Глава 2
|
|
1
|
|
Слово, яке було у видінні до Ісаї, сина Амосового, про Юдею та Єрусалим. | |
2
|
|
І буде в останні дні, гора дому Господнього буде поставлена у главу гір і підніметься над пагорбами, і потечуть до неї усі народи. | |
3
|
|
І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Господню, у дім Бога Якова, і навчить Він нас Своїх шляхів і будемо ходити стежками Його; бо від Сиону вийде закон, і слово Господнє — з Єрусалима. | |
4
|
|
І буде Він судити народи, і викриє багато племен; і перекують мечі свої на орала, і списи свої — на серпи: не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати. | |
5
|
|
О, доме Якова! Прийдіть, і будемо ходити у світлі Господньому. | |
6
|
|
Але Ти відкинув народ Твій, дім Якова, тому що вони багато чого перейняли від сходу: і чаклуни у них, як у филистимлян, і з синами чужих вони у спілкуванні. | |
7
|
|
І наповнилася земля його сріблом і золотом, і немає числа скарбам його; і наповнилася земля його конями, і немає числа колісницям його; | |
8
|
|
і наповнилася земля його ідолами: вони поклоняються ділу рук своїх, тому, що зробили персти їх. | |
9
|
|
І схилилася людина, і принизився муж, — і Ти не простиш їх. | |
10
|
|
Іди у скелю і сховайся у землю від страху Господа і від слави величі Його. | |
11
|
|
Поникнуть горді погляди людини, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день. | |
12
|
|
Бо гряде день Господа Саваофа на все горде й зарозуміле і на все звеличене, — і воно буде принижене, — | |
13
|
|
і на всі кедри ливанські, високі і піднесені, і на всі дуби васанські, | |
14
|
|
і на всі високі гори, і на всі підвищені пагорби, | |
15
|
|
і на усяку високу вежу, і на всяку міцну стіну, | |
16
|
|
і на всі кораблі фарсиські, і на всі жадані прикраси їх. | |
17
|
|
І впаде велич людська, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день, | |
18
|
|
й ідоли зовсім зникнуть. | |
19
|
|
І ввійдуть люди в ущелини скель і у прірви землі від страху Господа і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю. | |
20
|
|
У той день людина кине кротам і кажанам срібних своїх ідолів і золотих своїх ідолів, яких зробила собі для поклоніння їм, | |
21
|
|
щоб увійти в ущелини скель і у розпадини гір від страху Господа і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю. | |
22
|
|
Перестаньте ви надіятися на людину, дихання якої у ніздрях її, бо що вона значить? |