1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa н7а
|
Глава 51
|
|
1
|
1
|
| Послyшайте менE, гонsщіи прaвду и3 взыскaющіи гDа, воззри1те на твeрдый кaмень, є3г0же и3зсэк0сте [Е#вр.: и3з8 негHже и3зсёчени бhсте.], и3 въ ю3д0ль пот0ка, ю4же и3скопaсте [Е#вр.: и3з8 неsже и3ск0пани бhсте.]. | Послухайте Мене ті, що прагнуть до правди, що шукають Господа! Гляньте на скелю, з якої ви висічені, у глибину рову, з якого ви витягнуті. |
|
2
|
2
|
| Воззри1те на ґвраaма nтцA вaшего и3 на сaрру породи1вшую вы2: ћкw є3ди1нъ бЁ, и3 призвaхъ є3го2, и3 бlгослови1хъ є3го2, и3 возлюби1хъ є3го2, и3 ўмн0жихъ є3го2. | Подивіться на Авраама, батька вашого, і на Сарру, яка народила вас: бо Я прикликав його одного і благословив його, і розмножив його. |
|
3
|
3
|
| И# тебE нн7э ўтёшу, сіHне, и3 ўтёшихъ вс‰ пусты6ни є3гw2, и3 постaвлю пустhню є3гw2 ћкw рaй, и3 ±же ко зaпадwмъ є3гw2 ѓки рaй гDень: рaдость и3 весeліе њбрsщутъ въ нeмъ, и3сповёданіе и3 глaсъ хвалeніz. | Так, Господь утішить Сион, утішить усі руїни його і зробить пустелі його, як рай, і степ його, як сад Господа; радість і веселість буде у ньому, славослів’я і піснеспіви. |
|
4
|
4
|
| Послyшайте менE, лю1діе мои2, послyшайте, и3 цaріе, ко мнЁ внуши1те: ћкw зак0нъ t менє2 и3зhдетъ, и3 сyдъ м0й во свётъ kзhкwмъ. | Послухайте Мене, народе Мій, і плем’я Моє, прихиліть вухо до Мене! бо від Мене вийде закон, і суд Мій поставлю світлом для народів. |
|
5
|
5
|
| Приближaетсz ск0рw прaвда моS, и3 и3зhдетъ ћкw свётъ спcніе моE, и3 на мhшцу мою2 kзhцы надёzтисz бyдутъ: менE џстрови њжидaти и3 на мhшцу мою2 ўповaти бyдутъ. | Правда Моя близька; спасіння Моє сходить і сила Моя буде судити народи; острови будуть уповати на Мене і сподіватися на силу Мою. |
|
6
|
6
|
| Воздви1гните на нeбо џчи вaши и3 воззри1те на зeмлю д0лу, понeже нeбо ћкw дhмъ ўтверди1сz, и3 землS ћкw ри1за њбетшaетъ, живyщіи же на земли2 ћкоже сі‰ и3з0мрутъ, спcніе же моE во вёкъ бyдетъ, и3 прaвда моS не њскудёетъ. | Підніміть очі ваші до небес, і подивіться на землю вниз: бо небеса зникнуть, як дим, і земля постаріє, як одяг, і жителі її також вимруть; а Моє спасіння буде перебувати вічно, і правда Моя не перестане. |
|
7
|
7
|
| Послyшайте менE, вёдzщіи сyдъ, лю1діе мои2, и5мже зак0нъ м0й въ сeрдцы вaшемъ, не б0йтесz ўкорeніz человёча и3 похулeнію и4хъ не покарsйтесz. | Послухайте Мене ті, що знають правду, народ, у якого в серці закон Мій! Не бійтеся ганьби від людей, і лихослів’я їх не страшіться. |
|
8
|
8
|
| Ћкоже бо ри1за снэдeна бyдетъ врeменемъ, и3 ћкw сукно2 и3з8sстсz мольми2, прaвда же моS во вёки бyдетъ и3 спcніе моE въ р0ды родHвъ. | Бо, як одяг, з’їсть їх міль і, як вовну, з’їсть їх черва; а правда Моя перебуватиме повік, і спасіння Моє — у роди родів. |
|
9
|
9
|
| Востaни, востaни, їеrли1ме, и3 њблецhсz во крёпость мhшцы твоеS, востaни ћкw въ начaлэ днE, ћкw р0дъ вёка: не тh ли є3си2 побэди1лъ г0рдаго и3 раст0ргнулъ ѕмjа; | Повстань, повстань, одягнись міцністю, сила Господня! Повстань, як у дні древні, у роди давні! Чи не ти убила Раава, вразила крокодила? |
|
10
|
10
|
| Не ты2 и3 є3си2 њпустошazй м0ре, в0ду бeздны мн0гу; положи1вый глубины6 морск‡z пyть прох0да и3з8‰тымъ и3 и3збaвлєнымъ; | Чи не ти висушила море, во́ди великої безодні, перетворила глибини моря на дорогу, щоб пройшли відкуплені? |
|
11
|
11
|
| ГDемъ бо возвратsтсz и3 пріи1дутъ въ сіHнъ съ рaдостію и3 со весeліемъ вёчнымъ: на главё бо и4хъ весeліе и3 хвалA, и3 рaдость пріи1метъ |: tбэжE болёзнь и3 печaль и3 воздыхaніе. | І повернуться визволені Господом і прийдуть на Сион зі співом, і радість вічна над головою їх; вони знайдуть радість і веселощі: печаль і зітхання віддаляться. |
|
12
|
12
|
| Ѓзъ є4смь, ѓзъ є4смь ўтэшazй тS: разумёй, кто2 сhй ўбоsлсz є3си2 человёка смeртна и3 сhна человёча, и5же ћкw травA и3зсх0ша, | Я, Я Сам — Утішитель ваш. Хто ти, що боїшся людини, яка помирає, і сина людського, який те саме, що трава, |
|
13
|
13
|
| и3 забhлъ є3си2 бGа создaвшаго тS, сотв0ршаго нeбо и3 њсновaвшаго зeмлю: и3 боsлсz є3си2 пrнw во вс‰ дни6 лицA ћрости стужaющагw тебЁ: кaкw бо восхотЁ взsти тS, и3 нн7э гдЁ ћрость стужaющагw тебЁ; | і забуваєш Господа, Творця свого, Який розпростер небеса і заснував землю; і безперестанно, кожного дня страшишся люті гнобителя, ніби він готовий був знищити? Але де лють гнобителя? |
|
14
|
14
|
| Внегдa бо спасти1сz тебЁ, не стaнетъ, нижE ўмeдлитъ: | Скоро буде визволений полонений, і не помре в ямі і не буде мати потреби у хлібі. |
|
15
|
15
|
| ћкw ѓзъ бGъ тв0й, возмущazй м0ре и3 творsй шyмъ волнaмъ є3гw2: гDь саваHfъ и4мz мнЁ. | Я Господь, Бог твій, Який збурює море, так що хвилі його ревуть: Господь Саваоф — ім’я Його. |
|
16
|
16
|
| ПоложY словесA мо‰ во ўстA тво‰ и3 под8 сёнію руки2 моеS покрhю тS, є4юже постaвихъ нeбо и3 њсновaхъ зeмлю: и3 речeтъ сіHну: лю1діе мои2 є3стE вы2. | І Я вкладу слова Мої у вуста твої, і тінню руки Моєї покрию тебе, щоб упорядкувати небеса й утвердити землю і сказати Сиону: «ти Мій народ». |
|
17
|
17
|
| Востaни, востaни, воскrни2, їеrли1ме, и3спи1вый чaшу ћрости t руки2 гDни: чaшу бо падeніz, фіaлъ ћрости и3спи1лъ и3 и3стощи1лъ є3си2, | Пробудися, пробудися, встань, Єрусалиме, ти, який з руки Господа випив чашу люті Його, випив до дна чашу сп’яніння, осушив. |
|
18
|
18
|
| и3 не бhсть ўтэшazй тебE t всёхъ ч†дъ твои1хъ, ±же роди1лъ є3си2, и3 не бhсть под8eмлющагw руки2 твоеS, нижE t всёхъ сынHвъ твои1хъ, и5хже вознeслъ є3си2. | Нікому було вести його з усіх синів, породжених ним, і нікому було підтримати його за руку з усіх синів, яких він виростив. |
|
19
|
19
|
| ДвA сі‰ проти6вна тебЁ, кто2 сожалёетъ тебЁ; падeніе и3 сокрушeніе, глaдъ и3 мeчь, кто2 ўтёшитъ тS; | Тебе спостигли дві біди, хто пошкодує про тебе? — спустошення і знищення, голод і меч: ким я втішу тебе? |
|
20
|
20
|
| Сhнове твои2 њбнищaвшіи, сэдsще на краи2 всsкагw и3сх0да, ћкw свeкла недоварeнаz, и3сп0лнени ћрости гDни, разслaблени гDемъ бGомъ. | Сини твої знемогли, лежать на розі усіх вулиць, як сарна в тенетах, сповнені гніву Господа, заборони Бога твого. |
|
21
|
21
|
| Сегw2 рaди слhши, смирeнный и3 ўпи1выйсz не він0мъ: | Отже, вислухай це, страдник і сп’янілий, але не від вина. |
|
22
|
22
|
| тaкw гlетъ гDь бGъ судsй лю1демъ свои6мъ: сE, взsхъ t руки2 твоеS чaшу падeніz, фіaлъ ћрости моеS, и3 не приложи1ши ксемY пи1ти є3S: | Так говорить Господь твій, Господь і Бог твій, Який мститься за Свій народ: ось, Я беру з руки твоєї чашу сп’яніння, дріжджі з чаші люті Моєї: ти не будеш уже пити їх, |
|
23
|
23
|
| и3 вложY ю5 въ рyцэ преwби1дэвшихъ тS и3 смири1вшихъ тS, и5же рек0ша души2 твоeй: преклони1сz, да минeмъ: и3 положи1лъ є3си2 рaвнw земли2 плещы2 тво‰ tвнЁ мимоходsщымъ. | і подам її у руки мучителям твоїм, які говорили тобі: «впади ниць, щоб нам пройти по тобі»; і ти хребет твій робив ніби землею й вулицею для тих, що проходили. |
