1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
| Чи не визначено людині час на землі, і дні її чи не такі самі, як і дні найманця? | Не и3скушeніе ли житіE человёку на земли2, и3 ћкоже наeмника повседнeвнагw жи1знь є3гw2; |
|
2
|
2
|
| Як раб жадає тіні, і як найманець чекає закінчення роботи своєї, | и3ли2 ћкоже рaбъ боsйсz гDа своегw2 и3 ўлучи1въ сёнь; и3ли2 ћкоже наeмникъ ждhй мзды2 своеS; |
|
3
|
3
|
| так я одержав у наділ місяці суєтні, і ночі гіркі відраховані мені. | тaкожде и3 ѓзъ ждaхъ мцcы тщы2, нHщи же болёзней даны2 ми2 сyть. |
|
4
|
4
|
| Коли лягаю, то говорю: «колись встану?», а вечір триває, і я перевертаюся досита до самого світанку. | Ѓще ўснY, глаг0лю: когдA дeнь; є3гдa же востaну, пaки: когдA вeчеръ; и3сп0лненъ же бывaю болёзней t вeчера до ќтра. |
|
5
|
5
|
| Тіло моє одягнене червою і запорошеними струпами; шкіра моя тріскається і гноїться. | Мёситсz же моE тёло въ гнои2 червeй, њбливaю же грyдіе земли2, гн0й стружA. |
|
6
|
6
|
| Дні мої біжать скоріше за човника і закінчуються без надії. | Житіe же моE є4сть скорsе бесёды, поги1бе же во тщeй надeжди. |
|
7
|
7
|
| Згадай, що життя моє подув, що око моє не повернеться, щоб бачити добре. | Помzни2 u5бо, ћкw дyхъ м0й жив0тъ, и3 ктомY не возврати1тсz џко моE ви1дэти благ†z. |
|
8
|
8
|
| Не побачить мене око того, хто бачив мене; очі Твої на мене, — і немає мене. | Не ќзритъ менE џко ви1дzщагw мS: џчи твои2 на мнЁ, и3 ктомY нёсмь, |
|
9
|
9
|
| Рідіє хмара й зникає; так той, хто зійшов у пекло, не вийде, | ћкоже w4блакъ њчищeнъ t небесE: ѓще бо человёкъ сни1детъ во ѓдъ, ктомY не взhдетъ, |
|
10
|
10
|
| не повернеться більше у дім свій, і місце його вже не буде знати його. | ни возврати1тсz во св0й д0мъ, нижE и4мать є3го2 познaти ктомY мёсто є3гw2. |
|
11
|
11
|
| Не буду ж я стримувати вуст моїх; буду говорити у пригніченні духу мого; буду скаржитися в печалі душі моєї. | Ќбw нижE ѓзъ пощажY ќстъ мои1хъ, возглаг0лю въ нyжди сhй, tвeрзу ўстA мо‰ г0рестію души2 моеS сотэснeнъ. |
|
12
|
12
|
| Хіба я море або морське чудовисько, що Ти поставив наді мною сторожу? | Е#дA м0ре є4смь, и3ли2 ѕмjй, ћкw ўчини1лъ є3си2 на мS хранeніе; |
|
13
|
13
|
| Коли подумаю: втішить мене постіль моя, забере горе моє ложе моє, | Рек0хъ, ћкw ўтёшитъ мS џдръ м0й, произнесy же ко мнЁ на є3ди1нэ сл0во на л0жи моeмъ: |
|
14
|
14
|
| ти страшиш мене снами і видіннями лякаєш мене; | ўстрашaеши мS с0ніzми и3 видёніzми ўжасaеши мS: |
|
15
|
15
|
| і душа моя бажає краще припинення дихання, краще смерти, ніж збереження кісток моїх. | свободи1ши t дyха моегw2 дyшу мою2, t смeрти же кHсти мо‰. |
|
16
|
16
|
| Огидним стало для мене життя. Не вічно жити мені. Відступи від мене, тому що дні мої суєта. | Не поживy бо во вёкъ, да долготерплю2: tступи2 t менє2, тщe бо житіE моE. |
|
17
|
17
|
| Що таке людина, що Ти так цінуєш її і звертаєш на неї увагу Твою, | Чт0 бо є4сть человёкъ, ћкw возвели1чилъ є3си2 є3го2; и3ли2 ћкw внимaеши ўм0мъ къ немY; |
|
18
|
18
|
| відвідуєш її кожного ранку, кожну мить випробовуєш її? | и3ли2 посэщeніе твори1ши є3мY по всsко ќтро и3 въ пок0и суди1ти є3го2 и4маши; |
|
19
|
19
|
| Доки ж Ти не залишиш, доки не відійдеш від мене, доки не даси мені проковтнути слину мою? | Док0лэ не њстaвиши менE, нижE tпускaеши мS, д0ндеже поглощY сли6ны мо‰ въ болёзни; |
|
20
|
20
|
| Якщо я згрішив, то що я зроблю Тобі, страж людей! Навіщо Ти поставив мене супротивником Собі, так що я став самому собі за тягар? | Ѓще ѓзъ согрэши1хъ, что2 тебЁ возмогY содёлати, свёдый ќмъ человёчь; почт0 мz є3си2 положи1лъ прекосл0вна тебЁ, и3 є4смь тебЁ брeменемъ; |
|
21
|
21
|
| І чому б не простити мені гріха і не зняти з мене беззаконня мого? бо, ось, я ляжу в порох; завтра шукатимеш мене, і мене немає. | почто2 нёси сотвори1лъ беззак0нію моемY забвeніz, и3 њчищeніz грэхA моегw2; нн7э же въ зeмлю tидY, ќтренюzй же нёсмь ктомY. |
