чи не те саме, що Кархемис? Емаф чи не те саме, що Арпад? Самарія чи не те саме, що Дамаск? | |
|
10
|
|
| Оскільки рука моя оволоділа царствами ідольськими, в яких кумирів більше, ніж у Єрусалимі й Самарії, — | |
|
11
|
|
| то чи не зроблю того самого з Єрусалимом і статуями його, як зробив із Самарією та ідолами її?» | |
|
12
|
|
| І буде, коли Господь звершить усе Своє діло на горі Сионі і в Єрусалимі, скаже: подивлюся на успіх гордовитого серця царя Ассирійського і на марнославство високо піднятих очей його. | |
|
13
|
|
| Він говорить: «силою руки моєї і моєю мудрістю я зробив це, тому що я розумний: і переставляю межі народів, і розграбовую скарби їх, і скидаю з престолів, як велетень; | |
|
14
|
|
| і рука моя захопила багатство народів, як гнізда; і як забирають залишені у них яйця, так забрав я всю землю, і ніхто не поворухнув крилом, і не відкрив рота, і не пискнув». | |
|
15
|
|
| Чи величається сокира перед тим, хто рубає нею? Чи пила пишається перед тим, хто рухає нею? Начебто жезл повстає проти того, хто піднімає його; начебто палка піднімається на того, хто не дерево! | |
|
16
|
|
| За те Господь, Господь Саваоф, пошле чахлість на повних його, і між знаменитими його запалить полум’я, як полум’я вогню. | |
|
17
|
|
| Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його — полум’ям, яке спалить і пожере терня його і бур’ян його в один день; | |
|
18
|
|
| і славний ліс його і сад його, від душі до тіла, знищить; і він буде, як чахлий умирущий. | |
|
19
|
|
| І залишок дерев лісу його такий буде нечисленний, що дитя спроможне буде зробити опис. | |
|
20
|
|
| І буде у той день: залишок Ізраїля й ті з дому Якова, що спаслися, не будуть більше покладатися на того, хто уразив їх, але покладуть уповання на Господа, Святого Ізраїлевого, щиросердо. | |
|
21
|
|
| Залишок навернеться, залишок Якова — до Бога сильного. | |
|
22
|
|
| Бо хоч би народу в тебе, Ізраїле, було стільки, скільки піску морського, тільки залишок його навернеться; знищення визначено повною правдою; | |
|
23
|
|
| бо визначене знищення звершить Господь, Господь Саваоф, по усій землі. | |
|
24
|
|
| Тому так говорить Господь, Господь Саваоф: народе Мій, що живеш на Сионі! не бійся Ассура. Він уразить тебе жезлом і тростину свою підніме на тебе, як Єгипет. | |
|
25
|
|
| Ще трохи, дуже трохи, і мине Моє обурення, і лють Моя обернеться на знищення їх. | |
|
26
|
|
| І підніме Господь Саваоф бич на нього, як у час поразки Мадіама біля скелі Орива, або як простяг на море жезл, і підніме його, як на Єгипет. | |
|
27
|
|
| І буде у той день: зніметься з рамен твоїх тягар його, і ярмо його — із шиї твоєї; і розпадеться ярмо від жиру. | |
|
28
|
|
| Він іде на Аїаф, проходить Мигрон, у Михмасі складає свої запаси. | |
|
29
|
|
| Проходять тіснини; у Геві ночівля їх; Рама трясеться; Гива Саулова розбіглася. | |
|
30
|
|
| Вий голосом твоїм, дочко Галима; нехай почує тебе Лаїс, бідний Анафоф! | |
|
31
|
|
| Мадмена розбіглася, жителі Гевима поспішають утікати. | |
|
32
|
|
| Ще день простоїть він у Нові; погрожує рукою своєю горі Сиону, пагорбу Єрусалимському. | |
|
33
|
|
| Ось, Господь, Господь Саваоф, страшною силою зірве гілки дерев, і ті, що величаються зростом, будуть зрубані, високі — повалені на землю. | |
|
34
|
|
| І посіче хащу лісу залізом, і Ливан упаде від Всемогутнього. |
