|
Глава 17
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
| Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних, | И по дне́хъ шести́хъ поя́тъ Іису́съ Петра́ и Іа́кова и Іоа́нна бра́та єго́, и возведе́ и́хъ на гору́ высоку́ єди́ны, |
|
2
|
2
|
| і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло. | и преобрази́ся предъ ни́ми: и просвѣти́ся лице́ Єго́ я́ко со́лнце, ри́зы же Єго́ бы́ша бѣлы́ я́ко свѣ́тъ. |
|
3
|
3
|
| І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. | И се́, яви́стася и́мъ Моисе́й и Иліа́, съ Ни́мъ глаго́люща. |
|
4
|
4
|
| При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі. | Отвѣща́въ же Пе́тръ рече́ [ко] Іису́сови: Го́споди, добро́ є́сть на́мъ здѣ́ бы́ти: а́ще хо́щеши, сотвори́мъ здѣ́ три́ сѣ́ни, Тебѣ́ єди́ну, и Моисе́ови єди́ну, и єди́ну Иліи́. |
|
5
|
5
|
| Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте. | Єще́ [же] єму́ глаго́лющу, се́, о́блакъ свѣ́телъ осѣни́ и́хъ: и се́, гла́съ изъ о́блака глаго́ля: Се́й є́сть Сы́нъ Мо́й Возлю́бленный, о Не́мже благоволи́хъ: Того́ послу́шайте. |
|
6
|
6
|
| І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались. | И слы́шавше ученицы́ падо́ша ни́цы и убоя́шася зѣло́. |
|
7
|
7
|
| Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся. | И присту́пль Іису́съ прикосну́ся и́хъ и рече́: воста́ните и не бо́йтеся. |
|
8
|
8
|
| Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса. | Возве́дше же о́чи свои́, ни кого́же ви́дѣша, то́кмо Іису́са єди́наго. |
|
9
|
9
|
| І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих. | И сходя́щымъ и́мъ съ горы́, заповѣ́да и́мъ Іису́съ, глаго́ля: ни кому́же повѣ́дите видѣ́нія, до́ндеже Сы́нъ Человѣ́ческій изъ ме́ртвыхъ воскре́снетъ. |
|
10
|
10
|
| І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш? | И вопроси́ша Єго́ ученицы́ Єго́, глаго́люще: что́ у́бо кни́жницы глаго́лютъ, я́ко Иліи́ подоба́єтъ пріити́ пре́жде? |
|
11
|
11
|
| Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує; | Іису́съ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: Иліа́ у́бо пріи́детъ пре́жде и устро́итъ вся́: |
|
12
|
12
|
| але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них. | глаго́лю же ва́мъ, я́ко Иліа́ уже́ пріи́де, и не позна́ша єго́, но сотвори́ша о не́мъ, єли́ка восхотѣ́ша: та́ко и Сы́нъ Человѣ́ческій и́мать пострада́ти от ни́хъ. |
|
13
|
13
|
| Тоді ученики зрозуміли, що він говорив їм про Іоана Хрестителя. | Тогда́ разумѣ́ша ученицы́, я́ко о Іоа́ннѣ Крести́тели рече́ и́мъ. |
|
14
|
14
|
| Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна, | И прише́дшымъ и́мъ къ наро́ду, приступи́ къ Нему́ человѣ́къ, кла́няяся Єму́ |
|
15
|
15
|
| сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду. | и глаго́ля: Го́споди, поми́луй сы́на моєго́, я́ко на но́вы ме́сяцы бѣсну́єтся и злѣ́ стра́ждетъ: мно́жицею бо па́даєтъ во о́гнь и мно́жицею въ во́ду: |
|
16
|
16
|
| Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його. | и приведо́хъ єго́ ко ученико́мъ Твои́мъ, и не возмого́ша єго́ исцѣли́ти. |
|
17
|
17
|
| Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди. | Отвѣща́въ же Іису́съ рече́: о, ро́де невѣ́рный и развраще́нный, доко́лѣ бу́ду съ ва́ми? Доко́лѣ терплю́ ва́мъ? Приведи́те Ми́ єго́ сѣ́мо. |
|
18
|
18
|
| І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить. | И запрети́ єму́ Іису́съ, и изы́де изъ него́ бѣ́съ: и исцѣлѣ́ о́трокъ от часа́ того́. |
|
19
|
19
|
| Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його? | Тогда́ присту́пльше ученицы́ ко Іису́су на єди́нѣ, рѣ́ша: почто́ мы́ не возмого́хомъ изгна́ти єго́? |
|
20
|
20
|
| Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас. | Іису́съ же рече́ и́мъ: за невѣ́рствіє ва́ше: ами́нь бо глаго́лю ва́мъ: а́ще и́мате вѣ́ру я́ко зе́рно гору́шно, рече́те горѣ́ се́й: прейди́ отсю́ду та́мо, и пре́йдетъ: и ничто́же невозмо́жно бу́детъ ва́мъ: |
|
21
|
21
|
| Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом. | се́й же ро́дъ не исхо́дитъ, то́кмо моли́твою и посто́мъ. |
|
22
|
22
|
| Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям, | Живу́щымъ же и́мъ въ Галіле́и, рече́ и́мъ Іису́съ: пре́данъ и́мать бы́ти Сы́нъ Человѣ́ческій въ ру́цѣ человѣ́комъ, |
|
23
|
23
|
| і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися. | и убію́тъ єго́, и въ тре́тій де́нь воста́нетъ. И ско́рбни бы́ша зѣло́. |
|
24
|
24
|
| Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми? | Прише́дшымъ же и́мъ въ Капернау́мъ, приступи́ша пріє́млющіи дидра́хмы къ Петро́ви и рѣ́ша: Учи́тель ва́шъ не да́стъ ли дидра́хмы? |
|
25
|
25
|
| Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих? | Глаго́ля: є́й. И єгда́ вни́де въ до́мъ, предвари́ єго́ Іису́съ, глаго́ля: что́ ти мни́тся, Си́моне? Ца́ріє зе́мстіи от кі́ихъ пріє́млютъ да́ни или́ кинсо́нъ? От свои́хъ ли сыно́въ, или́ от чужи́хъ? |
|
26
|
26
|
| Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні; | Глаго́ла Єму́ Пе́тръ: от чужи́хъ. Рече́ єму́ Іису́съ: у́бо свобо́дни су́ть сы́нове: |
|
27
|
27
|
| але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе. | но да не соблазни́мъ и́хъ, ше́дъ на мо́ре, ве́рзи у́дицу, и, ю́же пре́жде и́меши ры́бу, возми́: и отве́рзъ уста́ є́й, обря́щеши стати́ръ: то́й взе́мъ да́ждь и́мъ за Мя́ и за ся́. |
