1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa …д
|
Глава 64
|
|
1
|
1
|
| Ѓще tвeрзеши нб7о, трeпетъ пріи1мутъ t тебє2 г0ры и3 растaютъ, | О, якби Ти розірвав небеса і зійшов! гори розтанули б від лиця Твого, |
|
2
|
2
|
| ћкw тaетъ в0скъ t лицA nгнS, и3 попали1тъ џгнь супостaты, и3 kвлeно бyдетъ и4мz твоE въ сопроти1вныхъ твои1хъ: t лицA твоегw2 kзhцы возмzтyтсz: | як від вогню, який розплавляє, як від того, хто кип’ятить воду, щоб ім’я Твоє зробити відомим ворогам Твоїм; від лиця Твого здригнулися б народи. |
|
3
|
3
|
| є3гдA сотвори1ши сл†внаz, трeпетъ пріи1мутъ t тебє2 г0ры. | Коли Ти звершував страшні діла, для нас несподівані, і сходив, — гори танули від лиця Твого. |
|
4
|
4
|
| T вёка не слhшахомъ, нижE џчи нaши ви1дэша бGа, рaзвэ тебє2, и3 дэлA тво‰, ±же сотвори1ши ждyщымъ млcти. | Бо від віку не чули, не слухали вухом, і ніяке око не бачило іншого бога, крім Тебе, Який стільки зробив би для тих, що надіються на нього. |
|
5
|
5
|
| Млcть бо срsщетъ творsщихъ прaвду, и3 пути6 тво‰ помzнyтсz: сE, ты2 разгнёвалсz є3си2, и3 мы2 согрэши1хомъ. | Ти милостиво зустрічав того, хто радіє і чинить правду, хто поминає Тебе на путях Твоїх. Але ось, Ти прогнівався, тому що ми здавна грішили; і як же ми будемо спасені? |
|
6
|
6
|
| Сегw2 рaди заблуди1хомъ и3 бhхомъ ћкw нечи1сти вси2 мы2, ћкоже п0ртъ нечи6стыz всS прaвда нaша, и3 tпад0хомъ ћкw ли1ствіе беззак0ній рaди нaшихъ: тaкw вётръ восхи1титъ нaсъ. | Усі ми зробилися — як нечистий, і вся праведність наша — як забруднений одяг; і всі ми зблякли, як лист, і беззаконня наші, як вітер, несуть нас. |
|
7
|
7
|
| И# нёсть призывazй и4мz твоE и3 помzнyвый ўдержaти тS: ћкw tврати1лъ є3си2 лицE твоE t нaсъ и3 прeдалъ ны2 є3си2 беззак0ній рaди нaшихъ. | І немає того, хто прикликає ім’я Твоє, хто поклав би міцно триматися за Тебе; тому Ти сховав від нас лице Твоє і залишив нас гинути від беззаконь наших. |
|
8
|
8
|
| И# нн7э, гDи, nц7ъ нaшъ є3си2 ты2, мh же брeніе, дэлA рукY твоє1ю вси2: | Але нині, Господи, Ти — Отець наш; ми — глина, а Ти — утворитель наш, і всі ми — діло руки Твоєї. |
|
9
|
9
|
| не прогнёвайсz на ны2 ѕэлw2 и3 не помzни2 во врeмz беззак0ній нaшихъ, и3 нн7э при1зри, ћкw лю1діе твои2 вси2 мы2. | Не гнівайся, Господи, без міри, і не вічно пам’ятай беззаконня. Споглянь же: ми усі народ Твій. |
|
10
|
10
|
| Грaдъ с™и1лища твоегw2 бhсть пyстъ, сіHнъ ћкоже пустhнz бhсть, їеrли1мъ на проклsтіе: | Міста святині Твоєї зробилися пустелею; пустелею став Сион; Єрусалим спустошений. |
|
11
|
11
|
| д0мъ с™hй нaшъ и3 слaва, ю4же благослови1ша nтцы2 нaши, бhсть nгнeмъ пожжeнъ, и3 вс‰ сл†внаz н†ша кyпнw пад0ша. | Дім освячення нашого і слави нашої, де батьки наші прославляли Тебе, спалений вогнем, і всі коштовності наші розграбовані. |
|
12
|
12
|
| И# t всёхъ си1хъ терпёлъ є3си2, гDи, и3 молчaлъ, и3 смири1лъ є3си2 ны2 ѕэлw2. | Після цього чи будеш ще стримуватися, Господи, чи будеш мовчати і карати нас без міри? |
