|
Глава 12
|
|
|
1
|
|
| Ісус же за шість днів до Пасхи прийшов у Вифанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих. | |
|
2
|
|
| Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним. | |
|
3
|
|
| Марія ж, узявши літр нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Ісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами мира. | |
|
4
|
|
| Тоді один з учеників Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав: | |
|
5
|
|
| а чому б було не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим? | |
|
6
|
|
| Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодієм. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали. | |
|
7
|
|
| Ісус же сказав: залиште її; вона зберегла це на день погребіння Мого. | |
|
8
|
|
| Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди. | |
|
9
|
|
| Багато юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса, але щоб бачити і Лазаря, якого Він воскресив з мертвих. | |
|
10
|
|
| Первосвященики ж змовились убити і Лазаря, | |
|
11
|
|
| бо через нього багато хто відходив від юдеїв і вірував в Ісуса. | |
|
12
|
|
| На другий день багато народу прийшло на свято; почувши, що Ісус іде в Єрусалим, | |
|
13
|
|
| взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і викликували: осанна! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів! | |
|
14
|
|
| Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: | |
|
15
|
|
| не бійся, дочко Сионська! Ось Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі. | |
|
16
|
|
| Ученики Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Ісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому. | |
|
17
|
|
| Народ, що був з Ним раніш, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих. | |
|
18
|
|
| Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо. | |
|
19
|
|
| Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не вдієте? Весь світ іде за Ним. | |
|
20
|
|
| Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були еллінами. | |
|
21
|
|
| Вони підійшли до Филипа, що був з Вифсаїди галилейської, і просили його, кажучи: господарю, хочемо бачити Ісуса. | |
|
22
|
|
| Филип іде і говорить про те Андрієві; а потім Андрій і Филип розповідають про те Ісусові. | |
|
23
|
|
| Ісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському. | |
|
24
|
|
| Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів. | |
|
25
|
|
| Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне. | |
|
26
|
|
| Хто Мені служить, нехай за Мною йде; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій. | |
|
27
|
|
| Нині душа Моя стривожена; і що Мені сказати? Отче, спаси Мене від цієї години! Але задля цього Я і прийшов — на цю годину. | |
|
28
|
|
| Отче, прослав ім’я Твоє! Тоді зійшов голос з неба: і прославив, і ще прославлю. | |
|
29
|
|
| Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім. А інші казали: ангел говорив Йому. | |
|
30
|
|
| Ісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу. | |
|
31
|
|
| Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть. | |
|
32
|
|
| І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе. | |
|
33
|
|
| Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре. | |
|
34
|
|
| Народ відповів Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що належить піднестися Синові Людському? Хто є Цей Син Людський? | |
|
35
|
|
| Тоді Ісус сказав їм: ще короткий час світло є з вами. Ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула; а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде. | |
|
36
|
|
| Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути вам синами світла. Це промовивши, Ісус відійшов від них і зник. | |
|
37
|
|
| Стільки чудес сотворив Він перед ними, і вони не вірували в Нього, | |
|
38
|
|
| щоб справдилося слово пророка Ісаї, який сказав: Господи! Хто повірив тому, що ми чули? І кому відкрилася сила Господня? | |
|
39
|
|
| Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісая: | |
|
40
|
|
| засліпив очі їхні, закам’янив серця їхні, щоб не бачили очима і не розуміли серцем і не навернулися, щоб Я зцілив їх. | |
|
41
|
|
| Це сказав Ісая, коли бачив славу Його і говорив про Нього. | |
|
42
|
|
| Проте і з начальників багато хто увірував у Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги. | |
|
43
|
|
| Бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу. | |
|
44
|
|
| Ісус же проголосив: хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене. | |
|
45
|
|
| І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене. | |
|
46
|
|
| Я Світло, прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві. | |
|
47
|
|
| І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ. | |
|
48
|
|
| Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його в останній день. | |
|
49
|
|
| Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити. | |
|
50
|
|
| І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, то говорю так, як сказав Мені Отець. |
