1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
Глава 29
1
І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав:
2
о, якби я був, як у минулі місяці, як у ті дні, коли Бог зберігав мене,
3
коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми;
4
як був я у дні молодости моєї, коли милість Божа була над наметом моїм,
5
коли ще Вседержитель був зі мною, і діти мої навколо мене,
6
коли путі мої обливалися молоком, і скеля виточувала для мене струмки єлею!
7
коли я виходив до воріт міста і на площі ставив сідалище своє, —
8
юнаки, побачивши мене, ховалися, а старці вставали і стояли;
9
князі утримувалися від розмови і персти клали на вуста свої;
10
голос знатних умовкав, і язик їх прилипав до гортані їх.
11
Вухо, яке чуло мене, ублажало мене; око, яке бачило, величало мене,
12
тому що я рятував страдника, який волав, і сироту безпомічного.
13
Благословення того, хто гинув, сходило на мене, і серцю вдови давав я радість.
14
Я одягався у правду, і суд мій прикрашав мене, як мантія й вінець.
15
Я був очима сліпому і ногами кульгавому;
16
батьком був я для убогих і позов, якого я не знав, розбирав уважно.
17
Розтрощував я беззаконному щелепи і з зубів його виривав украдене.
18
І говорив я: у гнізді моєму помру, і дні мої будуть численні, як пісок;
19
корінь мій відкритий для води, і роса ночує на гілках моїх;
20
слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй.
21
Слухали мене й очікували, і мовчали при пораді моїй.
22
Після слів моїх уже не розмірковували; слова мої капали на них.
23
Чекали на мене, як на дощ, і, як дощу пізньому, відкривали вуста свої.
24
Бувало, усміхнуся їм — вони не вірять; і світлого лиця мого вони не затьмарювали.
25
Я призначав путі їм і сидів на чолі і жив, як цар у колі воїнів, як утішитель тих, хто плаче.
