|
Глава 15
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять: | Тогда́ приступи́ша ко Іису́сови и́же от Ієрусали́ма кни́жницы и фарісе́є, глаго́люще: |
|
2
|
2
|
| чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб. | почто́ ученицы́ Твои́ преступа́ютъ преда́ніє ста́рецъ? Не умыва́ютъ бо ру́къ свои́хъ, єгда́ хлѣ́бъ ядя́тъ. |
|
3
|
3
|
| Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого? | О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: почто́ и вы́ преступа́єте за́повѣдь Бо́жію за преда́ніє ва́ше? |
|
4
|
4
|
| Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре. | Бо́гъ бо заповѣ́да, глаго́ля: чти́ отца́ и ма́терь: и, и́же злосло́витъ отца́ или́ ма́терь, сме́ртію да у́мретъ. |
|
5
|
5
|
| А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався, | Вы́ же глаго́лете: и́же а́ще рече́тъ отцу́ или́ ма́тери: да́ръ, и́мже бы от мене́ по́льзовался єси́: |
|
6
|
6
|
| той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим. | и да не почти́тъ отца́ своєго́ или́ ма́тере : и разори́сте за́повѣдь Бо́жію за преда́ніє ва́ше. |
|
7
|
7
|
| Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи: | Лицемѣ́ри, до́брѣ проро́чествова о ва́съ Іса́іа, глаго́ля: |
|
8
|
8
|
| наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; | приближа́ются Мнѣ́ лю́діє сі́и усты́ свои́ми и устна́ми чту́тъ Мя́: се́рдце же и́хъ дале́че отстои́тъ от Мене́: |
|
9
|
9
|
| але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським. | всу́є же чту́тъ Мя́, уча́ще уче́ніємъ, за́повѣдемъ человѣ́ческимъ. |
|
10
|
10
|
| І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте! | И призва́въ наро́ды, рече́ и́мъ: слы́шите и разумѣ́йте: |
|
11
|
11
|
| Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину. | не входя́щеє во уста́ скверни́тъ человѣ́ка: но исходя́щеє изо у́стъ, то́ скверни́тъ человѣ́ка. |
|
12
|
12
|
| Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? | Тогда́ присту́пльше ученицы́ Єго́ рѣ́ша Єму́: вѣ́си ли, я́ко фарісе́є слы́шавше сло́во соблазни́шася? |
|
13
|
13
|
| Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться. | О́нъ же отвѣща́въ рече́: вся́къ са́дъ, єго́же не насади́ Оте́цъ Мо́й Небе́сный, искорени́тся: |
|
14
|
14
|
| Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму. | оста́вите и́хъ: вожди́ су́ть слѣ́пи слѣпце́мъ: слѣпе́цъ же слѣпца́ а́ще во́дитъ, о́ба въ я́му впаде́тася. |
|
15
|
15
|
| Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю. | Отвѣща́въ же Пе́тръ рече́ Єму́: скажи́ на́мъ при́тчу сію́. |
|
16
|
16
|
| Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте? | Іису́съ же рече́ [и́мъ]: єдина́че ли и вы́ безъ ра́зума єсте́? |
|
17
|
17
|
| Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть? | Не у́ ли разумѣва́єте, я́ко вся́ко, є́же вхо́дитъ во уста́, во чре́во вмѣща́єтся и афедро́номъ исхо́дитъ? |
|
18
|
18
|
| А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину, | Исходя́щая же изо у́стъ, от се́рдца исхо́дятъ, и та́ скверня́тъ человѣ́ка: |
|
19
|
19
|
| бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула. | от се́рдца бо исхо́дятъ помышле́нія зла́я, уби́йства, прелюбодѣя́нія, любодѣя́нія, татьбы́, лжесвидѣ́телства, хулы́: |
|
20
|
20
|
| Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти — не оскверняє людину. | сія́ су́ть скверня́щая человѣ́ка: а є́же неумове́нныма рука́ма я́сти, не скверни́тъ человѣ́ка. |
|
21
|
21
|
| І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські. | И изше́дъ отту́ду Іису́съ, отъи́де во страны́ Ти́рскія и Сідо́нскія. |
|
22
|
22
|
| І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується. | И се́, жена́ Ханане́йска, от предѣ́лъ тѣ́хъ изше́дши, возопи́ къ Нему́ глаго́лющи: поми́луй мя́, Го́споди, Сы́не Дави́довъ, дщи́ моя́ злѣ́ бѣсну́єтся. |
|
23
|
23
|
| Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід. | О́нъ же не отвѣща́ є́й словесе́. И присту́пльше ученицы́ Єго́, моля́ху Єго́, глаго́люще: отпусти́ ю́, я́ко вопіє́тъ вслѣ́дъ на́съ. |
|
24
|
24
|
| Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого. | О́нъ же отвѣща́въ рече́: нѣ́смь по́сланъ, то́кмо ко овца́мъ поги́бшымъ до́му Изра́илева. |
|
25
|
25
|
| А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені. | Она́ же прише́дши поклони́ся Єму́, глаго́лющи: Го́споди, помози́ ми. |
|
26
|
26
|
| Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. | О́нъ же отвѣща́въ рече́: нѣ́сть добро́ отъя́ти хлѣ́ба ча́домъ и поврещи́ псо́мъ. |
|
27
|
27
|
| Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх. | Она́ же рече́: є́й, Го́споди: и́бо и пси́ ядя́тъ от крупи́цъ па́дающихъ от трапе́зы господе́й свои́хъ. |
|
28
|
28
|
| Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить. | Тогда́ отвѣща́въ Іису́съ рече́ є́й: о, же́но, ве́лія вѣ́ра твоя́: бу́ди тебѣ́ я́коже хо́щеши. И исцѣлѣ́ дщи́ єя́ от того́ часа́. |
|
29
|
29
|
| Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там. | И преше́дъ отту́ду Іису́съ, пріи́де на мо́ре Галіле́йскоє, и возше́дъ на гору́, сѣ́де ту́. |
|
30
|
30
|
| І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх. | И приступи́ша къ Нему́ наро́ди мно́зи, иму́ще съ собо́ю хромы́я, слѣпы́я, нѣмы́я, бѣ́дныя и и́ны мно́ги, и приверго́ша и́хъ къ нога́ма Іису́совыма: и исцѣли́ и́хъ: |
|
31
|
31
|
| І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого. | я́коже наро́домъ диви́тися, ви́дящимъ нѣмы́я глаго́люща, бѣ́дныя здра́вы, хромы́я ходя́щя и слѣпы́я ви́дящя: и сла́вляху Бо́га Изра́илева. |
|
32
|
32
|
| Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі. | Іису́съ же призва́въ ученики́ Своя́, рече́ [и́мъ]: милосе́рдую о наро́дѣ [се́мъ], я́ко уже́ дни́ три́ присѣдя́тъ Мнѣ́ и не и́мутъ чесо́ я́сти: и отпусти́ти и́хъ не я́дшихъ не хощу́, да не ка́ко ослабѣ́ютъ на пути́. |
|
33
|
33
|
| Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу? | И глаго́лаша Єму́ ученицы́ Єго́: отку́ду на́мъ въ пусты́ни хлѣ́би толи́цы, я́ко да насы́тится толи́къ наро́дъ? |
|
34
|
34
|
| Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби. | И глаго́ла и́мъ Іису́съ: коли́ко хлѣ́бы и́мате? Они́ же рѣ́ша: се́дмь, и ма́ло ры́бицъ. |
|
35
|
35
|
| Тоді звелів народові возлягти на землю. | И повелѣ́ наро́домъ возлещи́ на земли́, |
|
36
|
36
|
| І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові. | и пріє́мь се́дмь хлѣ́бы и ры́бы, хвалу́ возда́въ преломи́ и даде́ ученико́мъ Свои́мъ, ученицы́ же наро́домъ. |
|
37
|
37
|
| І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків, | И ядо́ша вси́ и насы́тишася: и взя́ша избы́тки укру́хъ, се́дмь ко́шницъ испо́лнь: |
|
38
|
38
|
| а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. | я́дшихъ же бя́ше четы́ре ты́сящы муже́й, ра́звѣ же́нъ и дѣте́й. |
|
39
|
39
|
| І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські. | И отпусти́въ наро́ды, влѣ́зе въ кора́бль и пріи́де въ предѣ́лы Магдали́нски. |
