1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa д7i
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
|
Ск0рw и4детъ и3 не ўмeдлитъ: и3 поми1луетъ гDь їaкwва и3 и3зберeтъ пaки ї}лz, и3 почjютъ на земли2 своeй, и3 пришлeцъ приложи1тсz къ ни6мъ и3 приложи1тсz къ д0му їaкwвлю,
|
Близький час його, і не забаряться дні його, бо помилує Господь Якова і знову полюбить Ізраїля; і оселить їх на землі їхній, і приєднаються до них іноземці і приліпляться до дому Якова.
|
|
2
|
2
|
|
и3 п0ймутъ и5хъ kзhцы и3 введyтъ на мёсто и4хъ, и3 наслёдzтъ и3 ўмн0жатсz на земли2 б9іи въ рабы6 и3 рабы6ни: и3 бyдутъ плэнeни плэни1вшіи |, и3 њбладaни бyдутъ њбладaвшіи и4ми.
|
І візьмуть їх народи, і приведуть на місце їх, і дім Ізраїля засвоїть їх собі на землі Господній рабами і рабинями, і візьме у полон тих, що полонили його, і буде панувати над гнобителями своїми.
|
|
3
|
3
|
|
И# бyдетъ въ т0й дeнь, ўпок0итъ тS гDь t болёзни и3 ћрости твоеS и3 t раб0ты жест0кіz, є4юже раб0талъ є3си2 и5мъ.
|
І буде у той день: коли Господь визволить тебе від скорботи твоєї і від страху і від тяжкого рабства, в якому ти був поневолений,
|
|
4
|
4
|
|
И# пріи1меши плaчь сeй [Е#вр.: при1тчу сію2.] на царS вавmлHнска и3 речeши въ т0й дeнь: кaкw престA и3стzзyzй и3 престA понуждazй;
|
ти промовиш переможну пісню на царя Вавилонського і скажеш: як не стало мучителя, припинилося грабіжництво!
|
|
5
|
5
|
|
Сокруши2 бGъ kрeмъ грёшникwвъ, kрeмъ кнzзeй,
|
Розтрощив Господь жезл нечестивих, скіпетр владик,
|
|
6
|
6
|
|
порази1въ kзhкъ ћростію, ћзвою неисцёльною, поражazй kзhкъ ћзвою ћрости, є4юже не пощадЁ, почи2 ўповaющи.
|
який уражав народи у люті ударами невідворотними, який у гніві панував над племенами з нестримним переслідуванням.
|
|
7
|
7
|
|
ВсS землS вопіeтъ со весeліемъ,
|
Уся земля відпочиває, покоїться, викликує з радости;
|
|
8
|
8
|
|
и3 древA лівaнwва возвесели1шасz њ тебЁ и3 кeдръ лівaнскій: њнeлэже ты2 ўснyлъ є3си2, не взhде посэкazй нaсъ.
|
і кипариси радіють за тебе, і кедри ливанські, говорячи: «з тих пір, як ти заснув, ніхто не приходить рубати нас».
|
|
9
|
9
|
|
Ѓдъ д0лэ њгорчи1сz, срётъ тS: востaша съ тоб0ю вси2 и3споли1ни њбладaвшіи землeю, подвизaвшіи t прест0лwвъ свои1хъ всёхъ царeй kзhческихъ.
|
Пекло глибинне почало рухатися заради тебе, щоб зустріти тебе при вході твоєму; пробудив для тебе рефаїмів, усіх вождів землі; підняв усіх царів язичницьких із престолів їхніх.
|
|
10
|
10
|
|
Вси2 tвэщaютъ и3 рекyтъ тебЁ: и3 ты2 плэнeнъ є3си2, ћкоже и3 мы2: и3 въ нaсъ вмэнeнъ є3си2.
|
Усі вони будуть говорити тобі: і ти зробився безсилим, як ми! і ти став подібним до нас!
|
|
11
|
11
|
|
Сни1де слaва твоS во ѓдъ, мн0гое весeліе твоE: под8 тоб0ю постeлютъ гни1лость, и3 покр0въ тв0й чeрвь.
|
У пекло скинута гординя твоя з усім шумом твоїм; під тобою підстилається черва, і черва — покров твій.
|
|
12
|
12
|
|
Кaкw спадE съ небесE денни1ца восходsщаz заyтра; сокруши1сz на земли2 посылazй ко всBмъ kзhкwмъ.
|
Як упав ти з неба, денниця, син зорі! розбився об землю, який топтав народи.
|
|
13
|
13
|
|
Тh же рeклъ є3си2 во ўмЁ твоeмъ: на нeбо взhду, вhше ѕвёздъ небeсныхъ постaвлю прест0лъ м0й, сsду на горЁ выс0цэ, на горaхъ выс0кихъ, ±же къ сёверу:
|
А говорив у серці своєму: «зійду на небо, вище за зірки Божі піднесу престіл мій і сяду на горí у зібранні богів, на краю півночі;
|
|
14
|
14
|
|
взhду вhше w4блакъ, бyду под0бенъ вhшнему.
|
зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього».
|
|
15
|
15
|
|
Нн7э же во ѓдъ сни1деши и3 во њснwвaніz земли2.
|
Але скинутий у пекло, у глибини пекельні.
|
|
16
|
16
|
|
Ви1дэвшіи тS ўдивsтсz њ тебЁ и3 рекyтъ: сeй человёкъ раздражazй зeмлю, потрzсazй цари6,
|
Ті, що бачили тебе, вдивляються у тебе, розмірковують про тебе: «чи той це чоловік, який коливав землю, тряс царства,
|
|
17
|
17
|
|
положи1вый вселeнную всю2 пyсту и3 грaды є3S разсhпа, плэнeныхъ не разрэши2.
|
всесвіт зробив пустелею і руйнував міста його, полонених своїх не відпускав додому?».
|
|
18
|
18
|
|
Вси2 цaріе kзhкwвъ ўсп0ша въ чeсти, кjйждо въ домY своeмъ.
|
Всі царі народів, усі лежать у шані, кожен у своїй усипальниці;
|
|
19
|
19
|
|
Тh же повeрженъ бyдеши въ горaхъ, ћкw мертвeцъ мeрзкій со мн0гими мертвєцы2 и3зсёчеными мечeмъ, сходsщими во ѓдъ.
|
а ти повалений поза гробницею своєю, як знехтувана гілка, як одяг убитих, уражених мечем, яких опускають у кам’яні рови, — ти, як потоптаний труп,
|
|
20
|
20
|
|
Ћкоже ри1за въ кр0ви намочeна не бyдетъ чистA, тaкожде и3 ты2 не бyдеши чи1стъ, занE зeмлю мою2 погуби1лъ є3си2 и3 лю1ди мо‰ и3зби1лъ є3си2: не пребyдеши въ вёчное врeмz, сёмz ѕл0е.
|
не з’єднаєшся з ними у могилі; бо ти зруйнував землю твою, убив народ твій: повіки не пом’янеться плем’я лиходіїв.
|
|
21
|
21
|
|
Ўгот0ви ч†да тво‰ на ўбіeніе грэхaми nтцA твоегw2, да востaнутъ и3 наслёдzтъ зeмлю и3 нап0лнzтъ зeмлю рaтьми.
|
Готуйте заколення синам його за беззаконня батька їхнього, щоб не повстали і не заволоділи землею і не наповнили всесвіт ворогами.
|
|
22
|
22
|
|
И# востaну на нS, гlетъ гDь саваHfъ, и3 погублю2 и4мz и4хъ, и3 њстaнокъ, и3 сёмz: сі‰ гlетъ гDь.
|
І повстану на них, — говорить Господь Саваоф, — і знищу ім’я Вавилона і весь залишок, і сина й онука, — говорить Господь.
|
|
23
|
23
|
|
И# положY вавmлHна пyста, ћкw вогнэзди1тисz є3жє1мъ, и3 бyдетъ ни во чт0же: и3 положY и5 брeніz пр0пасть въ пaгубу.
|
І зроблю його володінням їжаків і болотом, і вимету його мітлою знищувальною, — говорить Господь Саваоф.
|
|
24
|
24
|
|
Сі‰ гlетъ гDь саваHfъ: ћкоже гlахъ, тaкw бyдетъ, и3 ћкоже совэщaхъ, тaкw пребyдетъ,
|
З клятвою говорить Господь Саваоф: як Я задумав, так і буде; як Я визначив, так і відбудеться,
|
|
25
|
25
|
|
є4же погуби1ти ґссmрjанъ на земли2 моeй и3 на горaхъ мои1хъ: и3 бyдутъ въ попрaніе, и3 tи1метсz t ни1хъ kрeмъ и4хъ, и3 слaва [Е#вр.: брeмz.] и4хъ t рaменъ и4хъ tи1метсz.
|
щоб знищити Ассура у землі Моїй і розтоптати його на горах Моїх; і спаде з них ярмо його, і зніметься тягар його з рамен їхніх.
|
|
26
|
26
|
|
Сeй совётъ, є3г0же совэщA гDь на всю2 вселeнную, и3 сіS рукA на вс‰ kзhки вселeнныz:
|
Таке визначення, ухвалене про усю землю, і ось рука, простягнута на усі народи,
|
|
27
|
27
|
|
±же бо бGъ с™hй совэщA, кто2 разори1тъ; и3 рyку є3гw2 выс0кую кто2 tврати1тъ;
|
бо Господь Саваоф визначив, і хто може скасувати це? рука Його простягнута, — і хто відверне її?
|
|
28
|
28
|
|
Въ лёто, въ нeже ќмре ґхaзъ цaрь, бhсть глаг0лъ сeй:
|
У рік смерти царя Ахаза було таке пророче слово:
|
|
29
|
29
|
|
не рaдуйтесz, вси2 и3ноплемє1нницы, сокруши1сz бо kрeмъ бію1щагw вы2: t сёмене бо ѕміи1на и3зhдутъ и3сч†діz ѓспідwвъ, и3 и3сч†діz и4хъ и3зhдутъ ѕміи6 парsщіи:
|
не радуйся, земле Филистимська, що розтрощено жезл, який уражав тебе, бо з кореня зміїного вийде аспид, і плодом його буде летючий дракон.
|
|
30
|
30
|
|
и3 ўпасyтсz ўб0зіи и4мъ, ни1щіи же человёцы въ ми1рэ почjютъ: и3 потреби1тъ глaдомъ сёмz твоE, и3 њстaнокъ тв0й и3збіeтъ.
|
Тоді найбідніші будуть нагодовані, жебраки будуть спочивати у безпеці; а твій корінь уморю голодом, і він уб’є залишок твій.
|
|
31
|
31
|
|
Восплaчитесz, вратA градHвъ, да возопію1тъ грaды смzтeнніи, и3ноплемє1нницы вси2, занE дhмъ t сёвера и4детъ, и3 нёсть, и4же пребyдетъ.
|
Ридайте, ворота! вий голосом, місто! Розпадешся ти, уся земле Филистимська, тому що від півночі дим іде, і немає відсталого у полчищах їх.
|
|
32
|
32
|
|
И# что2 tвэщaютъ цaріе kзhкwвъ; ћкw гDь њсновA сіHна, и3 тёмъ спасyтсz смирeнніи людjй є3гw2.
|
Що ж скажуть вісники народу? — Те, що Господь утвердив Сион, і у ньому знайдуть притулок бідні з народу Його.
|
