|
Глава 11
|
Глава 11
|
|
1
|
|
| Був один недужий — Лазар з Вифанії, села Марії та її сестри Марфи. | |
|
2
|
|
| Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм. | |
|
3
|
|
| Сестри послали сказати Йому: Господи, ось, кого Ти любиш, нездужає. | |
|
4
|
|
| Ісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий. | |
|
5
|
|
| Ісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря. | |
|
6
|
|
| Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився. | |
|
7
|
|
| Після цього сказав ученикам: підемо знову до Юдеї. | |
|
8
|
|
| Ученики сказали Йому: Учителю, чи давно юдеї намагалися побити Тебе камінням, і Ти знову йдеш туди? | |
|
9
|
|
| Ісус відповів: чи не дванадцять годин є у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього; | |
|
10
|
|
| а хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла з ним. | |
|
11
|
|
| Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його. | |
|
12
|
|
| Ученики Його сказали: Господи, якщо заснув, то одужає. | |
|
13
|
|
| Ісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон. | |
|
14
|
|
| Тоді Ісус сказав їм просто: Лазар помер; | |
|
15
|
|
| і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього. | |
|
16
|
|
| Тоді Фома, званий ще Близнюком, сказав ученикам: ходімо й ми і помремо з Ним. | |
|
17
|
|
| Прийшовши, Ісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі. | |
|
18
|
|
| Вифанія ж була поблизу Єрусалима, стадій з п’ятнадцять. | |
|
19
|
|
| І багато юдеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім. | |
|
20
|
|
| Марфа, почувши, що йде Ісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома. | |
|
21
|
|
| Тоді Марфа сказала Ісусові: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій. | |
|
22
|
|
| Але й тепер знаю, що, коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог. | |
|
23
|
|
| Ісус говорить їй: воскресне брат твій. | |
|
24
|
|
| Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне при воскресінні, в останній день. | |
|
25
|
25
|
| Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе. | Рече́ (же) єй Ісу́с: Аз єсьм воскреше́ніє і живо́т; ві́руяй в М'я, а́ще і у́мреть, оживе́ть. |
|
26
|
26
|
| І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому? | і всяк живи́й і ві́руяй в М'я не у́мреть во ві́ки. Є́млеши ли ві́ру сему́? |
|
27
|
|
| Вона говорить Йому: так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, Який гряде у світ. | |
|
28
|
|
| Сказавши так, пішла і покликала Марію, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель тут і кличе тебе. | |
|
29
|
|
| Вона, як тільки почула, поспішно встала і пішла до Нього. | |
|
30
|
|
| Ісус ще не входив у село, але був на тому місці, де зустріла Його Марфа. | |
|
31
|
|
| Юдеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспішно встала і вийшла, пішли за нею, гадаючи, що вона пішла до гробу — плакати там. | |
|
32
|
|
| Марія ж, прийшовши туди, де був Ісус, та побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій. | |
|
33
|
|
| Ісус, коли побачив, що вона плаче і плачуть юдеї, які прийшли з нею, Сам уболівав духом і зворушився. | |
|
34
|
|
| І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи, піди і подивись. | |
|
35
|
|
| Заплакав Ісус. | |
|
36
|
|
| Тоді юдеї говорили: дивись, як Він любив його. | |
|
37
|
|
| А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер? | |
|
38
|
|
| Ісус же, знову пройнявшись жалем, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній. | |
|
39
|
|
| Ісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! Вже смердить, бо чотири дні, як він у гробі. | |
|
40
|
|
| Ісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу? | |
|
41
|
|
| Відвалили камінь від печери, де лежав померлий. Ісус звів очі до неба і сказав: Отче! Хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене. | |
|
42
|
|
| Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене. | |
|
43
|
|
| Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! Вийди геть. | |
|
44
|
|
| І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв’язане було хусткою. Ісус говорить їм: розв’яжіть його, нехай іде. | |
|
45
|
|
| Тоді багато з юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Ісус, увірували в Нього. | |
|
46
|
|
| А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Ісус. | |
|
47
|
|
| Тоді первосвященики й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить. | |
|
48
|
|
| Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють містом нашим і народом. | |
|
49
|
|
| Один же з них, на ім’я Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: ви нічого не знаєте, | |
|
50
|
|
| і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув. | |
|
51
|
|
| Це ж сказав він не від себе, а, будучи того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, — | |
|
52
|
|
| і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино. | |
|
53
|
|
| З того дня змовились убити Його. | |
|
54
|
|
| І тому Ісус уже не ходив між юдеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфрем, і там залишився з учениками Своїми. | |
|
55
|
|
| Наближалася Пасха юдейська, і багато людей з усієї країни прийшло до Єрусалима перед Пасхою, щоб очиститися. | |
|
56
|
|
| Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як вам здається? Чи не прийде Він на свято? | |
|
57
|
|
| А первосвященики і фарисеї дали наказ, що, коли хто довідається, де Він буде, нехай повідомить, щоб їм схопити Його. |
