|
Глава 20
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
| Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника. | Подо́бно бо є́сть Ца́рствіє Небе́сноє человѣ́ку домови́ту, и́же изы́де ку́пно у́тро ная́ти дѣ́латели въ віногра́дъ сво́й, |
|
2
|
2
|
| І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. | и совѣща́въ съ дѣ́латели по пѣ́нязю на де́нь, посла́ и́хъ въ віногра́дъ сво́й. |
|
3
|
3
|
| А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла. | И изше́дъ въ тре́тій ча́съ, ви́дѣ и́ны стоя́щя на то́ржищи пра́здны, |
|
4
|
4
|
| І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли. | и тѣ́мъ рече́: иди́те и вы́ въ віногра́дъ мо́й, и є́же бу́детъ пра́вда, да́мъ ва́мъ. Они́ же идо́ша. |
|
5
|
5
|
| А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само. | Па́ки же изше́дъ въ шесты́й и девя́тый ча́съ, сотвори́ та́коже. |
|
6
|
6
|
| Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла? | Во єдиныйжена́десять ча́съ изше́дъ, обрѣ́те другі́я стоя́щя пра́здны и глаго́ла и́мъ: что́ здѣ́ стоите́ ве́сь де́нь пра́здни? |
|
7
|
7
|
| Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите. | Глаго́лаша єму́: я́ко никто́же на́съ ная́тъ. Глаго́ла и́мъ: иди́те и вы́ въ віногра́дъ [мо́й], и є́же бу́детъ пра́ведно, пріи́мете. |
|
8
|
8
|
| Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших. | Ве́черу же бы́вшу, глаго́ла господи́нъ віногра́да къ приста́внику своєму́: призови́ дѣ́латели и да́ждь и́мъ мзду́, наче́нъ от послѣ́днихъ до пе́рвыхъ. |
|
9
|
9
|
| І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію. | И прише́дше и́же во єдиныйна́десять ча́съ, прія́ша по пѣ́нязю. |
|
10
|
10
|
| Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію. | Прише́дше же пе́рвіи мня́ху, я́ко вя́щше пріи́мутъ: и прія́ша и ті́и по пѣ́нязю: |
|
11
|
11
|
| І, одержавши, стали дорікати господареві | пріє́мше же ропта́ху на господи́на, |
|
12
|
12
|
| і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку. | глаго́люще, я́ко сі́и послѣ́дніи єди́нъ ча́съ сотвори́ша, и ра́вныхъ на́мъ сотвори́лъ и́хъ єси́, поне́сшымъ тяготу́ дне́ и ва́ръ. |
|
13
|
13
|
| Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною? | О́нъ же отвѣща́въ рече́ єди́ному и́хъ: дру́же, не оби́жу тебе́: не по пѣ́нязю ли совѣща́лъ єси́ со мно́ю? |
|
14
|
14
|
| Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі. | Возми́ твоє́ и иди́: хощу́ же и сему́ послѣ́днему да́ти, я́коже и тебѣ́: |
|
15
|
15
|
| Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий? | или́ нѣ́сть ми́ лѣ́ть сотвори́ти, є́же хощу́, во свои́хъ ми́? А́ще о́ко твоє́ лука́во є́сть, я́ко а́зъ бла́гъ є́смь? |
|
16
|
16
|
| Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних. | Та́ко бу́дутъ послѣ́дніи пе́рви, и пе́рвіи послѣ́дни: мно́зи бо су́ть зва́ни, ма́ло же избра́нныхъ. |
|
17
|
17
|
| Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм: | И восходя́ Іису́съ во Ієрусали́мъ, поя́тъ обана́десяте ученика́ єди́ны на пути́ и рече́ и́мъ: |
|
18
|
18
|
| ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть; | се́, восхо́димъ во Ієрусали́мъ, и Сы́нъ Человѣ́ческій пре́данъ бу́детъ архієре́ємъ и кни́жникомъ: и осу́дятъ Єго́ на сме́рть, |
|
19
|
19
|
| і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне. | и предадя́тъ Єго́ язы́комъ на поруга́ніє и біє́ніє и пропя́тіє: и въ тре́тій де́нь воскре́снетъ. |
|
20
|
20
|
| Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього. | Тогда́ приступи́ къ Нему́ ма́ти сы́ну Зеведе́ову съ сыно́ма свои́ма, кла́няющися и прося́щи нѣ́что от Него́. |
|
21
|
21
|
| Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм. | О́нъ же рече́ є́й: чесо́ хо́щеши? Глаго́ла єму́: рцы́, да ся́дета сія́ о́ба сы́на моя́, єди́нъ одесну́ю Тебе́, и єди́нъ ошу́юю [Тебе́], во Ца́рствіи Твоє́мъ. |
|
22
|
22
|
| Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо. | Отвѣща́въ же Іису́съ рече́: не вѣ́ста, чесо́ про́сита: мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же А́зъ и́мамъ пи́ти, или́ креще́ніємъ, и́мже А́зъ креща́юся, крести́тися? Глаго́ласта єму́: мо́жева. |
|
23
|
23
|
| І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм. | И глаго́ла и́ма: ча́шу у́бо Мою́ испіє́та, и креще́ніємъ, и́мже А́зъ креща́юся, и́мате крести́тися: а є́же сѣ́сти одесну́ю Мене́ и ошу́юю Мене́, нѣ́сть Моє́ да́ти, но и́мже угото́вася от Отца́ Моєго́. |
|
24
|
24
|
| Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів. | И слы́шавше де́сять, негодова́ша о обою́ бра́ту. |
|
25
|
25
|
| Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними. | Іису́съ же призва́въ и́хъ, рече́: вѣ́сте, я́ко кня́зи язы́къ госпо́дствуютъ и́ми, и вели́цыи облада́ютъ и́ми: |
|
26
|
26
|
| Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою. | не та́ко же бу́детъ въ ва́съ: но и́же а́ще хо́щетъ въ ва́съ вя́щшій бы́ти, да бу́детъ ва́мъ слуга́: |
|
27
|
27
|
| І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом. | и и́же а́ще хо́щетъ въ ва́съ бы́ти пе́рвый, бу́ди ва́мъ ра́бъ: |
|
28
|
28
|
| Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох. | я́коже Сы́нъ Человѣ́ческій не пріи́де, да послу́жатъ Єму́, но послужи́ти и да́ти ду́шу Свою́ избавле́ніє за мно́гихъ. |
|
29
|
29
|
| І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу. | И исходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, по Не́мъ и́де наро́дъ мно́гъ. |
|
30
|
30
|
| І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! | И се́, два́ слѣпца́ сѣдя́ща при пути́, слы́шавша, я́ко Іису́съ мимохо́дитъ, возопи́ста, глаго́люща: поми́луй ны́, Го́споди, Сы́не Дави́довъ. |
|
31
|
31
|
| Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! | Наро́дъ же преща́ше и́ма, да умолчи́та: о́на же па́че вопія́ста, глаго́люща: поми́луй ны́, Го́споди, Сы́не Дави́довъ. |
|
32
|
32
|
| Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам? | И воста́въ Іису́съ возгласи́ я́ и рече́: что́ хо́щета, да сотворю́ ва́ма? |
|
33
|
33
|
| Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші. | Глаго́ласта Єму́: Го́споди, да отве́рзетѣся о́чи на́ю. |
|
34
|
34
|
| Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним. | Милосе́рдовавъ же Іису́съ прикосну́ся о́чію и́ма: и а́біє прозрѣ́ста и́ма о́чи, и по Не́мъ идо́ста. |
