|
Глава 17
|
Главa з7i
|
|
1
|
1
|
| Краще шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж дім, повний заколотої худоби, з розбратом. | Лyчше ўкрyхъ хлёба со слaстію въ ми1рэ, нeжели д0мъ и3сп0лненъ мн0гихъ благи1хъ и3 непрaведныхъ жeртвъ со брaнію. |
|
2
|
2
|
| Розумний раб панує над безпутним сином і між братами розділить спадщину. | Рaбъ смhсленъ њбладaетъ влады6ки безyмными, въ брaтіихъ же раздэли1тъ (и3мёніе) на ч†сти. |
|
3
|
3
|
| Плавильня — для срібла, і горно — для золота, а серця випробовує Господь. | Ћкоже и3скушaетсz въ пещи2 сребро2 и3 злaто, тaкw и3збр†ннаz сердцA ў гDа. |
|
4
|
4
|
| Злодій дослухається до вуст беззаконних, неправдомовець слухається язика пагубного. | Ѕлhй послyшаетъ љзhка законопрестyпныхъ, првdный же не внимaетъ ўстнaмъ лжи6вымъ. |
|
5
|
5
|
| Хто знущається з убогого, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним [а милосердий помилуваний буде]. | Ругaйсz ўб0гому раздражaетъ сотв0ршаго є3го2, рaдуzйсz же њ погибaющемъ не њбезвини1тсz: ми1луzй же поми1лованъ бyдетъ. |
|
6
|
6
|
| Вінець старих — сини синів, і слава дітей — батьки їхні. [У вірного цілий світ багатства, а в невірного — ні гроша.] | Вэнeцъ стaрыхъ ч†да ч†дъ: похвалa же чaдомъ nтцы2 и4хъ. Вёрному вeсь мjръ богaтство, невёрному же нижE пёнzзь. |
|
7
|
7
|
| Непристойна для нерозумного поважна мова, тим більше знатному — вуста неправдиві. | Неприли6чны сyть безyмному ўстнЁ вBрны, нижE првdному ўстнЁ лжи6вы. |
|
8
|
8
|
| Подарунок — дорогоцінний камінь в очах того, хто володіє ним: куди не звернеться він, матиме успіх. | МздA благодaтей наказaніе ўпотреблsющымъ: и3 ѓможе ѓще њбрати1тсz, ўспёетъ. |
|
9
|
9
|
| Хто прикриває провину, той шукає любови; а хто знову нагадує про неї, той віддаляє друга. | И$же таи1тъ њби6ды, и4щетъ любвE: ґ и4же ненави1дитъ скрывaти, разлучaетъ дрyги и3 дом†шніz. |
|
10
|
10
|
| На розумного сильніше діє догана, ніж на дурня сто ударів. | Сокрушaетъ прещeніе сeрдце мyдрагw: безyмный же біeмь не чyвствуетъ (рaнъ). |
|
11
|
11
|
| Підбурювач шукає тільки зла; тому жорстокий ангел буде посланий проти нього. | ПрекослHвіz воздви1жетъ всsкъ ѕлhй: гDь же ѓгGла неми1лостива п0слетъ нaнь. |
|
12
|
12
|
| Краще зустріти людині ведмедицю, позбавлену дітей, ніж дурня з його глупотою. | Впадeтъ попечeніе мyжу смhсленну: безyмніи же размышлsютъ ѕл†z. |
|
13
|
13
|
| Хто за добро відплачує злом, від дому того не відійде зло. | И$же воздаeтъ ѕл†z за бlг†z, не подви1гнутсz ѕл†z и3з8 д0му є3гw2. |
|
14
|
14
|
| Початок сварки — як прорив води; залиш сварку раніше, ніж розгориться вона. | Влaсть даeтъ словесє1мъ начaло прaвды: предводи1телствуетъ же скyдости прS и3 брaнь. |
|
15
|
15
|
| Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного — обоє мерзота перед Господом. | И$же сyдитъ првdнаго непрaведнымъ, непрaведнаго же првdнымъ, нечи1стъ и3 мeрзокъ ў гDа. |
|
16
|
16
|
| До чого скарб у руках нерозумного? Для придбання мудрости у нього немає розуму. [Хто високим робить свій дім, той шукає, як розбитися; а хто ухиляється від навчання, впаде в біди.] | Вскyю бsше и3мёніе безyмному; стzжaти бо премyдрости безсeрдый не м0жетъ. И$же выс0къ твори1тъ св0й д0мъ, и4щетъ сокрушeніz: њстроптэвazй же ўчи1тисz впадeтъ во ѕл†z. |
|
17
|
17
|
| Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя. | На всsко врeмz дрyгъ да бyдетъ тебЁ, брaтіz же въ нyждахъ полeзни да бyдутъ: сегH бо рaди раждaютсz. |
|
18
|
18
|
| Чоловік бідний на розум дає руку і ручається за ближнього свого. | Мyжъ безyменъ плeщетъ и3 рaдуетсz себЁ, ћкоже поручazйсz и3спорyчитъ дрyга своего2, на свои1хъ же ўстнaхъ џгнь сокр0вищствуетъ. |
|
19
|
19
|
| Хто любить сварки, той любить гріх, і хто високо піднімає ворота свої, той шукає падіння. | Грэхолю1бецъ рaдуетсz свaрwмъ, ґ жестокосeрдый не ўсрsщетъ благи1хъ. |
|
20
|
20
|
| Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду. | Мyжъ ўдобопрел0жный љзhкомъ впадeтъ во ѕл†z: сeрдце же безyмнагw болёзнь стzжaвшему є5. |
|
21
|
21
|
| Породив хто дурня, — собі на лихо, і батько нерозумного не порадіє. | Не весели1тсz nтeцъ њ сhнэ ненакaзаннэмъ: сhнъ же мyдръ весели1тъ мaтерь свою2. |
|
22
|
22
|
| Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки. | Сeрдце веселsщесz бlгоимётисz твори1тъ: мyжу же печaльну засhшутъ кHсти. |
|
23
|
23
|
| Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя. | Пріeмлющему дaры непрaведнw въ нBдра не пред8успэвaютъ путіE: нечести1вый же ўкланsетъ пути6 прaвды. |
|
24
|
24
|
| Мудрість — перед лицем розумного, а очі дурня — на краю землі. | ЛицE разyмно мyжа премyдра, џчи же безyмнагw на концёхъ земли2. |
|
25
|
25
|
| Нерозумний син — досада батькові своєму і засмучення для матері своєї. | Гнёвъ nтцY сhнъ безyменъ, и3 болёзнь р0ждшей є3го2. |
|
26
|
26
|
| Недобре й звинувачувати правого, і бити вельмож за правду. | Тщєты2 твори1ти мyжу првdну не добро2, нижE препод0бно навётовати властeмъ прaвєднымъ. |
|
27
|
27
|
| Розумний стриманий у словах своїх, і розсудливий холоднокровний. | И$же щади1тъ глаг0лъ произнести2 жeстокъ, разyменъ: долготерпэли1вый же мyжъ премyдръ, лyчше и4щущагw наyки. |
|
28
|
28
|
| І нерозумний, коли мовчить, може здатися мудрим, і хто закриває вуста свої — розсудливим. | Несмhсленному вопроси1вшу њ мyдрости, мyдрость вмэни1тсz: нёма же кто2 себE твори1тъ, возмни1тсz разyменъ бhти. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
