|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста. | И влѣ́зъ въ кора́бль, пре́йде и пріи́де во Сво́й гра́дъ. |
|
2
|
2
|
| І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої! | И се́, принесо́ша Єму́ разсла́блена [жи́лами], на одрѣ́ лежа́ща: и ви́дѣвъ Іису́съ вѣ́ру и́хъ, рече́ разсла́бленному: дерза́й, ча́до, отпуща́ются ти́ грѣси́ твои́. |
|
3
|
3
|
| При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує. | И се́, нѣ́цыи от кни́жникъ рѣ́ша въ себѣ́: Се́й ху́литъ. |
|
4
|
4
|
| Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх? | И ви́дѣвъ Іису́съ помышле́нія и́хъ, рече́: вску́ю вы́ мы́слите лука́вая въ сердца́хъ свои́хъ? |
|
5
|
5
|
| Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи? | Что́ бо є́сть удо́бѣе рещи́: отпуща́ются ти́ грѣси́: или́ рещи́: воста́ни и ходи́? |
|
6
|
6
|
| Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій. | Но да увѣ́сте, я́ко вла́сть и́мать Сы́нъ Человѣ́ческій на земли́ отпуща́ти грѣхи́: тогда́ глаго́ла разсла́бленному: воста́ни, возми́ тво́й о́дръ и иди́ въ до́мъ тво́й. |
|
7
|
7
|
| І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій. | И воста́въ, [взе́мъ о́дръ сво́й,] и́де въ до́мъ сво́й. |
|
8
|
8
|
| Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям. | Ви́дѣвше же наро́ди чуди́шася и просла́виша Бо́га, да́вшаго вла́сть такову́ю человѣ́комъ. |
|
9
|
9
|
| Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним. | И преходя́ Іису́съ отту́ду, ви́дѣ человѣ́ка сѣдя́ща на мы́тницѣ, Матѳе́а глаго́лема: и глаго́ла єму́: по Мнѣ́ гряди́. И воста́въ по Не́мъ и́де. |
|
10
|
10
|
| І коли Ісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його. | И бы́сть Єму́ возлежа́щу въ дому́, и се́, мно́зи мытари́ и грѣ́шницы прише́дше возлежа́ху со Іису́сомъ и со ученики́ Єго́. |
|
11
|
11
|
| Побачивши те, фарисеї сказали ученикам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками? | И ви́дѣвше фарісе́є, глаго́лаху ученико́мъ Єго́: почто́ съ мытари́ и грѣ́шники Учи́тель ва́шъ я́стъ и піє́тъ? |
|
12
|
12
|
| Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі, | Іису́съ же слы́шавъ рече́ и́мъ: не тре́буютъ здра́віи врача́, но боля́щіи: |
|
13
|
13
|
| підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння. | ше́дше же научи́теся, что́ є́сть: ми́лости хощу́, а не же́ртвы? Не пріидо́хъ бо призва́ти пра́ведники, но грѣ́шники на покая́ніє. |
|
14
|
14
|
| Тоді приступають до Нього ученики Іоанові і кажуть: чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять? | Тогда́ приступи́ша къ Нему́ ученицы́ Іоа́нновы, глаго́люще: почто́ мы́ и фарісе́є пости́мся мно́го, ученицы́ же Твои́ не постя́тся? |
|
15
|
15
|
| І сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть. | И рече́ и́мъ Іису́съ: єда́ мо́гутъ сы́нове бра́чніи пла́кати, єли́ко вре́мя съ ни́ми є́сть жени́хъ? Пріи́дутъ же дні́є, єгда́ отъи́мется от ни́хъ жени́хъ, и тогда́ постя́тся. |
|
16
|
16
|
| Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша. | Никто́же бо приставля́етъ приставле́нія пла́та небѣ́лена ри́зѣ ве́тсѣ: во́зметъ бо кончи́ну свою́ от ри́зы , и го́рша дира́ бу́детъ. |
|
17
|
17
|
| Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге. | Ниже́ влива́ютъ вина́ но́ва въ мѣ́хи ве́тхи: а́ще ли же ни́, то́ просадя́тся мѣ́си, и віно́ проліє́тся, и мѣ́си поги́бнутъ: но влива́ютъ віно́ но́во въ мѣ́хи но́вы, и обоє́ соблюде́тся. |
|
18
|
18
|
| Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива. | Сія́ Єму́ глаго́лющу къ ни́мъ, се́, кня́зь нѣ́кій прише́дъ кла́няшеся Єму́, глаго́ля, я́ко дщи́ моя́ ны́нѣ у́мре: но прише́дъ возложи́ на ню́ ру́ку Твою́, и оживе́тъ. |
|
19
|
19
|
| І, вставши, Ісус за ним пішов, і ученики Його. | И воста́въ Іису́съ по не́мъ и́де, и ученицы́ Єго́. |
|
20
|
20
|
| І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його, | И се́, жена́ кровоточи́ва двана́десяте лѣ́тъ, присту́пльши созади́, прикосну́ся воскри́лію ри́зы Єго́, |
|
21
|
21
|
| бо вона казала сама собі: як тільки доторкнусь до одягу Його, одужаю. | глаго́лаше бо въ себѣ́: а́ще то́кмо прикосну́ся ри́зѣ Єго́, спасе́на бу́ду. |
|
22
|
22
|
| Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того ж часу. | Іису́съ же обра́щься и ви́дѣвъ ю́, рече́: дерза́й, дщи́, вѣ́ра твоя́ спасе́ тя. И спасе́на бы́сть жена́ от часа́ того́. |
|
23
|
23
|
| Прийшов Ісус до господи начальника і побачив сопілкарів та людей, що голосили. | И прише́дъ Іису́съ въ до́мъ кня́жь, и ви́дѣвъ сопцы́ и наро́дъ мо́лвящь, |
|
24
|
24
|
| І сказав їм: відійдіть, бо не вмерла дівчина, а спить. І глузували з Нього. | глаго́ла и́мъ: отиди́те, не у́мре бо дѣви́ца, но спи́тъ. И руга́хуся Єму́. |
|
25
|
25
|
| Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала. | Єгда́ же изгна́нъ бы́сть наро́дъ, вше́дъ я́тъ ю́ за ру́ку: и воста́ дѣви́ца. |
|
26
|
26
|
| І рознеслася чутка про це по всій землі тій. | И изы́де вѣ́сть сія́ по все́й земли́ то́й. |
|
27
|
27
|
| Коли йшов Ісус звідтіля, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів! | И преходя́щу отту́ду Іису́сови, по Не́мъ идо́ста два́ слѣпца́, зову́ща и глаго́люща: поми́луй ны́, [Іису́се] Сы́не Дави́довъ. |
|
28
|
28
|
| Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Ісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи! | Прише́дшу же Єму́ въ до́мъ, приступи́ста къ Нему́ слѣпца́, и глаго́ла и́ма Іису́съ: вѣ́руєта ли, я́ко могу́ сіє́ сотвори́ти? Глаго́ласта Єму́: є́й, Го́споди. |
|
29
|
29
|
| Тоді він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам. | Тогда́ прикосну́ся о́чію и́хъ, глаго́ля: по вѣ́рѣ ва́ю бу́ди ва́ма. |
|
30
|
30
|
| І відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався. | И отверзо́стася о́чи и́ма: и запрети́ и́ма Іису́съ, глаго́ля: блюди́та, да никто́же увѣ́сть. |
|
31
|
31
|
| Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій землі тій. | О́на же изше́дша просла́виста Єго́ по все́й земли́ то́й. |
|
32
|
32
|
| Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого. | Тѣ́ма же исходя́щема, се́, приведо́ша къ Нему́ человѣ́ка нѣ́ма бѣсну́єма. |
|
33
|
33
|
| І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі. | И изгна́ну бѣ́су, проглаго́ла нѣмы́й. И диви́шася наро́ди, глаго́люще, я́ко николи́же яви́ся та́ко во Изра́или. |
|
34
|
34
|
| Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів. | Фарисе́є же глаго́лаху: о кня́зи бѣсо́встѣмъ изго́нитъ бѣ́сы. |
|
35
|
35
|
| І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях. | И прохожда́ше Іису́съ гра́ды вся́ и ве́си, учя́ на со́нмищихъ и́хъ, и проповѣ́дая Єва́нгеліє Ца́рствія, и цѣля́ вся́къ неду́гъ и вся́ку я́зю въ лю́дехъ. |
|
36
|
36
|
| Бачачи безліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря. | Ви́дѣвъ же наро́ды, милосе́рдова о ни́хъ, я́ко бя́ху смяте́ни и отве́ржени, я́ко о́вцы не иму́щыя па́стыря. |
|
37
|
37
|
| Тоді говорить до учеників Своїх: жнива багато, а женців замало. | Тогда́ глаго́ла ученико́мъ Свои́мъ: жа́тва у́бо мно́га, дѣ́лателей же ма́ло: |
|
38
|
38
|
| Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє. | моли́теся у́бо Го́споди́ну жа́твы, я́ко да изведе́тъ дѣ́латели на жа́тву Свою́. |
