1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa f7
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| СіE прeжде и3спjй, ск0рw твори2, страно2 завулHнz и3 землE нефfалjмлz, и3 пр0чіи при м0ри живyщіи, и3 њб8 nнY странY їoрдaна, галілeа kзhкwвъ. | Час, що минув, принизив землю Завулонову і землю Неффалимову; але наступний звеличить приморську путь, зайорданську країну, Галилею язичницьку. |
|
2
|
2
|
| Лю1діе ходsщіи во тмЁ ви1дэша свётъ вeлій: живyщіи во странЁ и3 сёни смeртнэй, свётъ возсіsетъ на вы2. | Народ, що ходить у пітьмі, побачить світло велике; на тих, що живуть у країні тіні смертної, світло засяє. |
|
3
|
3
|
| Мн0жайшіи лю1діе, ±же и3звeлъ є3си2, въ весeліи твоeмъ: и3 возвеселsтсz пред8 тоб0ю, ћкоже веселsщіисz въ жaтву, и3 ћкоже веселsтсz дэлsщіи коры6сти. | Ти примножиш народ, збільшиш радість його. Він буде веселитися перед Тобою, як веселяться під час жнив, як радіють при розподілі здобичі. |
|
4
|
4
|
| ЗанE tsтсz kрeмъ лежaй на ни1хъ, и3 жeзлъ, и4же на вhи и4хъ: жeзлъ бо и3стzзyющихъ разсhпа гDь, ћкоже въ дeнь, и4же на мадіaма. | Бо ярмо, яке обтяжувало його, і жезл, який уражав його, і тростину, яка пригноблювала його, Ти скрушиш, як у день Мадіама. |
|
5
|
5
|
| Ћкw всsкую nдeжду с0бранну лeстію и3 ри1зу съ примирeніемъ tдадyтъ, и3 восхотsтъ, да бhша nгнeмъ сожжeны бhли. | Бо усяке взуття воїна під час битви й одяг, обагрений кров’ю, будуть віддані на спалення, на поживу вогню. |
|
6
|
6
|
| Ћкw nтрочA роди1сz нaмъ, сн7ъ, и3 дадeсz нaмъ, є3гHже начaлство бhсть на рaмэ є3гw2: и3 нарицaетсz и4мz є3гw2: вели1ка совёта ѓгGлъ, чyденъ, совётникъ, бGъ крёпкій, властели1нъ, кн7зь ми1ра, nц7ъ бyдущагw вёка: приведy бо ми1ръ на кн‰зи, ми1ръ и3 здрaвіе є3мY. | Бо Немовля народилося нам — Син даний нам; владарювання на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог кріпкий, Отець вічности, Князь миру*. |
|
7
|
7
|
| И# вeліе начaлство є3гw2, и3 ми1ра є3гw2 нёсть предёла на пrт0лэ дв7довэ и3 на цrтвэ є3гw2, и3спрaвити є5 и3 заступи1ти є3го2 въ судЁ и3 прaвдэ, tнн7э и3 до вёка: рeвность гDа саваHfа сотвори1тъ сі‰. | Примноженню владарювання Його і миру немає межі на престолі Давида й у царстві його, щоб Йому утвердити його і зміцнити його судом і правдою віднині і довіку. Ревність Господа Саваофа зробить це. |
|
8
|
8
|
| Смeрть [Е#вр.: сл0во.] послA гDь на їaкwва, и3 пріи1де на ї}лz: | Слово посилає Господь на Якова, і воно сходить на Ізраїля, |
|
9
|
9
|
| и3 ўразумёютъ вси2 лю1діе є3фрeмwвы и3 живyщіи въ самарjи, въ досаждeніи и3 выс0цэмъ сeрдцы глаг0люще: | щоб знав увесь народ, Єфрем і жителі Самарії, які з гордістю і пихатим серцем говорять: |
|
10
|
10
|
| пл‡нfы пад0ша, но пріиди1те, и3зсэчeмъ кaменіе и3 посэчeмъ черни1чіе и3 кeдры, и3 сози1ждемъ себЁ ст0лпъ. | цеглини упали — побудуємо з тесаного каменю; сикомори вирубані — замінимо їх кедрами. |
|
11
|
11
|
| И# разруши1тъ бGъ востаю1щыz на г0ру сіHню, и3 враги2 є3гw2 разсhплетъ: | І воздвигне Господь проти нього ворогів Рецина, і супротивників його озброїть: |
|
12
|
12
|
| сmрjю t востHкъ с0лнца и3 є4ллины t зaпада с0лнца, поzдaющыz ї}лz всёми ўсты6. Во всёхъ си1хъ не tврати1сz ћрость є3гw2, но є3щE рукA є3гw2 высокA. | сиріян зі сходу, а филистимлян із заходу; і будуть вони пожирати Ізраїля повним ротом. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. |
|
13
|
13
|
| И# лю1діе не њбрати1шасz, д0ндеже ћзвени бhша, и3 гDа не взыскaша. | Але народ не навертається до Того, Хто б’є його, і до Господа Саваофа не прибігає. |
|
14
|
14
|
| И# tsтъ гDь t ї}лz главY и3 w4шибъ, вели1ка и3 мaла, во є3ди1нъ дeнь: | І відсіче Господь у Ізраїля голову і хвіст, пальму і тростину, в один день: |
|
15
|
15
|
| стaрца и3 чудsщихсz ли1цамъ, сіE начaло: и3 прор0ка ўчaща беззакHннаz, сeй w4шибъ. | старець і знатний, — це голова; а пророк-лжевчитель є хвіст. |
|
16
|
16
|
| И# бyдутъ блажaщіи людjй си1хъ льстsше, и3 льстsтъ, ћкw да поглотsтъ |. | І вожді цього народу введуть його в оману, і ті, що водять їх, загинуть. |
|
17
|
17
|
| Сегw2 рaди њ ю4ношахъ и4хъ не возвесели1тсz гDь, и3 сир0тъ и4хъ и3 вдови1цъ и4хъ не поми1луетъ: ћкw вси2 беззак0нніи и3 лукaвіи, и3 вс‰каz ўстA глаг0лютъ непрaвду. Во всёхъ си1хъ не tврати1сz ћрость є3гw2, но є3щE рукA є3гw2 высокA. | Тому за юнаків його не порадіє Господь, і сиріт його і вдів його не помилує: бо усі вони — лицеміри і лиходії, і вуста усіх говорять нечестиво. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. |
|
18
|
18
|
| И# разгори1тсz ћкw џгнь беззак0ніе, и3 ћкw тр0скотъ сухjй поzдeнъ бyдетъ nгнeмъ, и3 разгори1тсz въ чaщахъ дубрaвныхъ и3 поsстъ, ±же w4крестъ холмHвъ вс‰. | Бо беззаконня, як вогонь, розгорілося, пожирає терня і колючий чагарник і палає у хащах лісу, і піднімаються стовпи диму. |
|
19
|
19
|
| За ћрость гнёва гDнz сгорЁ всS землS, и3 бyдутъ лю1діе ћкw nгнeмъ пожжeни: человёкъ брaта своегw2 не поми1луетъ, | Лють Господа Саваофа обпалить землю, і народ зробиться ніби поживою вогню; не пощадить людина брата свого. |
|
20
|
20
|
| но ўклони1тсz на дeсно, ћкw взaлчетъ, и3 снёсть t шyіихъ, и3 не насhтитсz человёкъ kдhй плHти мhшцы своеS: снёсть бо манассjй є3фрeмово, и3 є3фрeмъ манассjино, ћкw вкyпэ повою1ютъ їyду. | І будуть різати праворуч, і залишаться голодні; і будуть їсти ліворуч, і не будуть ситі; кожен буде пожирати плоть м’язів своїх: |
|
21
|
21
|
| Во всёхъ си1хъ не tврати1сz ћрость (є3гw2), но є3щE рукA є3гw2 высокA. | Манассія — Єфрема, і Єфрем — Манассію, обоє разом — Іуду. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. |
