|
Глава 19
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
| Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі Юдейські, що за Йорданом. | И бы́сть єгда́ сконча́ Іису́съ словеса́ сія́, пре́йде от Галіле́и и пріи́де въ предѣ́лы Іуде́йскія объ о́нъ по́лъ Іорда́на. |
|
2
|
2
|
| За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там. | И по Не́мъ идо́ша наро́ди мно́зи, и исцѣли́ и́хъ ту́. |
|
3
|
3
|
| І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю? | И приступи́ша къ Нему́ фарісе́є искуша́юще Єго́ и глаго́лаша Єму́: а́ще досто́итъ человѣ́ку пусти́ти жену́ свою́ по вся́цѣй винѣ́? |
|
4
|
4
|
| Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх? | О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: нѣ́сте ли чли́, я́ко Сотвори́вый искони́, му́жескій по́лъ и же́нскій сотвори́лъ я́ є́сть? |
|
5
|
5
|
| І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю. | И рече́: сего́ ра́ди оста́витъ человѣ́къ отца́ [своєго́] и ма́терь и прилѣпи́тся къ женѣ́ своє́й, и бу́дета о́ба въ пло́ть єди́ну, |
|
6
|
6
|
| Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. | я́коже ктому́ нѣ́ста два́, но пло́ть єди́на: є́же у́бо Бо́гъ сочета́, человѣ́къ да не разлуча́єтъ. |
|
7
|
7
|
| Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її? | Глаго́лаша Єму́: что́ у́бо Моисе́й заповѣ́да да́ти кни́гу распу́стную и отпусти́ти ю́? |
|
8
|
8
|
| Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так. | Глаго́ла и́мъ: я́ко Моисе́й по жестосе́рдію ва́шему повелѣ́ ва́мъ пусти́ти жены́ ва́шя: изнача́ла же не бы́сть та́ко: |
|
9
|
9
|
| Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб. | глаго́лю же ва́мъ, я́ко и́же а́ще пу́ститъ жену́ свою́, ра́звѣ словесе́ прелюбодѣ́йна, и ожени́тся ино́ю, прелюбы́ твори́тъ: и женя́йся пущени́цею прелюбы́ дѣ́етъ. |
|
10
|
10
|
| Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись. | Глаго́лаша Єму́ ученицы́ Єго́: а́ще та́ко є́сть вина́ человѣ́ку съ жено́ю, лу́чше є́сть не жени́тися. |
|
11
|
11
|
| Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано. | О́нъ же рече́ и́мъ: не вси́ вмѣща́ютъ словесе́ сего́, но и́мже дано́ є́сть: |
|
12
|
12
|
| Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить. | су́ть бо скопцы́, и́же изъ чре́ва ма́терня роди́шася та́ко: и су́ть скопцы́, и́же скопи́шася от человѣ́къ: и су́ть скопцы́, и́же искази́ша са́ми себе́ Ца́рствія ра́ди Небе́снаго: могі́й вмѣсти́ти да вмѣсти́тъ. |
|
13
|
13
|
| Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм. | Тогда́ приведо́ша къ Нему́ дѣ́ти, да ру́цѣ возложи́тъ на ни́хъ и помо́лится: ученицы́ же запрети́ша и́мъ. |
|
14
|
14
|
| Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне. | Іису́съ же рече́ [и́мъ]: оста́вите дѣте́й и не возбраня́йте и́мъ пріити́ ко Мнѣ́: таковы́хъ бо є́сть Ца́рство Небе́сноє. |
|
15
|
15
|
| І, поклавши на них руки, пішов звідти. | И возло́жь на ни́хъ ру́цѣ, отъи́де отту́ду. |
|
16
|
16
|
| І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне? | И се́, єди́нъ [нѣ́кій] присту́пль рече́ Єму́: Учи́телю благі́й, что́ бла́го сотворю́, да и́мамъ живо́тъ вѣ́чный? |
|
17
|
17
|
| Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей. | О́нъ же рече́ єму́: что́ Мя глаго́леши бла́га? Никто́же бла́гъ, то́кмо єди́нъ Бо́гъ: а́ще ли хо́щеши вни́ти въ живо́тъ, соблюди́ за́повѣди. |
|
18
|
18
|
| Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи; | Глаго́ла Єму́: кі́я? Іису́съ же рече́: є́же, не убіє́ши: не прелюбы́ сотвори́ши: не укра́деши: не лжесвидѣ́телствуєши: |
|
19
|
19
|
| шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе. | чти́ отца́ и ма́терь: и: возлю́биши и́скренняго твоєго́ я́ко са́мъ себе́. |
|
20
|
20
|
| Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені? | Глаго́ла Єму́ ю́ноша: вся́ сія́ сохрани́хъ от ю́ности моєя́: что́ є́смь єще́ не доконча́лъ? |
|
21
|
21
|
| Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною. | Рече́ єму́ Іису́съ: а́ще хо́щеши соверше́нъ бы́ти, иди́, прода́ждь имѣ́ніє твоє́ и да́ждь ни́щымъ: и имѣ́ти и́маши сокро́вище на небеси́: и гряди́ вслѣ́дъ Мене́. |
|
22
|
22
|
| Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра. | Слы́шавъ же ю́ноша сло́во, отъи́де скорбя́: бѣ́ бо имѣ́я стяжа́нія мно́га. |
|
23
|
23
|
| Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне. | Іису́съ же рече́ ученико́мъ Свои́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко неудо́бь бога́тый вни́детъ въ Ца́рствіє Небе́сноє: |
|
24
|
24
|
| І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти. | па́ки же глаго́лю ва́мъ: удо́бѣе є́сть велбу́ду сквозѣ́ иглинѣ́ у́шы проити́, не́же бога́ту въ Ца́рствіє Бо́жіє вни́ти. |
|
25
|
25
|
| Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися? | Слы́шавше же ученицы́ Єго́, дивля́хуся зѣло́, глаго́люще: кто́ у́бо мо́жетъ спасе́нъ бы́ти? |
|
26
|
26
|
| Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо. | Воззрѣ́въ же Іису́съ рече́ и́мъ: у человѣ́къ сіє́ невозмо́жно є́сть, у Бо́га же вся́ возмо́жна. |
|
27
|
27
|
| Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде? | Тогда́ отвѣща́въ Пе́тръ рече́ Єму́: се́, мы́ оста́вихомъ вся́ и вслѣ́дъ Тебе́ идо́хомъ: что́ у́бо бу́детъ на́мъ? |
|
28
|
28
|
| Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. | Іису́съ же рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко вы́ ше́дшіи по Мнѣ́, въ пакибытіє́, єгда́ ся́детъ Сы́нъ Человѣ́ческій на престо́лѣ сла́вы Своєя́, ся́дете и вы́ на двоюна́десяте престо́лу, судя́ще обѣмана́десяте колѣ́нома Изра́илевома: |
|
29
|
29
|
| І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне. | и вся́къ, и́же оста́витъ до́мъ, или́ бра́тію, или́ сестры́, или́ отца́, или́ ма́терь, или́ жену́, или́ ча́да, или́ се́ла, и́мене Моєго́ ра́ди, стори́цею пріи́метъ и живо́тъ вѣ́чный наслѣ́дитъ: |
|
30
|
30
|
| І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими. | мно́зи же бу́дутъ пе́рви послѣ́дніи, и послѣ́дни пе́рвіи. |
