1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa }
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| И# речE гDь ко мнЁ: пріими2 себЁ сви1токъ н0въ вели1къ и3 напиши2 въ нeмъ писaломъ человёчимъ, є4же ск0рw плэнeніе сотвори1ти корhстей, приспё бо: | І сказав мені Господь: візьми собі великий сувій і накресли на ньому людськими письменами: Магер-шелал-хаш-баз*. |
|
2
|
2
|
| и3 свидBтели мнЁ сотвори2 вBрны человёки, ўрjю їерeа и3 захaрію сhна варахjина. | І я узяв собі вірних свідків: Урію священика і Захарію, сина Варахіїного, — |
|
3
|
3
|
| И# приступи1хъ ко прbр0чицэ, и3 во чрeвэ зачaтъ и3 роди2 сhна. И# речE гDь мнЁ: нарцы2 и4мz є3мY: ск0рw плэни2, нaглw расхи1ти, | і приступив я до пророчиці, і вона зачала і народила сина. І сказав мені Господь: наречи йому ім’я: Магер-шелал-хаш-баз, |
|
4
|
4
|
| занE прeжде нeже разумёти nтрочaти назвaти nтцA и3ли2 мaтерь, пріи1метъ си1лу дамaскову, и3 кwрhсти самар‡йскіz пред8 царeмъ ґссmрjйскимъ. | бо раніше ніж дитя буде вміти вимовити: батько мій, мати моя, — багатства Дамаска і здобич самарійську понесуть перед царем Ассирійським. |
|
5
|
5
|
| И# приложи2 гDь гlати ко мнЁ є3щE, гlz: | І продовжував Господь говорити до мене і сказав ще: |
|
6
|
6
|
| понeже не восхотёша лю1діе сjи воды2 сілwaмли текyщіz ти1сэ, но восхотёша и3мёти рассHна и3 сhна ромелjева царS над8 вaми, | за те, що цей народ зневажає води Силоама, які течуть тихо, і захоплюється Рецином і сином Ремаліїним, |
|
7
|
7
|
| сегw2 рaди сE, возв0дитъ гDь на вы2 в0ду рэки2 си1льну и3 мн0гу, царS ґссmрjйска и3 слaву є3гw2: и3 взhдетъ на всsку дeбрь вaшу, и3 њбhдетъ всsку стёну вaшу, | наведе на нього Господь води ріки бурхливі і великі — царя Ассирійського з усією славою його; і підніметься вона в усіх протоках своїх і виступить із усіх берегів своїх; |
|
8
|
8
|
| и3 tи1метъ t їудeи человёка, и4же возм0жетъ главY воздви1гнути, и3ли2 могyщаго что2 соверши1ти: и3 бyдетъ п0лкъ є3гw2, во є4же нап0лнити ширинY страны2 твоеS, съ нaми бGъ! | і піде по Юдеї, наводнить її і високо підніметься — дійде до шиї; і розпростерті крила її будуть по усій широті землі Твоєї, Еммануїле! |
|
9
|
9
|
| Разумёйте, kзhцы, и3 покарsйтесz, ўслhшите дaже до послёднихъ земли2: могyщіи, покарsйтесz: ѓще бо пaки возм0жете, пaки побёждени бyдете, | Ворогуйте, народи, але тремтіть, і слухайте, усі віддалені землі! Озброюйтесь, але тремтіть; озброюйтесь, але тремтіть! |
|
10
|
10
|
| и3 и4же ѓще совётъ совэщaете, разори1тъ гDь, и3 сл0во, є4же ѓще возглаг0лете, не пребyдетъ въ вaсъ, ћкw съ нaми бGъ. | Задумуйте задуми, але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться: бо з нами Бог! |
|
11
|
11
|
| Тaкw гlетъ гDь: крёпкою рук0ю не покарsютсz хождeнію пути2 людjй си1хъ, глаг0люще: | Бо так говорив мені Господь, тримаючи на мені міцну руку і напоумлюючи мене не ходити шляхом цього народу, і сказав: |
|
12
|
12
|
| да не когдA рекyтъ: жeстоко: всe бо, є4же ѓще рекyтъ лю1діе сjи, жeстоко є4сть: стрaха же и4хъ не ўб0йтесz, нижE возмzти1тесz. | «Не називайте змовою усього того, що народ цей називає змовою; і не бійтеся того, чого він боїться, і не страшіться. |
|
13
|
13
|
| ГDа си1лъ, того2 њсвzти1те, и3 т0й бyдетъ тебЁ въ стрaхъ. | Господа Саваофа — Його шануйте свято, і Він — страх ваш, і Він — тремтіння ваше! |
|
14
|
14
|
| И# ѓще бyдеши ўповaz на него2, бyдетъ тебЁ во њсщ7eніе, ґ не ћкоже њ кaмень претыкaніz преткнeшисz, нижE ћкw њ кaмень падeніz: д0мове же ї†кwвли въ прyглэ, и3 въ разд0ліи сэдsщіи во їеrли1мэ. | І буде Він освяченням і каменем спотикання, і скелею спокуси для обох домів Ізраїля, петлею і сіткою для жителів Єрусалима. |
|
15
|
15
|
| Сегw2 рaди и3знем0гутъ въ ни1хъ мн0зи, и3 падyтъ, и3 сокрушaтсz, и3 прибли1жатсz, и3 ћти бyдутъ человёцы въ твердhни сyще. | І багато хто з них спіткнеться і впаде, і розіб’ється, і заплутається у сітях, і буде уловлений. |
|
16
|
16
|
| ТогдA kвлeни бyдутъ печатлёющіи зак0нъ, є4же не ўчи1тисz. | Зав’яжи свідчення, і запечатай одкровення при учениках Моїх». |
|
17
|
17
|
| И# речeтъ: пождY бGа tврaщшагw лицE своE t д0му їaкwвлz и3 ўповaz бyду нaнь. | Отже, я надіюся на Господа, Який сховав лице Своє від дому Якова, й уповаю на Нього. |
|
18
|
18
|
| СE, ѓзъ и3 дёти, ±же ми2 дадE бGъ: и3 бyдутъ знaмєніz и3 чудесA въ домY ї}левэ t гDа саваHfа, и4же њбитaетъ на горЁ сіHнъ. | Ось я і діти, яких дав мені Господь, як вказівки і знамення в Ізраїлі від Господа Саваофа, Який живе на горі Сионі. |
|
19
|
19
|
| И# ѓще рекyтъ къ вaмъ: и3зыщи1те чревоволшeбникwвъ и3 t земли2 возглашaющихъ, тщесл0вующихъ, и5же t чрeва глашaютъ, не kзhкъ ли къ бGу своемY взhщетъ; что2 и3спытyютъ мє1ртвыz њ живhхъ; | І коли скажуть вам: зверніться до викликачів померлих і до чаклунів, до шептунів і утробомовців, — тоді відповідайте: чи не повинен народ звертатися до свого Бога? чи запитують мертвих про живих? |
|
20
|
20
|
| Зак0нъ бо въ п0мощь дадE, да рекyтъ не ћкоже сл0во сіE, зaньже не лёть дaры даsти. | Звертайтеся до закону й одкровення. Якщо вони не говорять, як це слово, то немає у них світла. |
|
21
|
21
|
| И# пріи1детъ на вы2 жeстокъ глaдъ, и3 бyдетъ, є3гдA взaлчете, ск0рбни бyдете и3 ѕло2 речeте кнsзю и3 nтeчеству: | І будуть вони бродити по землі, жорстоко пригноблені і голодні; і під час голоду будуть злостивитися, хулити царя свого і Бога свого. |
|
22
|
22
|
| и3 воззрsтъ на нeбо горЁ, и3 на зeмлю ни1зу при1зрzтъ, и3 сE, скyдость тёсна и3 тмA, ск0рбь и3 тэснотA и3 тмA, ћкоже не ви1дэти: и3 не њскудёетъ въ тёснотэ сhй дaже до врeмене. | І глянуть угору, і подивляться на землю; і ось — горе і морок, густа пітьма, і будуть скинуті у пітьму. Але не завжди буде морок там, де тепер він загуснув. |
