1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa м7и
|
Глава 48
|
|
1
|
1
|
| Ўслhшите сі‰, д0ме їaкwвль, прозвaнніи и4менемъ ї}левымъ и3 и3зшeдшіи и3з8 їyды, кленyщіисz и4менемъ гDа бGа ї}лева, поминaющіи не со и4стиною, нижE со прaвдою, | Слухайте це, доме Якова, що називаєтеся ім’ям Ізраїля і походите від джерела Іудиного, клянетеся ім’ям Господа і сповідуєте Бога Ізраїлевого, хоча не за істиною і не за правдою. |
|
2
|
2
|
| и3 придержaщіисz и4мени грaда с™aгw, и3 њ бз7э ї}левэ подтверждaющіисz: гDь саваHfъ и4мz є3мY. | Бо вони називають себе тими, хто походить від святого міста і спираються на Бога Ізраїлевого; Господь Саваоф — ім’я Йому. |
|
3
|
3
|
| Прє1жднzz є3щE возвэсти1хъ, и3 и3з8 ќстъ мои1хъ и3зыд0ша, и3 слhшано бhсть: внезaпу сотвори1хъ, и3 нaйде. | Минуле Я задовго оголошував; з Моїх уст виходило воно, і Я звіщав це і раптово робив, і все збувалося. |
|
4
|
4
|
| Вёмъ, ћкw жeстокъ є3си2, и3 жи1ла желёзна вhz твоS, и3 чело2 твоE мёдzно. | Я знав, що ти впертий, і що у шиї твоїй жили залізні, і чоло твоє — мідне; |
|
5
|
5
|
| И# возвэсти1хъ ти2, ±же дрeвле, прeжде нeже пріити2 на тS: слы6шана тебЁ сотвори1хъ, да не когдA речeши, ћкw јдwли мнЁ сі‰ сотвори1ша, и3 не рцы2, ћкw и3зв†zннаz и3 слі‰ннаz заповёдаша мнЁ. | тому й оголошував тобі задовго до того, як це приходило, і пред’являв тобі, щоб ти не сказав: «ідол мій зробив це, й істукан мій і вирізьблений мій повелів цьому бути». |
|
6
|
6
|
| Слhшасте вс‰, и3 вы2 не разумёсте: но и3 слы6шана тебЁ сотвори1хъ нHваz tнн7э, ±же и4мутъ бhти: | Ти чув, — подивися на усе це! і невже ви не визнаєте́ цього? А нині Я звіщаю тобі нове і таємне, і ти не знав цього. |
|
7
|
7
|
| и3 не рeклъ є3си2: нн7э бывaютъ, ґ не прeжде, и3 не въ прє1ждніz дни6 слhшалъ є3си2 сі‰: не рцы2: є4й, вёмъ сі‰. | Воно відбулося нині, а не задовго і не за день, і ти не чув про те, щоб ти не сказав: «ось! я знав це». |
|
8
|
8
|
| Не вёдэлъ є3си2, нижE разумёлъ є3си2, нижE и3спeрва tверз0хъ ўшесA тво‰: вёдэхъ бо, ћкw tвергaz tри1неши и3 беззак0нникъ є3щE t чрeва прозовeшисz. | Ти і не чув і не знав про це, і вухо твоє не було раніше відкрите; бо Я знав, що ти вчиниш віроломно, і від самої утроби материнської ти прозваний відступником. |
|
9
|
9
|
| И$мене моегw2 рaди покажy ти ћрость мою2, и3 сл†внаz мо‰ наведY на тS, да не потреблю2 тебE. | Заради імені Мого відкладав гнів Мій, і заради слави Моєї утримував Себе від знищення тебе. |
|
10
|
10
|
| СE, продaхъ тS не сребрA рaди: и3з8sхъ же тS и3з8 пeщи ўб0жества. | Ось, Я розплавив тебе, але не як срібло; випробував тебе у горнилі страждання. |
|
11
|
11
|
| Менє2 рaди сотворю2 ти2, ћкw моE и4мz њсквернsетсz, и3 слaвы моеS и3н0му не дaмъ. | Заради Себе, заради Себе Самого роблю це, — бо яке було б нарікання на ім’я Моє! слави Моєї не дам іншому. |
|
12
|
12
|
| Послyшай менE, їaкwве и3 ї}лю, є3г0же ѓзъ призывaю: ѓзъ є4смь пeрвый и3 ѓзъ є4смь во вёкъ. | Послухай Мене, Якове та Ізраїлю, покликаний Мій: Я той же, Я перший і Я останній. |
|
13
|
13
|
| И# рукA моS њсновA зeмлю, и3 десни1ца моS ўтверди2 нeбо: призовY |, и3 стaнетъ вкyпэ, | Моя рука заснувала землю, і Моя правиця розпростерла небеса; покличу їх, і вони постануть разом. |
|
14
|
14
|
| и3 соберyтсz вси2 и3 ўслhшатъ: кто2 и5мъ возвэсти2 сі‰; любS тS сотвори1хъ в0лю твою2 над8 вавmлHномъ, є4же tsти плeмz халдeйско. | Зберіться усі і слухайте: хто між ними передрік це? Господь полюбив його, і він виконає волю Його над Вавилоном і виявить силу Його над халдеями. |
|
15
|
15
|
| Ѓзъ гlахъ, ѓзъ призвaхъ, привед0хъ и5, и3 благопоспэши1тъ пyть є3гw2. | Я, Я сказав, і прикликав його; Я привів його, і путь його буде благоуспішною. |
|
16
|
16
|
| Приступи1те ко мнЁ и3 слhшите сі‰, и3спeрва не w4тай гlахъ: є3гдA бывaху, тaмw бёхъ, и3 нн7э гDь гDь послa мz и3 д¦ъ є3гw2. | Приступіть до Мене, слухайте це: Я і спочатку говорив не таємно; з того часу, як це відбувається, Я був там; і нині послав Мене Господь Бог і Дух Його. |
|
17
|
17
|
| Тaкw гlетъ гDь, и3збaвивый тS, с™hй ї}левъ: ѓзъ є4смь гDь бGъ тв0й, научи1хъ тS, є4же њбрэсти2 тебЁ пyть, по немyже п0йдеши. | Так говорить Господь, Відкупитель твій, Святий Ізраїлів: Я Господь, Бог твій, Який навчає тебе корисного, Який веде тебе тим шляхом, яким слід тобі йти. |
|
18
|
18
|
| И# ѓще бы є3си2 послyшалъ зaповэдій мои1хъ, то2 бhлъ бы ќбw ѓки рэкA ми1ръ тв0й, и3 прaвда твоS ћкw волнA морскaz, | О, якби ти дослухався до заповідей Моїх! тоді мир твій був би як ріка, і правда твоя — як хвилі морські. |
|
19
|
19
|
| и3 бhло бы ћкw пес0къ сёмz твоE, и3 и3сч†діz чрeва твоегw2 ћкw пeрсть земли2: нижE нн7э потреби1шисz, нижE поги1бнетъ и4мz твоE предо мн0ю. | І сíм’я твоє було б як пісок, і те, що походить від стегон твоїх, — як піщинки: не згладилось би, не знищилось би ім’я його переді Мною. |
|
20
|
20
|
| И#зhди t вавmлHна, бэжaй t халдeєвъ: глaсъ рaдости возвэсти1те, и3 да слhшано бyдетъ сіE, возвэсти1те дaже до послёднихъ земли2, глаг0лите: и3збaви гDь рабA своего2 їaкwва. | Виходьте з Вавилона, біжіть від халдеїв, із гласом радости звіщайте і проповідуйте це, поширюйте цю звістку до меж землі; говоріть: «Господь відкупив раба Свого Якова». |
|
21
|
21
|
| И# ѓще вжaждутъ, пустhнею проведeтъ и5хъ и3 в0ду и3з8 кaмене и3зведeтъ и5мъ: разсsдетсz кaмень, и3 потечeтъ водA, и3 и3спію1тъ лю1діе мои2. | І не мають вони спраги у пустелях, через які Він веде їх: Він виточує їм воду з каменя; розсікає скелю, і ллються води. |
|
22
|
22
|
| Нёсть рaдоватисz нечести6вымъ, гlетъ гDь. | Нечестивим же немає миру, — говорить Господь. |
