|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви* зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи: | Іису́су же ро́ждшуся въ Виѳлеє́мѣ Іуде́йстѣмъ во дни́ И́рода царя́, се́, волсви́ отъ восто́къ пріидо́ша во Ієрусали́мъ, глаго́люще: |
|
2
|
2
|
| де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому. | гдѣ́ є́сть рожде́йся Ца́рь Іуде́йскій? Ви́дѣхомъ бо звѣзду́ Єго́ на восто́цѣ и пріидо́хомъ поклони́тися Єму́. |
|
3
|
3
|
| Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним. | Слы́шавъ же И́родъ ца́рь смути́ся, и ве́сь Ієрусали́мъ съ ни́мъ. |
|
4
|
4
|
| І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос? | И собра́въ вся́ первосвяще́нники и кни́жники людскі́я, вопроша́ше от ни́хъ: гдѣ́ Христо́съ ражда́єтся? |
|
5
|
5
|
| Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком: | Они́ же реко́ша єму́: въ Виѳлеє́мѣ Іуде́йстѣмъ, та́ко бо пи́сано є́сть проро́комъ: |
|
6
|
6
|
| і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля. | и ты́, Виѳлеє́ме, земле́ Іу́дова, ни чи́мже ме́нши єси́ во влады́кахъ Іу́довыхъ: изъ тебе́ бо изы́детъ Во́ждь, И́же упасе́тъ лю́ди Моя́ Изра́иля. |
|
7
|
7
|
| Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки | Тогда́ И́родъ та́й призва́ волхвы́, и испы́товаше от ни́хъ вре́мя я́вльшіяся звѣзды́, |
|
8
|
8
|
| і пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому. | и посла́въ и́хъ въ Виѳлеє́мъ, рече́: ше́дше испыта́йте извѣ́стно о Отроча́ти: єгда́ же обря́щете, возвѣсти́те ми́, я́ко да и а́зъ ше́дъ поклоню́ся Єму́. |
|
9
|
9
|
| Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля. | Они́ же послу́шавше царя́, идо́ша. И се́, звѣзда́, ю́же ви́дѣша на восто́цѣ, идя́ше предъ ни́ми, до́ндеже прише́дши ста́ верху́, идѣ́же бѣ́ Отроча́. |
|
10
|
10
|
| Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою. | Ви́дѣвше же звѣзду́, возра́довашася ра́достію ве́лією зѣло́, |
|
11
|
11
|
| І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну*. | и прише́дше въ хра́мину, ви́дѣша Отроча́ съ Марі́єю Ма́терію Єго́, и па́дше поклони́шася Єму́: и отве́рзше сокро́вища своя́, принесо́ша Єму́ да́ры, зла́то и лива́нъ и сми́рну. |
|
12
|
12
|
| І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї. | И вѣ́сть пріє́мше во снѣ́ не возврати́тися ко И́роду, ины́мъ путе́мъ отидо́ша во страну́ свою́. |
|
13
|
13
|
| Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його. | Отше́дшымъ же и́мъ, се́, А́нгелъ Госпо́день во снѣ́ яви́ся Іо́сифу, глаго́ля: воста́въ поими́ Отроча́ и Ма́терь Єго́, и бѣжи́ во Єги́петъ, и бу́ди та́мо, до́ндеже реку́ ти: хо́щетъ бо И́родъ иска́ти Отроча́те, да погуби́тъ Є́. |
|
14
|
14
|
| Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет | О́нъ же воста́въ, поя́тъ Отроча́ и Ма́терь Єго́ но́щію, и отъи́де во Єги́петъ, |
|
15
|
15
|
| і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого. | и бѣ́ та́мо до уме́ртвія И́родова: да сбу́дется рече́нноє от Го́спода проро́комъ, глаго́лющимъ: от Єги́пта воззва́хъ Сы́на Моєго́. |
|
16
|
16
|
| Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів. | Тогда́ И́родъ ви́дѣвъ, я́ко пору́ганъ бы́сть от волхво́въ, разгнѣ́вася зѣло́ и посла́въ изби́ вся́ дѣ́ти су́щыя въ Виѳлеє́мѣ и во всѣ́хъ предѣ́лѣхъ єго́, от двою́ лѣ́ту и нижа́йше, по вре́мени, є́же извѣ́стно испыта́ от волхво́въ. |
|
17
|
17
|
| Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить: | Тогда́ сбы́стся рече́нноє Ієремі́ємъ проро́комъ, глаго́лющимъ: |
|
18
|
18
|
| голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх. | гла́съ въ Ра́мѣ слы́шанъ бы́сть, пла́чь и рыда́ніє и во́пль мно́гъ: Рахи́ль пла́чущися ча́дъ свои́хъ, и не хотя́ше утѣ́шитися, я́ко не су́ть. |
|
19
|
19
|
| Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті | Уме́ршу же И́роду, се́, А́нгелъ Госпо́день во снѣ́ яви́ся Іо́сифу во Єги́птѣ, |
|
20
|
20
|
| і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти. | глаго́ля: воста́въ поими́ Отроча́ и Ма́терь Єго́ и иди́ въ зе́млю Изра́илеву, изомро́ша бо и́щущіи души́ Отроча́те. |
|
21
|
21
|
| Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву. | О́нъ же воста́въ, поя́тъ Отроча́ и Ма́терь Єго́ и пріи́де въ зе́млю Изра́илеву. |
|
22
|
22
|
| Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську. | Слы́шавъ же, я́ко Архела́й ца́рствуєтъ во Іуде́и вмѣ́сто И́рода отца́ своєго́, убоя́ся та́мо ити́: вѣ́сть же пріє́мь во снѣ́, отъи́де въ предѣ́лы Галіле́йскія. |
|
23
|
23
|
| І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться. | И прише́дъ всели́ся во гра́дѣ нарица́ємѣмъ Назаре́тъ: я́ко да сбу́дется рече́нноє проро́ки, я́ко Назоре́й нарече́тся. |
