1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
Глава 7
1
Чи не визначено людині час на землі, і дні її чи не такі самі, як і дні найманця?
2
Як раб жадає тіні, і як найманець чекає закінчення роботи своєї,
3
так я одержав у наділ місяці суєтні, і ночі гіркі відраховані мені.
4
Коли лягаю, то говорю: «колись встану?», а вечір триває, і я перевертаюся досита до самого світанку.
5
Тіло моє одягнене червою і запорошеними струпами; шкіра моя тріскається і гноїться.
6
Дні мої біжать скоріше за човника і закінчуються без надії.
7
Згадай, що життя моє подув, що око моє не повернеться, щоб бачити добре.
8
Не побачить мене око того, хто бачив мене; очі Твої на мене, — і немає мене.
9
Рідіє хмара й зникає; так той, хто зійшов у пекло, не вийде,
10
не повернеться більше у дім свій, і місце його вже не буде знати його.
11
Не буду ж я стримувати вуст моїх; буду говорити у пригніченні духу мого; буду скаржитися в печалі душі моєї.
12
Хіба я море або морське чудовисько, що Ти поставив наді мною сторожу?
13
Коли подумаю: втішить мене постіль моя, забере горе моє ложе моє,
14
ти страшиш мене снами і видіннями лякаєш мене;
15
і душа моя бажає краще припинення дихання, краще смерти, ніж збереження кісток моїх.
16
Огидним стало для мене життя. Не вічно жити мені. Відступи від мене, тому що дні мої суєта.
17
Що таке людина, що Ти так цінуєш її і звертаєш на неї увагу Твою,
18
відвідуєш її кожного ранку, кожну мить випробовуєш її?
19
Доки ж Ти не залишиш, доки не відійдеш від мене, доки не даси мені проковтнути слину мою?
20
Якщо я згрішив, то що я зроблю Тобі, страж людей! Навіщо Ти поставив мене супротивником Собі, так що я став самому собі за тягар?
21
І чому б не простити мені гріха і не зняти з мене беззаконня мого? бо, ось, я ляжу в порох; завтра шукатимеш мене, і мене немає.
