|
Глава 5
|
|
|
1
|
|
| Після цього було юдейське свято, і прийшов Ісус до Єрусалима. | |
|
2
|
|
| В Єрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Вифезда, яка мала п’ять критих входів. | |
|
3
|
|
| У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води, | |
|
4
|
|
| бо ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду; і хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав. | |
|
5
|
|
| Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років. | |
|
6
|
|
| Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим? | |
|
7
|
|
| Недужий відповів Йому: так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить. | |
|
8
|
|
| Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи. | |
|
9
|
|
| І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Була ж субота у той день. | |
|
10
|
|
| Тому юдеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід було тобі брати постіль свою. | |
|
11
|
|
| Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи. | |
|
12
|
|
| Його спитали: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі: візьми постіль твою і ходи? | |
|
13
|
|
| А зцілений не знав, хто Він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці. | |
|
14
|
|
| Потім Ісус зустрів його у храмі і сказав йому: ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого. | |
|
15
|
|
| Чоловік цей пішов і сказав юдеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус. | |
|
16
|
|
| І почали юдеї переслідувати Ісуса, і шукали, як Його вбити за те, що творив такі діла в суботу. | |
|
17
|
|
| Ісус же говорив їм: Отець Мій донині робить, і Я роблю. | |
|
18
|
|
| Юдеї ще більше вишукували, як Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога. | |
|
19
|
|
| На це Ісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо, що Він творить, те так само творить і Син. | |
|
20
|
|
| Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались. | |
|
21
|
|
| Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче. | |
|
22
|
|
| Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові, | |
|
23
|
|
| щоб усі шанували Сина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його. | |
|
24
|
|
| Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя. | |
|
25
|
|
| Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. | |
|
26
|
|
| Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі. | |
|
27
|
|
| І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. | |
|
28
|
|
| Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; | |
|
29
|
|
| і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, — у воскресіння суду. | |
|
30
|
|
| Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене. | |
|
31
|
|
| Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне. | |
|
32
|
|
| Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене. | |
|
33
|
|
| Ви посилали до Іоана, і він засвідчив істину. | |
|
34
|
|
| А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися. | |
|
35
|
|
| Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його. | |
|
36
|
|
| Я ж маю свідчення більше за Іоанове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, саме ці діла, які Я творю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав. | |
|
37
|
|
| І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили; | |
|
38
|
|
| і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Кого Він послав. | |
|
39
|
|
| Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене. | |
|
40
|
|
| Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя. | |
|
41
|
|
| Не приймаю слави від людей, | |
|
42
|
|
| але знаю вас: ви не маєте в собі любови до Бога. | |
|
43
|
|
| Я прийшов в ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім’я своє, того приймете. | |
|
44
|
|
| Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте? | |
|
45
|
|
| Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви уповаєте. | |
|
46
|
|
| Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене. | |
|
47
|
|
| Якщо ж його Писанням не вірите, то як повірите Моїм словам? |
