Глава 41
1
Надія марна: чи не впадеш від одного погляду його?
2
Немає настільки відважного, який насмілився б потурбувати його; хто ж може устояти перед Моїм лицем?
3
Хто випередив Мене, щоб Мені винагородити його? під усім небом усе Моє.
4
Не промовчу про члени його, про силу і красиву пропорційність їх.
5
то може відкрити верх одягу його, хто підійде до подвійних щелеп його?
6
Хто може відчинити двері лиця його? коло зубів його — жах;
7
міцні щити його — краса; вони скріплені ніби твердою печаткою;
8
один іншого торкається близько, так що і повітря не проходить між ними;
9
один з іншим лежать щільно, зчепилися і не розсуваються.
10
Від його чхання показується світло; очі в нього, як вії зорі;
11
з пащі його виходять пломені, вискакують вогненні іскри;
12
з ніздрів його виходить дим, як з киплячого горщика або казана.
13
Подих його розжарює вугілля, і з пащі його виходить полум’я.
14
На шиї його живе сила, і перед ним біжить жах.
15
М’ясисті частини тіла його з’єднані між собою твердо, не здригнуться.
16
Серце його тверде, як камінь, і жорстке, як нижнє жорно.
17
Коли він піднімається, силачі в страху, зовсім губляться від жаху.
18
Меч, що доторкнеться до нього, не встоїть, ні спис, ні дротик, ні лати.
19
Залізо він вважає за солому, мідь — за гниле дерево.
20
Дочка (стріла) лука не змусить його тікати; а камені із пращі для нього полова.
21
Булава вважається у нього за соломину; зі свисту дротика він сміється.
22
Під ним гострі камені, і він на гострих каменях лежить у бруді.
23
Він кип’ятить безодню, як казан, і море перетворює на киплячу мазь;
24
залишає за собою світлу стежку; безодня здається сивиною.
25
Немає на землі подібного до нього; він створений безстрашним;
26
на все високе дивиться сміливо; він цар над усіма синами гордости.