|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу. | Сше́дшу же Єму́ съ горы́, вслѣ́дъ Єго́ идя́ху наро́ди мно́зи. |
|
2
|
2
|
| І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. | И се́, прокаже́нъ прише́дъ кла́няшеся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши мя́ очи́стити. |
|
3
|
3
|
| Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази. | И просте́ръ ру́ку Іису́съ, косну́ся єму́, глаго́ля: хощу́, очи́стися. И а́біє очи́стися єму́ прока́за. |
|
4
|
4
|
| І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм. | И глаго́ла єму́ Іису́съ: ви́ждь, ни кому́же повѣ́ждь: но ше́дъ покажи́ся ієре́ови и принеси́ да́ръ, єго́же повелѣ́ [въ зако́нѣ] Моисе́й, во свидѣ́телство и́мъ. |
|
5
|
5
|
| А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його: | Вше́дшу же Єму́ въ Капернау́мъ, приступи́ къ Нему́ со́тникъ, моля́ Єго́ |
|
6
|
6
|
| Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає. | и глаго́ля: Го́споди, о́трокъ мо́й лежи́тъ въ дому́ разсла́бленъ, лю́тѣ стражда́. |
|
7
|
7
|
| І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його. | И глаго́ла єму́ Іису́съ: А́зъ прише́дъ исцѣлю́ єго́. |
|
8
|
8
|
| Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. | И отвѣща́въ со́тникъ, рече́ [Єму́]: Го́споди, нѣ́смь досто́инъ, да подъ кро́въ мо́й вни́деши: но то́кмо рцы́ сло́во, и исцѣлѣ́етъ о́трокъ мо́й: |
|
9
|
9
|
| Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить. | и́бо а́зъ человѣ́къ є́смь подъ вла́стію, имы́й подъ собо́ю во́ины: и глаго́лю сему́: иди́, и и́детъ: и друго́му: пріиди́, и прихо́дитъ: и рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, и сотвори́тъ. |
|
10
|
10
|
| Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. | Слы́шавъ же Іису́съ, удиви́ся, и рече́ гряду́щымъ по Не́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ: ни во Изра́или толи́ки вѣ́ры обрѣто́хъ. |
|
11
|
11
|
| Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; | Глаго́лю же ва́мъ, я́ко мно́зи от восто́къ и за́падъ пріи́дутъ и возля́гутъ со Авраа́момъ и Ісаа́комъ и Іа́ковомъ во Ца́рствіи Небе́снѣмъ: |
|
12
|
12
|
| А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. | сы́нове же ца́рствія изгна́ни бу́дутъ во тму́ кромѣ́шнюю: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ. |
|
13
|
13
|
| І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить. | И рече́ Іису́съ со́тнику: иди́, и я́коже вѣ́ровалъ єси́, бу́ди тебѣ́. И исцѣлѣ́ о́трокъ єго́ въ то́й ча́съ. |
|
14
|
14
|
| Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці, | И прише́дъ Іису́съ въ до́мъ Петро́въ, ви́дѣ те́щу єго́ лежа́щу и огне́мъ жего́му, |
|
15
|
15
|
| і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому. | и прикосну́ся руцѣ́ єя́, и оста́ви ю́ о́гнь: и воста́ и служа́ше єму́. |
|
16
|
16
|
| Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих, | По́здѣ же бы́вшу, приведо́ша къ Нему́ бѣ́сны мно́ги: и изгна́ ду́хи сло́вомъ и вся́ боля́щыя исцѣли́: |
|
17
|
17
|
| щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби. | да сбу́дется рѣче́нноє Іса́іємъ проро́комъ, глаго́лющимъ: То́й неду́ги на́шя прія́тъ и болѣ́зни понесе́. |
|
18
|
18
|
| А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік. | Ви́дѣвъ же Іису́съ мно́ги наро́ды о́крестъ Себе́, повелѣ́ [ученико́мъ] ити́ на о́нъ по́лъ. |
|
19
|
19
|
| Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. | И присту́пль єди́нъ кни́жникъ, рече́ Єму́: Учи́телю, иду́ по Тебѣ́, а́може а́ще и́деши. |
|
20
|
20
|
| І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити. | Глаго́ла єму́ Іису́съ: ли́си я́звины и́мутъ, и пти́цы небе́сныя гнѣ́зда: Сы́нъ же Человѣ́ческій не и́мать гдѣ́ главы́ подклони́ти. |
|
21
|
21
|
| Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого. | Другі́й же от учени́къ Єго́ рече́ Єму́: Го́споди, повели́ ми пре́жде ити́ и погребсти́ отца́ моєго́. |
|
22
|
22
|
| Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців. | Іису́съ же рече́ єму́: гряди́ по Мнѣ́ и оста́ви ме́ртвыхъ погребсти́ своя́ мертвецы́. |
|
23
|
23
|
| І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його. | И влѣ́зшу Єму́ въ кора́бль, по Не́мъ идо́ша ученицы́ Єго́. |
|
24
|
24
|
| І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав. | И се́, тру́съ вели́къ бы́сть въ мо́ри, я́коже кораблю́ покрыва́тися волна́ми: То́й же спа́ше. |
|
25
|
25
|
| Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо. | И прише́дше ученицы́ Єго́ возбуди́ша Єго́, глаго́люще: Го́споди, спаси́ ны, погиба́ємъ. |
|
26
|
26
|
| І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша. | И глаго́ла и́мъ: что́ страшли́ви єсте́, маловѣ́ри? Тогда́ воста́въ запрети́ вѣ́тромъ и мо́рю, и бы́сть тишина́ ве́лія. |
|
27
|
27
|
| Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його? | Человѣ́цы же чуди́шася, глаго́люще: кто́ є́сть Се́й, я́ко и вѣ́три и мо́ре послу́шаютъ Єго́? |
|
28
|
28
|
| І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою. | И прише́дшу Єму́ на о́нъ по́лъ, въ страну́ Гергеси́нскую, срѣто́ста Єго́ два́ бѣ́сна от гро́бъ исходя́ща, лю́та зѣло́, я́ко не мощи́ никому́ мину́ти путе́мъ тѣ́мъ. |
|
29
|
29
|
| І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас. | И се́, возопи́ста глаго́люща: что́ на́ма и Тебѣ́, Іису́се Сы́не Бо́жій? Прише́лъ єси́ сѣ́мо пре́жде вре́мене му́чити на́съ. |
|
30
|
30
|
| А віддалік паслося велике стадо свиней. | Бя́ше же дале́че от нею́ ста́до свині́й мно́го пасо́мо. |
|
31
|
31
|
| І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней. | Бѣ́си же моля́ху Єго́, глаго́люще: а́ще изго́ниши ны́, повели́ на́мъ ити́ въ ста́до свино́є. |
|
32
|
32
|
| І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді. | И рече́ и́мъ: иди́те. Они́ же изше́дше идо́ша въ ста́до свино́є: и се́, [а́біє] устреми́ся ста́до все́ по бре́гу въ мо́ре, и утопо́ша въ вода́хъ. |
|
33
|
33
|
| Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими. | Пасу́щіи же бѣжа́ша, и ше́дше во гра́дъ, возвѣсти́ша вся́, и о бѣсно́ю. |
|
34
|
34
|
| І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю. | И се́, ве́сь гра́дъ изы́де въ срѣ́теніє Іису́сови: и ви́дѣвше Єго́, моли́ша, я́ко дабы́ преше́лъ от предѣ́лъ и́хъ. |
