Глава 17
1
Краще шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж дім, повний заколотої худоби, з розбратом.
2
Розумний раб панує над безпутним сином і між братами розділить спадщину.
3
Плавильня — для срібла, і горно — для золота, а серця випробовує Господь.
4
Злодій дослухається до вуст беззаконних, неправдомовець слухається язика пагубного.
5
Хто знущається з убогого, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним [а милосердий помилуваний буде].
6
Вінець старих — сини синів, і слава дітей — батьки їхні. [У вірного цілий світ багатства, а в невірного — ні гроша.]
7
Непристойна для нерозумного поважна мова, тим більше знатному — вуста неправдиві.
8
Подарунок — дорогоцінний камінь в очах того, хто володіє ним: куди не звернеться він, матиме успіх.
9
Хто прикриває провину, той шукає любови; а хто знову нагадує про неї, той віддаляє друга.
10
На розумного сильніше діє догана, ніж на дурня сто ударів.
11
Підбурювач шукає тільки зла; тому жорстокий ангел буде посланий проти нього.
12
Краще зустріти людині ведмедицю, позбавлену дітей, ніж дурня з його глупотою.
13
Хто за добро відплачує злом, від дому того не відійде зло.
14
Початок сварки — як прорив води; залиш сварку раніше, ніж розгориться вона.
15
Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного — обоє мерзота перед Господом.
16
До чого скарб у руках нерозумного? Для придбання мудрости у нього немає розуму. [Хто високим робить свій дім, той шукає, як розбитися; а хто ухиляється від навчання, впаде в біди.]
17
Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя.
18
Чоловік бідний на розум дає руку і ручається за ближнього свого.
19
Хто любить сварки, той любить гріх, і хто високо піднімає ворота свої, той шукає падіння.
20
Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.
21
Породив хто дурня, — собі на лихо, і батько нерозумного не порадіє.
22
Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки.
23
Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя.
24
Мудрість — перед лицем розумного, а очі дурня — на краю землі.
25
Нерозумний син — досада батькові своєму і засмучення для матері своєї.
26
Недобре й звинувачувати правого, і бити вельмож за правду.
27
Розумний стриманий у словах своїх, і розсудливий холоднокровний.
28
І нерозумний, коли мовчить, може здатися мудрим, і хто закриває вуста свої — розсудливим.
